донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.06.2011 р. справа №2/5009/1535/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Діброви Г.І.
суддівБойченка К.І., Шевкової Т.А.
при секретарі Клименко К.О.
від позивача:ОСОБА_1 -за дов. № 16-01 від 16.10.09 р.,
Нечепуренко Д.С. - директор
від відповідача:ОСОБА_2 -за дов. № 159 від 16.05.11 р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства "Фірма "Дінас", м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від15.04.2011 року
у справі№ 2/5009/1535/11 (суддя Мойсеєнко Т.В.)
за позовомПриватного підприємства "Фірма "Дінас", м. Запоріжжя
до відповідачаВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя
простягнення 10236 грн. 56 коп. безпідставно сплачених штрафних санкцій
У 2011 році Приватне підприємство "Фірма "Дінас", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя про стягнення 10236 грн. 56 коп. безпідставно сплачених штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.11 р. у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "Дінас", м. Запоріжжя було відмовлено.
Позивач, Приватне підприємство "Фірма "Дінас", м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.11 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 2/5009/1535/11 та наданих представниками сторін пояснень.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України за мотивами, викладеними в постанові, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.04 р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії) та Приватним підприємством “Фірма “Дінас” (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 9906, згідно умов якого (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.04.06 р.) постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.
Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.04.06 р.), для визначення договірних величин споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік, споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” у 2-х екземплярах, оформлені зі своєї сторони.
Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановки яких обладнані засобами диференційованого (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подають відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.
У випадку, якщо розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік перевищує розмір фактичного споживання поточного року, споживач також надає обґрунтований розрахунок очікуваних обсягів споживання електричної енергії.
У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік визначається постачальником електричної енергії самостійно на рівні фактичного споживання відповідних періодів поточного року.
Згідно п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.04.06 р.), договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору обсягів.
Пунктом 5.5 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.04.06 р.) передбачено, що споживач, надавши обґрунтування, має право протягом поточного розрахункового періоду звернутися (письмово) до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.
Згідно п. 5.2 Додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електричну енергію», у разі перевищення споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається постачальником електричної енергії при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію”, сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.
У письмових поясненнях від 15.04.11 р. відповідач зазначив, що посилання в додатку № 4 на дату та номер договору - № 9917 від 01.08.05 р. є технічною помилкою, оскільки між сторонами укладено лише один договір про постачання електричної енергії - № 9906 від 01.10.04 р.
Позивач, в порушення умов п. 5.2 договору, не подав постачальнику до 01.11.09 р. відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” на 2010 рік, у зв»язку з чим відповідач, керуючись ч. 4 п. 5.1 договору, визначив розмір очікуваного споживання позивачем електричної енергії (потужності) на 2010 рік самостійно за фактичними обсягами споживання у відповідних обсягах 2009 року.
Так, у листопаді 2009 року обсяг фактичного споживання електроенергії становив 0 кВт.год., що підтверджено актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за листопад 2009 року та актом прийому-передачі електричної енергії за листопад 2009 року. Отже, відповідач згідно умов договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 01.04.06 р.), за період листопад 2010 року визначив розмір очікуваного споживання електроенергії позивачу на рівні 0 кВт.год.
Оскільки позивач протягом поточного розрахункового періоду не звернувся до відповідача за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2010 року, то враховуючи п. п. 5.1, 5.2 договору, самостійно визначена постачальником електричної енергії величина очікуваного споживання вважається договірним обсягом споживання електричної енергії.
Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за листопад 2010 року та актом прийому-передачі електричної енергії за листопад 2010 року зафіксовано, що позивач спожив 18521 кВт.год., тобто перевищив договірну величину споживання електроенергії.
Як передбачено додатком № 4 до договору “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”, перевищення договірної величини споживання електроенергії згідно з умовами є підставою для збільшення суми платежу за фактично спожиту електроенергію на величину вартості, визначену виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.
Через перевищення позивачем договірних обсягів споживання електроенергії у листопаді 2010 року, відповідачем було додатково нараховано до сплати вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами споживання електричної енергії наступним чином: 18521 -0 = 18521 кВт.год. * 0,5527(без ПДВ) = 10236 грн. 56 коп. та надіслано позивачу платіжну вимогу-доручення № 2818 від 10.12.10 р. на суму 10236 грн. 56 коп. разом із повідомленням від 10.12.10 р. № 019-43/8197 про заходи, що будуть застосовані у випадку несплати за спожиту електроенергію, в якому попереджено позивача про можливість відключення електроенергії до повного погашення заборгованості. В зв»язку з наведеним, позивач сплатив додатково нараховану суму вартості електроенергії, але не погодився з фактом перевищення величини договірного споживання електроенергії та звернувся до відповідача із вимогою від 09.02.11 р. № 26 про повернення безпідставно сплачених коштів, яку відповідач залишив без задоволення.
Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 10236 грн. 56 коп. безпідставно сплачених штрафних санкцій.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Частиною 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Згідно п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), споживачі у разі перевищення встановлених договірних граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" .
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. п. 2.2.1-2.2.3 договору, споживач зобов'язується виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору і додатком № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” і додатком № 2 “Порядок визначення та коригування граничних величин”; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 4 “Порядок розрахунків” та № 5 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів на підставі норм ст.1212 Цивільного кодексу України при наявності між сторонами договірних зобов»язальних правовідносин, згідно яких і було здійснено перерахування спірної суми коштів, то такий позов не підлягає до задоволення, оскільки позивач не довів судовій колегії наявність між сторонами кондикційних правовідносин в такому випадку.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір з приводу належності або неналежності виконання обома сторонами своїх договірних зобов»язань, що виключає можливість розглядати питання за нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач не надав до суду першої інстанції будь-яких доказів подання відповідачу відомостей про обсяги очікуваного споживання електроенергії у 2010 році, а також письмових звернень до відповідача про корегування договірних величин споживання електроенергії на листопад 2010 року. В той же час, позивач звертався до відповідача за корегуванням договірної величини споживання електроенергії за інший період -грудень 2010 року, що свідчить про неналежне виконання ним його договірних зобов»язань.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 10236 грн. 56 коп. безпідставно сплачених штрафних санкцій за вищенаведеними мотивами.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2011 р. у справі № 2/5009/1535/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України за мотивами, викладеними в постанові, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Дінас", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2011 р. у справі № 2/5009/1535/11 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2011 р. у справі № 2/5009/1535/11 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Г.І. Діброва
Судді К.І. Бойченко
Т.А. Шевкова
Надр. 5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Зап. обл.
Ложка Н.Л.