01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"21" липня 2011 р. Справа № 10/232-10/7-11
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Фармаркер ЛТД»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», Київська область, с. Чайки,
про стягнення 721 405,05 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -представник за довіреністю б/н від 04.04.2011 року
від відповідача: не з'явились,
секретар судового засідання: Данилік Л.М.
Обставини справи:
Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Фармаркер ЛТД»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 01.10.2010 року (вх. №4943 від 29.10.2010 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі -відповідач) про стягнення 721 405,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №283/1112ю від 13.09.2007 року в частині оплати за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 595 798,63 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано до стягнення 61 519,76 грн. пені, 45 237,40 грн. інфляційних втрат та 18849,26 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Київської області (суддя -А.І. Привалов) від 14.12.-20.12.2010 року позовні вимоги Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Фармаркер ЛТД»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»про стягнення 721 405,05 грн. задоволені повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 року (головуючий суддя -А.В. Маляренко, судді: С.Я. Дикунська, В.О. Зеленін) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»задоволено частково. Рішення господарського суду Київської області від 14.12.-20.12.2010 року скасовано в частині стягнення частини пені та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Фармаркер ЛТД»у формі товариства з обмеженою відповідальністю 20 336,69 грн. пені, а в іншій частині рішення господарського суду Київської області від 14.12.-20.12.2010 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду України від 14.03.2011 року та рішення господарського суду Київської області від 14.12.-20.12.2010 року у справі №10/232-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Скеровуючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, Вищий господарський суд України звернув увагу на необхідність дослідження дійсних правовідносин між сторонами, зокрема, підстав їх виникнення, враховуючи те, що у видаткових накладних, як первинних бухгалтерських документах, не міститься посилання на укладений сторонами договір купівлі-продажу №283/1112ю від 13.09.2007 року, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права.
Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу №10/232-10 передано на новий розгляд судді В.М. Антоновій.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2011 року справу №10/232-10 прийнято до свого провадження суддею В.М. Антоновою, присвоєно їй №10/232-10/7-11 та призначено розгляд справи на 09.06.2011 року.
08.06.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н і дати (вх. №7808 від 08.06.2011 року), в яких позивач зазначає, що позовна давність щодо вимоги про стягнення пені ним не була пропущена, оскільки відповідач здійснив часткову оплату товару, тобто вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, що відповідно до ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу строку позовної давності. Окрім того, у поданих поясненнях позивач стверджує, що поставлений по видатковим накладним товар поставлявся ним саме на підставі договору купівлі-продажу №283/1112ю від 13.09.2007 року, оскільки поставка здійснювалась в період дії договору, інших договорів між сторонами не укладалось, жодних усних звернень відповідача про поставку товару не надходило, а зазначення у видаткових накладних реквізитів договору, як підстави поставки, не є обов'язковим згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подані пояснення залучені судом до матеріалів справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 09.06.2011 року представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору та беручи до уваги подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 08.06.2011 року (вх. №7863 від 09.06.2011 року), розгляд справи було відкладено на 30.06.2011 року.
Від відповідача 29.06.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання б/н від 29.06.2011 року (вх. №8730) про зупинення провадження у справі №10/232-10/7-11 у зв'язку з порушенням господарським судом Київської області справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К». Дослідивши подане клопотання, господарський суд відмовив у його задоволенні з підстав передчасності його заявлення, враховуючи положення п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 «Про судову практику у справах про банкрутство»та п. 8.13. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
30.06.2011 року до початку судового засідання від позивача через загальний відділ господарського суду надійшли витребувані ухвалою суду від 09.06.2011 року документи, зокрема, пояснення щодо порядку зарахування сплачених відповідачем коштів та платіжні доручення на підтвердження проведених відповідачем оплат, розрахунок суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Подані документи залучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2011 року, враховуючи повторну неявку у судове засідання представників відповідача, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, розгляд справи було відкладено на 21.07.2011 року.
У судовому засіданні 21.07.2011 року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
У судове засідання 21.07.2011 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи втретє не з'явився.
До початку судового засідання через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача б/н від 08.07.2011 року (вх. №9288 від 08.07.2011 року) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», надаючи на підтвердження чого копію наказу №131-К від 11.07.2011 року. Розглянувши подане клопотання, господарський суд вирішив відхилити його, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.
Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи №10/232-10/7-11. Однак, керівництво підприємства відповідача, заздалегідь знаючи про неможливість взяти участь у судовому засіданні, порушуючи вимоги ст. 22 ГПК України, не уповноважило іншу особу представляти інтереси підприємства у суді. Відсутність іншого юриста на підприємстві не позбавляє відповідача права звернутись за правової допомогою до спеціаліста в області права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 28 ГПК України керівник підприємства відповідача наділений повноваженнями брати участь у судовому засіданні.
