91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
21.07.11 Справа № 8/91/2011
За позовом Виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейд ЛТД", м. Старобільськ Луганської області,
до Комунального підприємства "Старобільськтепло", м.Старобільськ Луганської області, -
про стягнення 32739 грн. 97 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Кругловій Є.О.,
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1. -юрисконсульт, - довіреність №4 від 10.06.11 року;
від відповідача -ОСОБА_2 -юрисконсульт, - довіреність №293 від 16.06.11 року, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за вивезення сміття у сумі 28837,44 грн., пені за період з 14.03.11 року по 13.06.11 року у сумі 2624,44 грн., 3% річних за період з 14.03.11 року по 30.06.11 року у сумі 257,24 грн. та інфляційних нарахувань за період з березня по травень 2011 року у сумі 1020,85 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне ставлення відповідача до виконання умов договору №б/н про надання послуг, укладеного між сторонами 01.01.11 року.
До початку судового засідання 21.07.11 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач позов визнав частково, а саме: в частині основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань, але заперечив проти стягнення пені у сумі 2424,44 грн., заявленій позивачем, пославшись на те, що її розмір не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час виникнення боргу, з огляду на що вона, на його думку, повинна становити 1102,17 грн., а не 2624,44 грн., як то нарахував позивач (відзив на позов від 18.07.11 року за вих. №319).
Відповідач також підтримав викладене у відзиві клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Старобільської міської ради, оскільки саме вона не перерахувала на користь відповідача грошові кошти, передбачені у міському бюджеті на потреби з вивезення сміття.
Позивач заперечив проти задоволення обох вищезгаданих клопотань, пославшись на те, що:
він, як і відповідач, здійснює свою підприємницьку діяльність у таких же соціально-економічних умовах, що і відповідач;
право сторін встановити у договорі розмір пені прямо передбачене чинним законодавством України, а тому доводи відповідача у цій частині є хибними;
підстави для залучення до участі у справі в якості 2-го відповідача Старобільської міської ради відсутні, оскільки вона не є ані стороною вищезгаданого договору, ані гарантом його виконання.
Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку позивача з їх приводу, суд відхиляє їх як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
01.01.11 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено договір №б/н про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з вивезення сміття, утвореного в результаті санітарної очистки та прибирання міської території, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1).
Виконавець надає замовнику послуги з вивезення сміття в обсягах згідно наданих ним заявок (п.2.1).
Величина наданих послуг розраховується згідно об'єму вивезеного сміття та підписаного сторонами акту виконаних робіт (послуг) (п.2.7), при цьому вартість вивезення 1 куб. м сміття на момент укладення договору становить 40,80 грн. (2.8).
Розрахунковим періодом для сплати наданих послуг є календарний місяць (п.3.1) згідно наданого виконавцем рахунку протягом 10 днів від дня його отримання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
У разі зміни вартості послуг виконавець повідомляє замовника про цю обставину у газеті "Старобільський вісник" не пізніше, ніж за 30 днів (п.3.3).
Замовник зобов'язаний оплачувати у встановлений договором строк рахунки виконавця згідно договору (п/п 1 п.4.2).
Сторони домовилися, що у разі несвоєчасної оплати вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення оплати впродовж 5-ти операційних днів з дня отримання відповідного рахунку виконавця (п.5.1).
Договір укладено на період з 01.01.11 року по 01.02.11 року, але не менше, ніж до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1) (а.с.8-9).
На підтвердження факту виконання умов договору та надання на користь відповідача спірної суми послуг позивач надав до справи наступні акти приймання виконаних робіт з вивезення сміття, підписані кожною із сторін та скріплені їх печатками:
№1 за січень 2011 року на суму 23594,64 грн.;
№2 за січень 2011 року на суму 5242,80 грн. (а.с.12,14,16-17).
З метою сплати відповідачем вартості отриманих послуг позивач спрямував на його адресу наступні рахунки-фактури:
№СФ-0000134 від 31.01.11 року на суму 23594,64 грн.;
№СФ-000135 від 31.01.11 року на суму 5242,80 грн. (а.с.13, 15), - а разом на суму 28837,44 грн..
Оскільки відповідач у термін, визначений п. 3.1 договору, не сплатив вартості отриманих послуг, позивач 15.06.11 року у порядку, визначеному п.5.1 договору, спрямував на його адресу рахунок №530 від 14.06.11 року на сплату пені у сумі 2624,44 грн. (а.с.18-19), який відповідач отримав 18.06.11 року (а.с.20), але не вжив заходів до його оплати.
Вищезазначені факти стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Відповідач, що вбачається з наявних у справі доказів, визнав його частково.
ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), при цьому він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).
Уклавши вищезгаданий договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тобто відповідач, отримавши від позивача послуги на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього.
Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).
Отримавши від позивача послуги з вивезення сміття, відповідач повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.
Однак він вартість отриманих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як ч. 1 ст.530, так і ч. 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.
Тобто відповідач порушив зобов'язання.
Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили
Відповідач не довів суду наявність таких обставин.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Згідно умовам п.5.1 укладеного між сторонами договору у разі несвоєчасної оплати вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення оплати.
Відповідач не згоден з таким рівнем пені, але станом на час вирішення цього спору по суті дану умову договору не оспорив.
Розглянувши доводи відповідача проти суми пені, заявленої позивачем до стягнення, суд не погоджується з ними з огляду на таке.
Статтею 549 Цивільного кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 ст. 231 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Сторони, керуючись чинним законодавством, у т.ч. ст.627 ЦКУ, відповідно до якої згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, - уклали вищезгаданий договір на свій розсуд, у т.ч. визначилися зі змістом умов пункту 5.1.
Остання обставина кореспондується з приписами частини 2 ст. 551 ЦКУ, в силу якої розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Отже, позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства, а тому суд не вбачає підстав для її зменшення.
З урахуванням вищевикладеного суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про часткову відмову у задоволенні позову в частині зменшення заявленої до стягнення суми пені, оскільки він не надав будь-яких доказів на його підтвердження.
Інший підхід до вирішення спору у цій частині був би проявом дискримінації позивача як суб'єкта підприємницької діяльності, що прямо заборонено приписами ч.2 ст.31 ГК України.
При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд вважає, що позивач довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань за вищезгаданим договором.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає приписам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.
За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,527,530,626,629, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Старобільськтепло", ідентифікаційний код 34962239, яке знаходиться за адресою: місто Старобільськ, кв. Ватутіна, 14-б Луганської області, - на користь Виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю "Стартрейд ЛТД", ідентифікаційний код 24180604, яке знаходиться за адресою: місто Старобільськ, вул.Трудова, 16 Луганської області, - заборгованість за надані послуги з вивезення сміття у сумі 28837 (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 44 коп., пеню у сумі 2624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 44 коп., 3% річних у сумі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 24 коп., інфляційні нарахування у сумі 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 85 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 327 (триста двадцять сім) грн. 38 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.07.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано -25 липня 2011 року.
Суддя А.П.Середа