Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" липня 2011 р. Справа № 5023/3817/11
вх. № 3817/11
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 15.03.2011р.;
відповідача - не з"явився;
3-ої особи 1 - не з"явився;
3-ої особи 2 - ОСОБА_2, особисто за паспортом НОМЕР_1 від 22.05.2007р.
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків
до Відділу державної виконавчої служби Київського району Харківського міського управління юстиції, м. Харків;
3-я особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа - підприємць ОСОБА_4, м. Харків
3-я особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , м. Харків
про визнання права власності та виключення майна з акту опису та арешту
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача - Відділу державної виконавчої служби Київського району Харківського міського управління юстиції. В позовній заяві позивач просить визнати право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (свідоцтво серія НОМЕР_2) на товарно-матеріальні цінності, зазначені в п. 1 прохальної частини позовної заяви на суму 1168360,00 грн.; виключити товарно-матеріальні цінності - предмети одягу на суму 1168360,00 грн., що перебувають у павільйоні торгівлі й зберігання по лінії 12-02-000024 Торгового Центру в станції метро "Барабашова" м. Харкова, перелік яких міститься в Акті опису й арешту серія АА № 752431 від 09.06.2009 року з доповненнями серія АА № 180900, серія АА № 180876, серія АА № 199991, складених посадовою особою відповідача - Державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Київського району Харківського міського управління юстиції Хабловим В.М. із числа майна, що підлягає опису й арешту на виконання ухвал Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2009 року по справах № 2-3473, № 2-3411/09.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст.ст. 391-393 Цивільного кодексу України. Стверджує, що позивач є власником спірного майна на підставі відповідних товарних накладних (т. І, а.с. 29-34).
В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні.
Відповідач та перша третя особа на стороні відповідача (Фізична особа - підприємець ОСОБА_4) правом на участь своїх повноважних представників в судовому засіданні не скористались, витребуваних судом документів не надали. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, просить провадження у справі припинити. Відповідно цьому третьою особою заявлені клопотання про припинення провадження у справі, мотивовані наявністю рішення суду між тими ж сторонами про той же предмет та з тих же підстав, а також мотивоване непідвідомчістю даного спору господарським судам України. Крім того, третьою особою подано клопотання про витребування доказів (вх.17357), в якому просить зобов'язати податкову інспекцію Жовтневого району м. Харкова надати суду документи щодо позивача та клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (вх. 17354).
В судовому засіданні 11.07.2011р. оголошено перерву до 10 год. 45 хв. 13.07.2011р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
09.06.2009р. державним виконавцем ДВС у Київському районі ХМУЮ Хабловим В.М. (відповідач по справі) був проведений опис та арешт майна, на виконання ухвал Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2009р. по справам № 2-3473/09, № 2-3411/09, а саме описано: 122 найменування товарно-матеріальних цінностей (спортивний одяг) на суму 1.168.360,00 грн., що перебувають у павільйоні торгівлі й зберігання по лінії 12-02-000024 Торгового Центру на станції метро "Барабашова" м. Харкова, про що був складений акт опису й арешту майна серія АА № 752431 від 09.06.2009р. з доповненнями серія АА № 180900, серія АА № 180876, серія АА № 199991.
ФОП ОСОБА_3 (позивач по справі) в позовній заяві вважає дії відповідача незаконними, такими, що порушують його права як власника зазначеного майна, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду про захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів з позовною заявою про визнання права власності на спірне майно та виключення його з акту опису й арешту.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог щодо визнання права власності на спірне майно суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже позивач у справі зобов'язаний довести наявність обставин з якими Закон пов'язує виникнення права власності.
Втім, в даному разі цей тягар доказування позивачем не витриманий.
Не можуть бути прийняті в якості доказів права власності товарні накладні, на які посилається позивач.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тобто, ці накладні для визнання їх чинними (а отже і такими, що мають доказову силу) мають відповідати вимогам, які ставляться Законом до первинних документів.