Також, суд звертає увагу, що відповідачем 08.07.2011 року (як вбачається із штемпеля канцелярії господарського суду Київської області на першому аркуші клопотання) було подане клопотання про відкладення розгляду справи і додано в якості доказу викладених в ньому обставин наказ від 11.07.2011 року, тобто який винесений та підписаний датою, що ще не настала. Окрім того, суд бере до уваги, що відповідач в поданому клопотанні не посилається на намір представити додаткові докази у справі.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що строк розгляду спору, встановлений ст. 69 ГПК України закінчується 25.07.2011 року, а клопотань від сторін про продовження строку розгляду спору не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 21.07.2011 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:
13.09.2007 року між Спільним підприємством з іноземними інвестиціями «Фармаркер ЛТД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу №283/1112ю (далі -договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує медичну продукцію, згідно замовленням на закупівлю, що додаються, і являються невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.2. договору визначено, що загальна сума договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію відвантаженого товару за весь період дії договору.
Згідно п. 2.3. договору ціни на товар, що постачається за договором погоджуються сторонами окремо і зазначаються в накладній.
Сторонами, п.п. 5.1.-5.2. договору, погоджено, що покупець здійснює розрахунок за першу поставку товару в термін зазначений в накладній, а за подальші поставки оплата виконується не пізніше 60 календарних днів від дати його отримання. Розрахунок по товару проводиться покупцем в національній валюті шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Цей договір, відповідно до п. 8.1., вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 26 квітня 2011 року, а в частині розрахунків до повного виконання умов договору.
Господарським судом встановлено, що в період дії договору Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Фармаркер ЛТД»у формі товариства з обмеженою відповідальністю поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Артур-К»медичний товар на загальну суму 663 564,60 грн., згідно видаткових накладних: №ФР-0000178 від 17.03.2009 року на суму 102 895,70 грн., №ФР-0000200 від 01.04.2009 року на суму 43 147,50 грн., №ФР-0000221 від 06.04.2009 року на суму 20 740,00 грн., №ФР-0000237 від 14.04.2009 року на суму 41 577,00 грн., №ФР-0000251 від 21.04.2009 року на суму 46 815,00 грн., №ФР-0000268 від 27.04.2009 року на суму 10 415,00 грн., №ФР-0000316 від 21.05.2009 року на суму 5 360,40 грн., №ФР-0000325 від 28.05.2009 року на суму 19 195,40 грн., №ФР-0000343 від 10.06.2009 року на суму 12 137,00 грн., №ФР-0000353 від 15.06.2009 року на суму 15 676,50 грн., №ФР-0000371 від 22.06.2009 року на суму 28 491,30 грн., №ФР-0000403 від 03.07.2009 року на суму 10 440,00 грн., №ФР-0000439 від 23.07.2009 року на суму 35 484,00 грн., №ФР-0000511 від 25.08.2009 року на суму 34 157,00 грн., №ФР-0000517 від 26.08.2009 року на суму 32 282,00 грн., №ФР-0000618 від 30.09.2009 року на суму 92 428,20 грн., №ФР-0000681 від 26.10.2009 року на суму 84 410,60 грн. та № ФР-0000715 від 02.11.2009 року на суму 27912,00 грн. Копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.
Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар був отриманий уповноваженим представником відповідача ОСОБА_2, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей серії ААА №280981 від 27.08.2009 року, серії ААА №280957 від 25.08.2009 року, серії ААА №028366 від 24.06.2009 року, серії ЯПС №500847 від 16.06.2009 року, серії ААА №028953 від 24.07.2009 року, серії ААА №028647 від 06.07.2009 року, серії ЯПС №500881 від 11.06.2009 року, серії ЯПП №945292 від 18.03.2009 року, серії ЯПС №500911 від 29.05.2009 року, серії ЯПС №501900 від 22.05.2009 року, серії ЯПС №501601 від 28.04.2009 року, серії ЯПС №501260 від 22.04.2009 року, серії ЯПП №945967 від 14.04.2009 року, серії ЯПП №945773 від 07.04.2009 року, серії ЯПП №945658 від 01.04.2009 року, серії ААА №579818 від 03.11.2009 року, серії ААА №579724 від 26.10.2009 року, серії ААА №281385 від 30.10.2009 року.
Беручи до уваги постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2011 року по справі №10/232-10, господарським судом встановлено, що товар, який був поставлений позивачем по видатковим накладним, зокрема, товари медичного призначення, становили предмет укладеного сторонами договору купівлі-продажу, яким згідно п. 1.1. договору є поставка медичної продукції. Товар поставлявся відповідачеві в період дії договору купівлі-продажу, жодних інших договірних зобов'язань між сторонами не існувало.
Відповідачем не надано суду жодних доказів укладання сторонами та дії в період поставки іншого договору чи звернення до позивача з заявами про поставку товару поза межами діючого договору купівлі-продажу.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»основними реквізитами первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, зазначена норма не визначає в якості обов'язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст. 1 Закону та абз. 2 п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції -дії /поставки товарів медичного призначення/, що викликає певні зміни у структурі зобов'язань).
З вищенаведеного слідує, що підстава для здійснення господарської операції не є обов'язковим реквізитом документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, до яких відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Вищого господарського суду України від 24.11.2010 року у справі №7/021-10, від 06.04.2011 року у справі №6/335-10 та від 13.04.2011 року у справі №55/257-10.
