07.07.11
Справа № 5021/1143/2011.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю. розглянув матеріали справи № 5021/1143/2011
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький завод
дорожніх машин», м. Кременчук, Полтавської області
до відповідача: Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого
акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія
«Автомобільні дороги України», м. Суми
про стягнення 80 384 грн. 90 коп.,
за участю представників сторін :
від позивача - Роговий О.О.
від відповідача - Марку А.Г.
Суть спору : позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 80 384,90 грн., у тому числі: заборгованість за отриману продукцію в сумі 77 238,00 грн. та пеню в сумі 3 146,90 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву визнає наявність заборгованості перед позивачем, не заперечує проти суми заборгованості та не оспорює правомірність позовних вимог позивача як щодо стягнення основного боргу, так і щодо стягнення пені.
При цьому відповідач у відзиві на позов зазначає, що він перебуває в складному положенні і виплата заборгованості в повному обсязі вкрай ускладнена у зв'язку з незабезпеченням фінансування виконаних відповідачем робіт з боку держави.
Кредиторська заборгованість відповідача перед постачальниками складає 11 078 914,28 грн. Скрутна ситуація стала причиною запровадження відповідачем та його філіями неповних робочих тижнів та припинення (реорганізації) вісьми філій. З ДПІ в м. Суми укладені договори про розстрочення податкових зобов'язань.
Тому відповідач просить суд у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення у даній справі на 10 місяців та зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти розстрочення виконання судового рішення у даній справі та проти зменшення розміру пені, оскільки відповідач взагалі не здійснив і не здійснює оплати за отриману продукцію, що тягне за собою погіршення фінансового стану позивача (виробника продукції), який витратив матеріальні ресурси на виробництво продукції, має своєчасно сплатити своїм працівникам заробітну плату та відповідні податки (збори, обов'язкові платежі).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
На підставі укладеного між сторонами у даній справі контракту № 10/0752/31 від 09.10.2010 року по накладній № 512/150 від 02.12.2010 року через Іваненко М.Г. по довіреності № 88 від 02.12.2010 року філії відповідача «Липоводолинський райавтодор» були відпущені запасні частини (продукцію) на суму 77 238,00 грн.
У відповідності з п. 6.1 контракту № 10/0752/31 від 09.11.2010 року та п. 4 додатку № 1 до контракту відповідач зобов'язався здійснювати оплату отриманої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача згідно погодженого сторонами графіка, а саме: в строк до 28.12.2010 року сплатити 30 511,00 грн.; в строк до 01.02.2011 року сплатити 16 707,00 грн.; в строк до 01.03.2011 року сплатити 16 707,00 грн. та в строк до 01.04.2011 року сплатити 13 313,00 грн.
В порушення умов контракту та норм чинного законодавства України відповідачем до цього часу оплата за отриману продукцію не була здійснена взагалі.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 230 ГП України, у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання такий учасник зобов'язаний сплатити штрафні санкції.
Статтею 611 ЦК України також визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків тощо.
Пунктом 7 додатку № 1 до контракту № 10/0752/31 від 09.11.2010 року встановлено, що при недотриманні термінів оплати, згідно пункту 4 додатку, покупець (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно обґрунтованого розрахунку позивача, зважаючи на все вищевикладене, відповідачеві правомірно нараховано до сплати пеню за період з 29.12.2010 року по 05.05.2011 року в сумі 3 146,90грн.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними та обгрунтованимии і підлягають задоволенню повністю.
Викладене відповідачем у його відзиві на позов прохання про розстрочення виконання судового рішення у даній справі на 10 місяців та про зменшення пені до 1 000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Невиконавши і навіть не приступивши до виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманої продукції у встановлені строки, відповідач у своєму відзиві на позов нічим не підтверджує, що у нього є можливість сплачувати позивачеві заборгованість щомісячно на протязі 10 місяців, починаючи з липня 2011 року.
За таких обставин розстрочення судом виконання судового рішення у даній справі призведе до подальшого порушення прав та законних інтересів позивача (кредитора), права та законні інтереси якого вже тривалий час порушуються відповідачем, котрий отримав 02.12.2010 року від позивача (виробника) продукцію і до цього часу не сплатив останньому жодної копійки.
Прохаючи про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), відповідач посилається на ч. 1 ст. 233 ГК України, якою визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У даному випадку належні до сплати штрафні санкції (пеня в сумі 3146, 90 грн.) складають біля 4 % від суми заборгованості відповідача перед позивачем і ця сума є меншою ніж інфляційні збитки позивача за період з грудня 2010 року до липня 2011 року, спричинені йому відповідачем внаслідок невиконання свого обов'язку щодо своєчасної оплати отриманої продукції, а тому не може йти мова про надмірно великі санкції порівняно із збитками кредитора (позивача). Ступінь виконання зобов'язання боржником (відповідачем) дорівнює 0. Відповідач не виконує свого зобов'язання щодо оплати отриманої продукції взагалі і не подав суду жодного доказу вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на виконання зобов'язань перед позивачем.
Скрутне фінансове становище відповідача (відсутність на даний час грошових коштів) не є поняттям тотожним поняттю майнового стану відповідача і не відображає загального майнового стану підприємства - відповідача.
Щодо інших інтересів сторін, то суд вважає, що у даному випадку інтереси позивача мають бути враховані та захищені в першу чергу, оскільки позивач є управненою стороною, яка виконала повністю свої зобов'язання за контрактом перед відповідачем, передала продукцію і тривалий час не отримує грошові кошти за свою продукцію від відповідача, який грубо порушує свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати продукції.
Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у дані справі покладаються на відповідача, оскільки позов позивача задоволено.
Тому, керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 204, 525, 526, 530, 629, ЦК України, ст.ст. 20, 193, 230, 233 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, ідент. код 319310218196) на користь Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький завод дорожніх машин” (39600, м. Кременчук Полтавської області, вул. 60-річчя Жовтня, 4, ідент. код 057625616365) основний борг у сумі 77 238,00 грн., пеню у сумі 3 146, 90 грн., витрати по держмиту у сумі 803,85 грн., витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процессу у сумі 236,00 грн.
СУДДЯ П.І.ЛЕВЧЕНКО
Повне рішення складено 07.07.2011 року