29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" липня 2011 р.
Справа № 15/5025/1116/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Акватехпостач” м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аква-Родос” м. Славута
про розірвання договору купівлі-продажу № 9/01/2010 від 08.01.2010р. та додатку №1 до договору від 29.03.2010р.
Суддя М.Є. Муха
Представники сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про розірвання, укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу №9/01/2010 від 08.01.2010р. та додатку №1 до договору від 29.03.2010р. з посиланням на ст. 229 ЦК України, вважаючи, що договір вчинено під впливом помилки сторін. Позовні вимоги мотивовано тим, що на даний час не має змоги виконувати умови договору та додатку до нього. Зазначає, що усно неодноразово звертався до відповідача щодо розірвання договору, однак останній не погоджується на добровільне розірвання укладеної угоди, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи, зазначивши про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просить суд здійснювати розгляд справи без його участі. Надіслав до суду відзив на позов, відповідно до якого з позовними вимогами не погоджується вважаючи, що при укладенні договору купівлі - продажу №9/01/2010 від 08.01.2010р. та додатку №1 від 29.03.2010р. жодним чином не порушив норм Цивільного кодексу України та іншого законодавства України, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин вчинений в письмовій формі, форма правочину встановлена законом, сторони приступили до виконання правочину. В обґрунтування посилається на ті обставини, що договір купівлі - продажу від 08.01.2010р. в повному обсязі відповідає вимогам глави 53 Цивільного кодексу України, оскільки при укладенні договору та додатку №1 від 29.03.2010р. сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, договір підписаний сторонами та скріплений печатками товариств. Посилаючись на порядок зміни та розірвання господарських договорів, який передбачений ст. 188 Господарського кодексу України, стверджує, що не отримував будь - яких письмових повідомлень та пропозицій від позивача про зміну чи розірвання укладеного договору.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
08.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Акватехпостач” м. Київ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аква-Родос” м. Славута (покупець) укладено договір купівлі-продажу №9/01/2010, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати та продавати, а покупець - купувати меблеву фурнітуру партіями у кількості та асортименті, який вказується в рахунках-фактурах, накладних та в інших супроводжувальних документах, що узгоджуються сторонами при кожному конкретному постачанні та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1.).
Відповідно до п.п. 2.2., 3.1. договору постачальник додає до кожної партії товару рахунок-фактуру, товарну та податкову накладні. Кожна окрема партія товару постачається на умовах відстрочення платежу на 14 банківських днів з моменту відвантаження.
Додатком №1 від 29.03.2010р. сторонами було внесено зміни в п. 3.1., який викладено в наступній редакції: „Кожна окрема партія товару постачається на умовах відстрочення платежу на 100 банківських днів з моменту відвантаження.”
Договір купівлі-продажу №9/01/2010 від 08.01.2010р. набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до моменту його виконання, але у будь-якому випадку строком на 1 рік, у випадку якщо жодна із сторін не виявить намір розірвати даний договір, то він буде пролонгованим строком на один рік. (п. 10.1.)
Пунктом 9.4. договору сторони передбачили, що розірвання договору може мати місце як за згодою сторін, так і в судовому порядку за ініціативою будь-якої сторони у випадку порушення другою стороною умов даного договору.
Позивач, посилаючись на неможливість надалі виконувати умови договору купівлі-продажу №9/01/2010 від 08.01.2010р. та додатку №1 до нього, які на його думку, вчинено під впливом помилки сторін, звернувся з позовом до суду про їх розірвання.
Дослідженням наявних в матеріалах справи документів, доводів сторін суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за слідуючих підстав:
Відповідно до приписів ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Загальний порядок розірвання господарських договорів встановлений ст. 188 Господарського кодексу України. Згідно зазначеної норми, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією щодо розірвання договору купівлі-продажу №9/01/2010 від 08.01.2010р. та додатку №1 до договору від 29.03.2010р., тобто, позивачем не дотримано загального порядку розірвання господарських договорів.
Необхідно також відзначити, що в силу ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тобто, зміст договору сторони визначають на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Однак, для того, щоб договір вважався укладеним, сторони у належній формі повинні досягнути згоди з усіх істотних його умов.
Істотні умови договору, визначені у ч. 1 ст. 638 ЦК України, а саме: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Аналіз умов договору купівлі-продажу №9/01/2010 від 08.01.2010р. та додатку №1 до нього свідчать про те, що положення пунктів 1.1., 2.2.,10.1. даного договору містять його умови щодо предмету договору, ціни договору, умови щодо строку дії договору.
Посилання позивача на вчинення ним правочину під впливом помилки судом до уваги не приймаються з огляду на те, що наведені мотиви не можуть бути підставою для розірвання договору в судовому порядку.
При цьому судом враховуються приписи ст.229 ЦК України, згідно якої, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З огляду на те, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо розірвання договору, який укладений під впливом помилки сторін договору належних та допустимих доказів суду не надав, у позові належить відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Акватехпостач” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аква-Родос” м. Славута про розірвання договору купівлі-продажу № 9/01/2010 від 08.01.2010р. та додатку №1 до договору від 29.03.2010р. відмовити.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 3 примірника:
1 -до справи,
2 -позивачу,
3 -відповідачу.