01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"20" липня 2011 р. Справа № 21/051-11
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім», Київська обл., м. Обухів
про стягнення 693 611,53 гривень
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1. (довіреність №20-06 від 20.06.2011р.)
ОСОБА_2. (довіреність №20-07 від 20.07.2011р.)
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»(далі-ПАТ КБ «Приватбанк»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»(далі-ТОВ «Торговий дім»/відповідач) про стягнення 993 931,29 грн., з яких: 640 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за кредитним договором №VL838 від 04.04.2007р., 97 293,63 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 16 288,45 грн. заборгованості по сплаті винагороди за кредитне обслуговування, 9 349,21 грн. пені та 231 000,00 грн. штрафу, нарахованих станом на 11.02.2011р.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2011р. порушено провадження у справі №21/051-11 та призначено справу до розгляду на 11.05.2011р.
Разом з позовною заявою позивачем подано суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно відповідача в розмірі заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України, судом у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено.
Ухвалами господарського суду Київської області від 11.05.2011р., 23.05.2011р., 06.06.2011р. та 29.06.2011р. розгляд даної справи відкладався на 23.05.2011р., 06.06.2011р., 22.06.2011р. та 20.07.2011р. відповідно.
Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2011р. з позивача на користь Державного бюджету України стягнуто 170,00 грн. штрафу в порядку п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
В судових засіданнях 20.06.2011р. та 22.06.2011р. оголошувалась перерва до 22.06.2011р. та 29.06.2011р. відповідно.
В судовому засіданні 22.06.2011р. представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгострах»з огляду на те, що 10.04.2011р. стався страховий випадок за договором страхування №КІКСG від 11.05.2010р., майна, яке передане в іпотеку для забезпечення зобов'язань відповідача за кредитним договором №VL838 від 04.04.2007р., страховиком за яким виступає ЗАТ «Страхова компанія «Інгострах».
Приписами ст. 27 ГПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Оскільки предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №VL838 від 04.04.2007р., пені та штрафу, нарахованих внаслідок, неналежного виконання останнім своїх обов'язків за зазначеним договором, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі не може вплинути на права та обов'язки ЗАТ «Страхова компанія «Інгострах», як страховика відповідача за договором страхування №КІКСG від 11.05.2010р.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ЗАТ «Страхова компанія «Інгострах», у відповідності до ст. 27 ГПК України, задоволенню не підлягає.
Крім того, в судовому засіданні 22.06.2011р. представником відповідача подано клопотання про залишення позову ПАТ КБ «Приватбанк»без розгляду з огляду на ненадання останнім витребуваних судом документів.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки залишення позову без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України є правом суду, а не його обов'язком, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позову ПАТ КБ «Приватбанк»без розгляду задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість.
Клопотання ж відповідача про витребування доказів, яке подано представником відповідача в судовому засіданні 22.06.2011р. задоволенню не підлягає, оскільки витребувані відповідачем документи, а саме первинні бухгалтерські документи, що підтверджують розмір заборгованості відповідача за спірним договором, наявні в матеріалах справи.
Протягом розгляду даної справи розмір заявлених позовних вимог неодноразово уточнювався.
В судовому засіданні 29.06.2011р. представником позивача подано суду уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого позивач просив суд стягнути з відповідача 745 445,49 грн., з яких: 570 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за кредитним договором №VL838 від 04.04.2007р., 3 420,53 грн. пені, 137 031,13 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 12 165,70 грн. пені, 21 734,14 грн. заборгованості по сплаті винагороди за кредитне обслуговування, 1 093,99 грн. пені, нарахованих станом на 17.05.2011р. Від позовної вимоги про стягнення з відповідача 231 000,00 грн. штрафу позивач відмовився.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.2007 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Проте, в порушення зазначених вимог Закону, в уточненому розрахунку позовних вимог від 29.06.2011р. позивачем, при визначенні розміру пені та заборгованості відповідача за Договором зазначено розмір кредиту, відсотків та комісії, розрахованих станом на 17.05.2011р., у той час як розмір первісних позовних вимог, визначався позивачем лише станом на 11.02.2011р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що уточнення позовних вимог, викладених в уточненому розрахунку позивача від 29.06.2011р. судом приймаються у розмірі 693 611,53 грн., з яких: 570 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за кредитним договором №VL838 від 04.04.2007р., 1 608,09 грн. пені, 97 293,64 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 7 943,91 грн. пені, 16 288,45 грн. заборгованості по сплаті винагороди за кредитне обслуговування, 477,44 грн. пені, нарахованих станом на 11.02.2011р., решта уточнених позовних вимог судом не приймається в силу їх невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України. Відмова позивача від позовної вимоги про стягнення відповідача 231 000,00 грн. штрафу судом прийнята.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін у справі, суд
04.04.2007р. між ПАТ КБ «Приватбанк»(далі-банк) та ТОВ «Торговий дім»(далі-позичальник) укладено кредитний договір №VL838 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, А.2, А.3 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 02.04.2010р.), 2.2.3 та 6.1 Договору передбачено, що банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі згідно п. А.1, з лімітом та на цілі, вказані у п. А.2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаному в п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів, винагороди, в обумовлені строки.
