01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"20" липня 2011 р. Справа № 02-03/862/7
Суддя Антонова В.М. розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод», 14020, м. Чернігів, вул. Малиновського, 32 А
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»
про
визнання права власності та стягнення 157 652,00 грн.
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 11.07.2011 року (вх. №2824 від 19.07.2011 року) Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»про визнання права власності та стягнення 157 652,00 грн.
Вказана позовна заява не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Згідно підпункту «а»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір державного мита із заяв, що подаються до господарських судів: майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.)
З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві майнові вимоги вимоги: визнати право власності на макуху соєву в кількості 35,830 тон та стягнути з відповідача суму відшкодування вартості 35,830 тон макухи соєвої, в розмірі 157 652,00 грн.
При цьому, в постанові Верховного Суду України від 25.12.2007р. у справі № 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд зазначає, що державне мито з позовної вимоги про визнання права власності на макуху соєву в кількості 35,830 тон підлягає стягненню в розмірі, який визначений для позовних заяв майнового характеру.
Згідно приписів пункту 29 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у випадку, коли позивач у заяві не вказує суму позову або встановити точно його ціну неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо встановлює розмір належного до сплати мита.
Беручи до уваги те, що в позовній заяві позивачем вказано вартість майна у розмірі 157 652,00 грн., то державне мито з позовної заяви про визнання права власності підлягало сплаті в розмірі 1 576,52 грн. (1% від вартості майна). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2010 року у справі №17/159-10.
Окрім того, з вимоги про стягнення суми відшкодування вартості 35,830 тон макухи соєвої, в розмірі 157 652,00 грн., державне підлягало сплаті у розмірі 1 576,52 грн. Відтак, господарським судом встановлено, що розмір належного до сплати державного мита за подання позову про визнання права власності та стягнення 157 652,00 грн. становить 3 153,04 грн., однак позивачем про подачі позову до суду платіжним дорученням №1102 від 12.07.2011 року було сплачено лише 1 576,52 грн.
Таким чином, господарський суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не подано доказів сплати державного мита за вимогами майнового характеру у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
На підставі викладеного та керуючись п. п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя Антонова В.М.