Згідно п. 2.4. Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затв. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів № 372 від 07.06.2010р., № 1327 від 08.11.2010р.) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Проте, зміст наданих позивачем видаткових накладних унеможливлює висновок про те, що вони були складені на виконання договору купівлі-продажу визначених товарно-матеріальних цінностей, як зазначає позивач, оскільки в них відсутні посилання на назву, дату та місце складення договору.
Також в матеріалах справи відсутній сам договір купівлі-продажу спірного майна, про існування якого заявляє позивач. Відсутні й жодні інші правочини, які б могли дати підставу вважати, що на підставі наданих позивачем накладних було передане право власності на товар та спростувати можливість передачі товару на зберігання, у позику, у заставу тощо.
Крім того, суд також враховує те, що позивачем не надано письмових доказів оплати спірного майна, зазначеного в накладних, на підтвердження усного договору купівлі-продажу, а також письмових доказів надходження коштів на придбання майна на суму 1168360,00 грн.
Також з наданих накладних не вбачається, що товарно-матеріальні цінності передані саме ФОП ОСОБА_3, оскільки в рядку одержав стоїть підпис особи, прізвище якої не зазначено та печатка СПД ФО ОСОБА_6
Викладені обставини унеможливлюють висновок про те, що відповідні накладні були складені саме на підтвердження договору купівлі-продажу.
Крім того, суд зауважує, що загальна сума вартості товару за наданими накладними не складає заявлену в позовній заяві.
Також слід зазначити, що копії товарних накладних, які долучені до матеріалів справи не відповідають правилам посвідчення справжності доказів, а відтак не можуть виступати доказами в господарському процесі.
У відповідності до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. В разі подання копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру" або ін. Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи (ФОП - за наявності).
За таких підстав, враховуючи вищевикладене суд вважає вимоги позивача про визнання права власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 безпідставними, необґрунтованими, такими, що не підтверджуються матеріалами справи та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
В частині заявлених позовних вимог про виключення товарно-матеріальних цінностей з акту опису й арешту майна серія АА № 752431 від 09.06.2009 року з доповненнями серія АА № 180900, серія АА № 180876, серія АА № 199991 провадження по справі підлягає припиненню, оскільки в матеріалах справи наявне рішення Київського районного суду м. Харкова від 15.01.2010р. у справі № 2-1262/10/11, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задоволено та виключено товарно-матеріальні цінності - речі на суму 1168360,00 грн., перелік яких зазначений в акті опису та арешту серія АА № 752431 від 09.06.2009р. з доповненням серії АА № 180900, серії АА № 180876, серії АА № 199991 з числа майна, що належить опису та арешту на виконання ухвал Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.05.2009 року по справах № 2-3473, № 2-3411/09.
У відповідності до п. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
За таких обставин подане 13 липня 2011 року третьою особою клопотання про припинення провадження у справі (вх. 11356) підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі припиненню у частині вимог про виключення майна з опису.
Решта клопотань третьої особи (про повне припинення провадження у справі, мотивовані наявністю рішення суду між тими ж сторонами про той же предмет та з тих же підстав, про припинення провадження у справі мотивоване непідвідомчістю даного спору господарським судам України, про витребування доказів, про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи) залишаються судом без задоволення як такі, що є безпідставними та необґрунтованими. Так зокрема матеріали справи не містять доказів, необхідних згідно ст.ст.2, 12, 80 ГПК України для припинення провадження у справі; ст. 38 ГПК України для витребування доказів; ст.41 для призначення експертизи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4. Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", ст.ст. 328, 344, 391, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 47-49, 75, п. 2 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В частині позовних вимог про визнання права власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.
В частині позовних вимог про виключення товарно-матеріальних цінностей з акту опису й арешту провадження у справі припинити.
Суддя Бринцев О.В.
/Повний текст рішення
підписано 18.07.2011р.
справа № 5023/3817/11/