Ліміт кредитного договору -770 000,00 грн.
Строк повернення кредиту -02.04.2012р. (згідно графіку погашення додаток №2). При порушенні позичальником будь-якого зобов'язання за Договором, банк на власний розсуд починаючи з 91-го дня порушення будь-якого зобов'язання має право змінити умови Договору, встановлений строк повернення кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені Договором.
Договір в частині п. 4.4 вступає в силу з моменту підписання договором, в решті -з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в рамках вказаних у них сум, і діє в об'ємі перерахованих коштів до повного виконання обов'язків сторонами за даним договором.
У додатку №2 до додаткової угоди №2 від 02.04.2010р. до Договору сторони передбачили порядок, розміри та строки сплати щомісячних платежів по поверненню кредиту (далі-Графік).
Судом встановлено, що банк свої обов'язки за Договором, в частині надання кредиту в межах ліміту кредитної лінії, виконав належним чином.
Так, на виконання умов Договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 770 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями попередніх вимог на видачу кредиту відповідача та розпоряджень відділу обліку та контролю кредитів юридичних та фізичних осіб позивача.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної сплати кредиту, належним чином не виконав, сплативши лише 200 000,00 грн., внаслідок чого, як зазначає позивач, за ним утворилось 570 000,00 грн. заборгованості, з яких: 10 000,00 грн. поточної заборгованості, яка у відповідності до Графіку, мала бути сплачена до 25.02.2011р., та 560 000,00 грн. решти неповернутого кредиту, яка підлягає достроковому стягненню в порядку п. А.3 Договору.
Факт сплати відповідачем 200 000,00 грн. кредиту за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з позичкового рахунку відповідача за спірний період.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 570 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за Договором.
Оцінивши матеріали даної в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи, та враховуючи їх причинний зв'язок, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Приписами статей 175, 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1049 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Пунктами 1.1, А.3 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 02.04.2010р.) Договору передбачено, що банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у формі згідно п. А.1, з лімітом та на цілі, вказані у п. А.2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаному в п. 2.1.2, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів, винагороди, в обумовлені строки.
Позичальник зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені Договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У додатку №2 до додаткової угоди №2 від 02.04.2010р. до Договору сторони передбачили порядок, розміри та строки сплати щомісячних платежів по поверненню кредиту (далі-Графік).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки, станом на день прийняття рішення відповідач порушив строки сплати кредиту за Договором, які встановлені Графіком, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. поточної заборгованості, яка у відповідності до Графіку, мала бути сплачена до 25.02.2011р. на підставі Договору підлягає задоволенню.
Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 560 000,00 грн. решти неповернутого кредиту, яка підлягає достроковому стягненню в порядку п. А.3 Договору слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, пунктами 2.3.2 та А.3 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 02.04.2010р.) Договору передбачено, що у випадку, зокрема, порушення позичальником будь-якого зобов'язання за Договором, банк має право на власний розсуд вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його використання, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, за зобов'язаннями, строк виконання яких не настав, строки вважаються такими, що настали у вказану у повідомленні дату. У вказану дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його використання, повністю виконати інші зобов'язання за договором.
Строк повернення кредиту -02.04.2012р. (згідно графіку погашення додаток №2). При порушенні позичальником будь-якого зобов'язання за Договором, банк на власний розсуд починаючи з 91-го дня порушення будь-якого зобов'язання має право змінити умови Договору, встановлений інший строк повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати строку повернення кредиту.
Зі змісту зазначених пунктів Договору слідує, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту за Договором лише шляхом направлення відповідної вимоги позичальникові, у якій банк зазначає строк протягом якого кредит має бути повернутий.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Приписами ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Водночас, в порушення вимог вищезазначених норм Закону позивачем не надано суду доказів, що підтверджують факт направлення позивачем відповідачу повідомлення про дострокове повернення кредиту у розмінні п. А.3 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 02.04.2010р.) Договору.
Наданий позивачем лист №16.1-03/678 від 29.06.2009р., як доказ письмового повідомлення про дострокове повернення кредиту, датований 29.06.2009р., у той час як додатковою угодою №2 від 02.04.2010р. сторонами продовжено строк повернення кредиту до 02.04.2012р.
Крім того, зі змісту наданого позивачем листа №11.0.2.0-03/2-7.7 від 22.04.2010р., який також покладено в основу обґрунтування заявленої позовної вимоги, слідує, що відповідач має сплатити всю суму заборгованості до 30.04.2010р. оскільки термін користування кредитом закінчився 02.04.2010р.
