донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №18/258
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Приходько І.В.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача:ОСОБА_1 -за дов.,
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії “Оранта” в особі Луганської обласної дирекції НАСК “Оранта” м. Луганськ
на рішення господарського судуЛуганської області
від17.01.2011 року
у справі№18/258 (суддя Корнієнко В.В.)
за позовомвідкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії “Оранта” в особі Луганської обласної дирекції НАСК “Оранта” м. Луганськ
до
про акціонерної страхової компанії “Оранта-Лугань” м. Луганськ
стягнення 6954,54 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.2011 року у справі №18/258 у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії “Оранта” в особі Луганської обласної дирекції НАСК “Оранта” м. Луганськ (далі - ВАТ НСК “Оранта” в особі Луганської обласної дирекції) до акціонерної страхової компанії “Оранта-Лугань” м. Луганськ (далі -АСК “Оранта-Лугань”) про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 6954,54 грн. -відмовлено.
Вищевказане рішення мотивоване недоведеністю заявлених позовних вимог.
Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог, позивач посилається на наявність підстав для задоволення позову та вважає, що ненадання документів, які підтверджують повноваження осіб в частині здійснення функцій з визначення суми матеріального збитку, не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Позивач звертає увагу на надання ним відповідачу повного пакету документів по страховій справі, в тому числі документів, які підтверджують повноваження та кваліфікацію аварійного комісара Резнікова О.В. (свідоцтво тощо).
В апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку скаржника, є підставою для скасування оскарженого рішення.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі повноважного представника в судовому засіданні, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену, а також не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності її заявника.
Тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника позивача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -
З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2008р. між позивачем (страховиком) та гр. ОСОБА_2 (страхувальником) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № К7585-013/08/СТ, згідно якому від пошкодження внаслідок дорожньо транспортної пригоди (ДТП) був застрахований автомобіль KIA ED CEED, реєстраційний номер НОМЕР_1.
08.03.2009р. в м.Красний Луч на вул. Антрацитівське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулися автомобіль KIA ED CEED, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_2, та автомобіль ВАЗ-21053, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить гр. ОСОБА_3 (автомобілем керував ОСОБА_3).
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було завдано пошкодження автомобілю KIA ED CEED, реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований позивачем.
Постановою Краснодонського міського суду Луганської області від 25.03.2009р. по адміністративній справі № 3-903/2009, винним у вчиненні ДТП був визнаний гр. ОСОБА_3 (водій автомобілю ВАЗ-21053, реєстраційний номер НОМЕР_2).
Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховим випадком, про що 11.09.2009р. позивачем складено страховий акт № 210 та за заявою страхувальника (ОСОБА_2) останньому виплачене страхове відшкодування в сумі 7464,94 грн.
На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” позивач звернувся до ОСОБА_3 (водія автомобілю ВАЗ-21053, реєстраційний номер НОМЕР_2, винного у ДТП) з вимогою про відшкодування шкоди у порядку регресу, після чого йому стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за заподіяння шкоди третім особам внаслідок ДТП застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.12.2008р. № ВС/2895879 (строк дії до 14.12.2009).
Ліміт відповідальності страховика (відповідача) складає 25500 грн., розмір франшизи -510 грн.
07.12.2009р. позивач направив відповідачу вимогу про виплату йому страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 6954,94 грн. (7464,94 грн. мінус франшиза -510 грн.).
Листом від 05.02.2010р. відповідач просив надати позивача додаткові матеріали, зокрема: документи, які підтверджують кваліфікацію спеціаліста, яким здійснено оцінку матеріальної шкоди та складено акт дослідження від 19.06.2009; цвітні фотографії пошкоджень автомобіля, уточнити ініціали страхувальника (які не співпадали) та інше.
Відповідач у зазначеному листі вказав, що вказані відомості йому необхідні для розгляду вимоги та прийняття рішення щодо відшкодування шкоди.
Позивач витребувані відповідачем документи останньому не подав обґрунтовуючи це тим, що надання таких документів не передбачено законом.
За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 6954,54 грн., у задоволенні якого рішенням від 17.01.2011 року у справі №18/258 відмовлено за недоведеністю останнього.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом даного спору є стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 6954,54 грн.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України (ч. 2 ст. 25 вказаного Закону).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (ч.1 ст.6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку (ч. 4 ст. 25 вказаного Закону).
З матеріалів справи вбачається, що матеріальний збиток, заподіяний власникові автомобілю KIA ED CEED, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 11454,25 грн. був визначений спеціалістом Розбаєвим К.Ш., про що свідчить акт дослідження від 19.06.2009р. № 197-1/09, який одержано відповідачем від позивача.
У вказаному акті також зазначено, що висновок про розмір матеріального збитку зроблено спеціалістом Розбаєвим К.Ш., який перевірено аварійним комісаром Резніковим О.В.
Враховуючи відсутність в акті дослідження від 19.06.2009р. № 197-1/09 повноважень осіб, які проводили огляд транспортного засобу з метою визначення матеріального збитку, та документів, які б підтверджували їх кваліфікацію, відповідач листом від 05.02.2010р. просив позивача надати такі документи, чого останнім не було зроблено.
Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України “Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про створення перешкоди страховику (відповідачу) у визначенні обставин, характеру та розміру збитків внаслідок неподання позивачем відповідачу відомостей, пов'язаних із страховим випадком, зокрема, відомостей про повноваження та кваліфікацію осіб, якими визначався розмір матеріального збитку та інше. По суті були створені перешкоди страховику (відповідачу) у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, що є підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, які, на думку скаржника, є підставою для скасування рішення від 17.01.2011 року у справі №18/258, до уваги судовою колегією апеляційної інстанції не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011 року у справі №18/258 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2011 року у справі №18/258 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії “Оранта” в особі Луганської обласної дирекції НАСК “Оранта” м. Луганськ - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
І.В.Приходько
Надруковано: 6 прим.:
1,2. позивачу;3. відповідачу; 4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСЛО.