Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" липня 2011 р. Справа № 5023/4986/11
вх. № 4986/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Стовба О.В., посв. №199 від 16.10.09р.
Відповідач - не з"явився.
позивача 1 - ОСОБА_1, дов. №2527/15/14-11 від 14.06.11р.
Представник позивача 2 - ОСОБА_2, дов. №235 від 15.01.11р.
розглянувши справу за позовом Харківський міжрайонний транспортний прокурор м. Харків в особі Міністерство інфраструктури України, м. Київ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення коштів
Харківський міжрайонний транспортний прокурор м. Харків в інтересах держави, в особі Міністерства інфраструктури України, (перший позивач) в особі Статутного територіально-галузеве об"єднання "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень (другий позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 2779,73 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди № 4157-Н від 18.08.2009 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 липня 2011 року о 12:00 год.
Через канцелярію господарського суду Харківської області прокурором надано заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 12977 від 12.07.2011 року), в якій прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь другого позивача суму в розмірі 6602,56 грн., з яких: 6298,50 грн. заборгованості з орендної плати, 190,69 грн. пені та 113,37 грн. інфляційних.
Враховуючи, що у відповідності до ч. 3 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор набуває статусу позивача, приймаючи до уваги, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву прокурора як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
Прокурор у судовому засіданні підтримав позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Присутні у судовому засіданні представники першого та другого позивачів підтримали позов прокурора з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, на виконання вимог суду другим позивачем надано додаткові документи (вх. № 13467), які судом долучені до матеріалів справи...
У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про від 23 червня 2011 року, яка направлялась на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).
Присутні в судовому засіданні 20 липня 2011 року прокурор та позивачі вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст.. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
17 серпня 2009 року, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі - орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (далі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди № 4157-Н (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на 1-му поверсі одноповерхової будівлі контори вантажно-розвантажувальних робіт (літ. за тех. паспортом «Є-1», загальною площею 89,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 що перебуває на балансі Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці (балансоутримувач) (далі - позивач). Майно передається в оренду з метою розміщення виробництва.
Факт передачі орендованих приміщень підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаним позивачем (балансоутримувачем), відповідачем (орендарем) та орендодавцем 18 серпня 2009року та скріплений печатками сторін.
Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та з урахуванням конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (липень 2009 року - 2361,16 грн. (Додаток № 2). Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень 2009 року.
Відповідно до п. 3.2, 3.3 договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.
Пунктом 10.1 договору оренди встановлено строк його дії два роки 11 місяців, що діє з 18 серпня 2009 року по 18 липня 2012 року.
Орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача (другого позивача) за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача, за період з січня 2011 року по червень 2011 року, станом на 12 липня 2011 року, перед другим позивачем виникла заборгованість з орендної плати в сумі 6298,50, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів з позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського код ексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"
Проте, Орендар порушив умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати на рахунок балансоутримувача, внаслідок чого, за період з січня 2011 року по червень 2011 року (включно), виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед другим позивачем (балансоутримувачем) у сумі 6298,80 грн. з ПДВ.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача за договором оренди № 4157-Н від 18.08.20092010 року .
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача 6298,50 грн. з заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 3.7 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 договору співвідношенні...
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення орендної плати прокурор нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 13.02.2011 року по 12.07.2011 року склала 190,69 грн..
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 190,69 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь другого позивача.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прокурором за прострочення відповідачем зобов'язання по договором оренди нараховано інфляційні у розмірі 113,37 грн., розрахунок яких перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд -
Прийняти заяву прокурора про збільшення позовних вимог.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 61000, АДРЕСА_1; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця» в особу структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень вокзал Харків-пасажирський, розрахунковий рахунок 26005000316 в ХФ АБ "Експрес код 01072763, адреса: м. Харків, вул.. Червоноармійська, 7) - 6298,50 грн. заборгованості з орендної плати, 190,69 грн. пені та 113,37 грн. інфляційних.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 61000, АДРЕСА_1; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 102,00 грн. державного мита.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 61000, АДРЕСА_1; відомості про банківські рахунки, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2011 року
справа № 5023/4986/11