Водночас, позивачем не враховано продовження у відповідності до додаткової угоди №2 від 02.04.2010р. строку користування кредиту з 02.04.2010р. до 02.04.2012р.
Інших доказів, що підтверджують факт дотримання позивачем порядку дострокового стягнення з позичальника кредиту, встановленого Договором, суду не надано.
За таких обставин, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт надіслання позивачем та отримання відповідачем у відповідності до вимог п. А.3 Договору повідомлення про дострокове повернення кредиту, з наявністю якого пов'язується виникнення у відповідача обов'язку по достроковій сплаті кредиту, суд дійшов висновку, що у відповідності до п. 2.3.2 та А.3 Договору на момент винесення даного рішення у позивача не настало право вимоги до відповідача по поверненню решти кредиту, строк сплати якого за Графіком не настав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 560 000,00 грн. решти неповернутого кредиту, яка підлягає достроковому стягненню згідно Договору є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2010р. у справі №31/149.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині своєчасної сплати чергових платежів по кредиту, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 608,09 грн. пені, нарахованої на зростаючу суму заборгованості, яка мала бути сплачена згідно Графіку протягом травня 2010р.-лютого 2011р. з урахуванням часткових оплат, за періоди:
з 28.05.2010р. по 24.06.2010р. на 5 000,00 грн. заборгованості,
з 25.06.2010р. по 11.07.2010р. на 10 000,00 грн. заборгованості,
з 12.07.2010р. по 22.07.2010р. на 9 000,00 грн. заборгованості,
з 23.07.2010р. по 25.07.2010р. на 4 000,00 грн. заборгованості,
з 28.07.2010р. по 24.08.2010р. на 5 000,00 грн. заборгованості,
з 27.08.2010р. по 22.09.2010р. на 10 000,00 грн. заборгованості,
з 23.09.2010р. по 26.09.2010р. на 5 000,00 грн. заборгованості,
з 27.09.2010р. по 13.10.2010р. на 20 000,00 грн. заборгованості,
з 27.10.210р. по 10.11.2010р. на 20 000,00 грн. заборгованості,
з 25.11.2010р.по 14.12.2010р. на 30 000,00 грн. заборгованості,
з 27.12.2010р. по 17.01.2011р. на 40 000,00 грн. заборгованості,
з 27.01.2011р. по 11.02.2011р. на 40 000,00 грн. заборгованості.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 5.1 Договору при порушення позичальником будь-якого обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди, позичальника сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 1 570,46 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 1 608,09 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 570,46 грн.
Крім того, п. А.6 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 02.04.2010р.), А.7, А.8 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 02.04.2010р.), 2.2.2, 4.1.1 Договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 23,0% річних.
При порушенні позичальником будь-якого зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 53% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Датою сплати процентів є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Договору.
Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється з дати списання коштів з позичкового рахунку до наступної дати уплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів по поточну дату сплату процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості за кредитом.
Втім, свої обов'язки за Договором в частині щомісячної сплати процентів за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 11.02.2011р. за ним утворилось 97 293,64 грн. заборгованості, яка складається із суми процентів, які мали бути сплачені за період з липня 2010р. по лютий 2011р. з урахування відсоткових ставок, передбачених п.п. А.6 та А.8 Договору.
Факт сплати відповідачем процентів за користування кредитом за Договором за попередні періоди (до липня 2010р.) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з позичкового рахунку відповідача за спірний період.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 97 293,64 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив проценти за користування кредитом за спірний період, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 97 293,64 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, які мали бути сплачені за період з липня 2010р. по лютий 2011р. згідно Договору підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за Договором в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом (у відповідності до наданого позивачем графіку сплати процентів), у відповідності до п. 5.1 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 943,91 грн. пені, нарахованої з урахуванням часткових оплат, за періоди:
з 26.05.2010р. по 17.01.2011р. на 1 617,83 грн. заборгованості за червень 2010р.,
з 26.07.2010р. по 17.01.2011р. на 14 579,45 грн. заборгованості за липень 2010р.,
з 18.01.2011р. по 11.02.2011р. на 6 197,28 грн. заборгованості за липень 2010р.,
з 26.08.2010р. по 11.02.2011р. на 14 965,97 грн. заборгованості за серпень 2010р.,
з 26.09.2010р. по 11.02.2011р. на 14 787,08 грн. заборгованості за вересень 2010р.,
з 26.10.2010р. по 11.02.2011р. на 14 020,42 грн. заборгованості за жовтень 2010р.,
з 26.11.2010р. по 11.02.2011р. на 14 100,28 грн. заборгованості за листопад 2010р.,
з 26.12.2010р. по 11.02.2011р. на 13 052,50 грн. заборгованості за грудень 2010р.,
з 26.01.2011р. по 11.02.2011р. на 12 752,22 грн. заборгованості за січень 2011р.
Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 4 737,42 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 7 943,91 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 737,42 грн.
Крім того, пунктами А.10 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №2 від 02.04.2010р.), 2.2.5 Договору передбачено, що позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,293% щомісячно від суми вказаної в п. А.2 ліміту на поточну дату сплати процентів.
Позичальник зобов'язується сплачувати банку винагороду у відповідності до умов Договору.
Втім, свої обов'язки за Договором в частині щомісячної сплати винагороди за кредитне обслуговування відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 11.02.2011р. за ним утворилось 16 288,45 грн. заборгованості, яка складається із сум винагороди, яка мала бути сплачена за період з липня 2010р. по лютий 2011р.
Факт сплати відповідачем винагороди за Договором за попередні періоди (до липня 2010р.) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з комісійного рахунку відповідача за спірний період.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 288,45 грн. заборгованості по сплаті винагороди за кредитне обслуговування.
Приписами ст. ст. 627, 629 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 2.2.5 Договору позичальник зобов'язується сплачувати банку винагороду у відповідності до умов Договору.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив винагороду за кредитне обслуговування за спірний період, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 16 288,45 грн. заборгованості по сплаті винагороди, яка мала бути сплачена за період з липня 2010р. по лютий 2011р. згідно Договору підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за Договором в частині своєчасної сплати винагороди за кредитне обслуговування (у відповідності до наданого позивачем графіку сплати винагороди), у відповідності до п. 5.1 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 477,44 грн. пені, нарахованої, за періоди:
з 28.07.2010р. по 11.02.2011р. на 2 246,22 грн. заборгованості за липень 2010р.,
з 27.08.2010р. по 11.02.2011р. на 2 293,46 грн. заборгованості за серпень 2010р.,
з 29.09.2010р. по 11.02.2011р. на 2 277,21 грн. заборгованості за вересень 2010р.,
з 27.10.2010р. по 11.02.2011р. на 2 168,55 грн. заборгованості за жовтень 2010р.,
з 27.11.2010р. по 11.02.2011р. на 2 175,39 грн. заборгованості за листопад 2010р.,
з 29.12.2010р. по 11.02.2011р. на 2 044,10 грн. заборгованості за грудень 2010р.,
з 26.01.2011р. по 11.02.2011р. на 2 024,59 грн. заборгованості за січень 2011р.
Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 711,41 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 477,44 грн. пені підлягає задоволенню.
При винесенні даного рішення судом встановлено, що позивачем не пропущено строки позовної давності для захисту порушеного права як щодо вимог про стягнення сум заборгованості по сплаті кредиту та процентів за Договором, так і щодо вимог про стягнення неустойки, встановлених статтями 257, 258 ЦК України, про застосування яких було заявлено відповідачем.
Крім того, в судовому засіданні 29.06.2011р. представником позивача подано суду уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого позивач, зокрема, відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 231 000,00 грн. штрафу.
Приписами ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Згідно п. 4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Враховуючи, що відмова позивача від позовних вимог у даній справі в частині стягнення з відповідача 231 000,00 грн. штрафу не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача та припинення провадженні у даній справі в частині зазначеної позовної вимоги в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.
Судом роз'яснено позивачу, що повторне звернення до господарського суду зі спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Крім того, в судовому засіданні 29.06.2011р. представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру неустойки до 1 грн. за кожне порушення в порядку ст. 233 ГПК України.
Позивач проти зазначеного клопотання заперечив.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу і характеру правовідносин, оцінюючи обґрунтування зазначеної заяви, а також враховуючи те, що загальний розмір пені, що підлягає стягненню за даним рішенням (6 785,32 грн.) не є надмірно великим порівняно із сумою основної заборгованості відповідача за Договором (123 582,09 грн.), суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності виняткових підстав для зменшення розміру пені за даним рішення.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 27, 49, 80, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 627, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд
1. Провадження у справі №21/0051-11 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»231 000,00 грн. штрафу припинити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»(08700, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Київська, 99, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23577989) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 50, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570):
- 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по сплаті кредиту, 1 570 (одну тисячу п'ятсот сімдесят) грн. 46 коп. пені за порушення строків повернення кредиту;
- 97 293 (дев'яносто сім тисяч двісті дев'яносто три) грн. 64 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 4 737 (чотири тисячі сімсот тридцять сім) грн. 42 коп. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом;
- 16 288 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 45 коп. заборгованості по сплаті винагороди, 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 44 коп. пені за порушення строків сплати винагороди;
- 1 303 (одну тисячу триста три) грн. 68 коп. державного мита, 30 (тридцять) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 21.07.2011р.