Окрім того, господарський суд бере до уваги те, що в платіжних дорученнях, якими відповідачем була проведена часткова оплата поставленого по видатковим накладним товару, в графі призначення платежу вказано «оплата за отримані медпрепарати, згідно договору №283/1112ю від 13.09.2007 року».
Відтак, наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками товариств, платіжні доручення свідчать про виконання сторонами взятих на себе за договором купівлі-продажу №283/1112ю від 13.09.2007 року зобов'язань, а саме підтверджують поставку позивачем товару на загальну суму 663 564,60 грн., та часткову оплату відповідачем вартості отриманого товару.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли саме на підставі договору купівлі-продажу №283/1112ю від 13.09.2007 року.
Враховуючи наведене вище, у відповідача згідно умов договору виник обов'язок не пізніше 60 календарних днів від дати отримання товару оплатити його вартість.
При цьому, відповідно ч. 1 ст. 251 ЦК України та ст. 263 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, оскільки договором визначено, що оплата за поставлений товар виконується протягом 60 календарних днів від дати отримання товару, то обчислення 60-денного строку починається з наступного дня після отримання товару покупцем, що позивачем при визначенні строку оплати враховано не було.
Одночасно, для визначення кінцевої дати, до якої повинна бути проведена оплата, слід враховувати і положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи вищезазначене, господарським судом встановлено, що позивачем невірно визначено кінцеву дату оплати, а відповідач, як встановлено господарським судом, повинен був оплатити вартість поставленого товару по видатковій накладній:
- №ФР-0000178 від 17.03.2009 року на суму 102 895,70 грн. до 18.05.2009 року включно (18.03.2009 року +60 днів, з врахуванням, що останній день 16.05.2009 року припадає на вихідний день - суботу),
- №ФР-0000200 від 01.04.2009 року на суму 43 147,50 грн. до 01.06.2009 року включно (02.04.2009 року +60 днів, з врахуванням, що останній день 31.05.2009 року припадає на вихідний день - неділю),
- №ФР-0000221 від 06.04.2009 року на суму 20 740,00 грн. до 05.06.2009 року включно (07.04.2009 року +60 днів),
- №ФР-0000237 від 14.04.2009 року на суму 41 577,00 грн. до 15.06.2009 року включно (15.04.2009 року +60 днів, з врахуванням, що останній день 13.06.2009 року припадає на вихідний день - суботу),
- №ФР-0000251 від 21.04.2009 року на суму 46 815,00 грн. до 22.06.2009 року включно (22.04.2009 року +60 днів, з врахуванням, що останній день 20.06.2009 року припадає на вихідний день - суботу),
- №ФР-0000268 від 27.04.2009 року на суму 10 415,00 грн. до 26.06.2009 року включно (28.04.2009 року +60 днів),
- №ФР-0000316 від 21.05.2009 року на суму 5 360,40 грн. до 20.07.2009 року включно (22.05.2009 року +60 днів),
- №ФР-0000325 від 28.05.2009 року на суму 19 195,40 грн. до 27.07.2009 року включно (29.05.2009 року +60 днів),
- №ФР-0000343 від 10.06.2009 року на суму 12 137,00 грн. до 10.08.2009 року включно (11.06.2009 року +60 днів, з врахуванням, що останній день 09.08.2009 року припадає на вихідний день - неділю),
- №ФР-0000353 від 15.06.2009 року на суму 15 676,50 грн. до 14.08.2009 року включно (16.06.2009 року +60 днів),
- №ФР-0000371 від 22.06.2009 року на суму 28 491,30 грн. до 21.08.2009 року включно (23.06.2009 року +60 днів),
- №ФР-0000403 від 03.07.2009 року на суму 10 440,00 грн. до 01.09.2009 року включно (04.07.2009 року +60 днів),
- №ФР-0000439 від 23.07.2009 року на суму 35 484,00 грн. до 21.09.2009 року включно (24.07.2009 року +60 днів),
- №ФР-0000511 від 25.08.2009 року на суму 34 157,00 грн. до 26.10.2009 року включно (26.08.2009 року +60 днів, з врахуванням, що останній день 24.10.2009 року припадає на вихідний день - суботу),
- №ФР-0000517 від 26.08.2009 року на суму 32 282,00 грн. до 26.10.2009 року включно (27.08.2009 року +60 днів, з врахуванням, що останній день 25.10.2009 року припадає на вихідний день - неділю),
- №ФР-0000618 від 30.09.2009 року на суму 92 428,20 грн. до 30.11.2009 року включно (01.10.2009 року +60 днів, з врахуванням, що останній день 29.11.2009 року припадає на вихідний день - неділю),
- №ФР-0000681 від 26.10.2009 року на суму 84 410,60 грн. до 25.12.2009 року включно (27.10.2009 року +60 днів),
- № ФР-0000715 від 02.11.2009 року на суму 27912,00 грн. до 11.01.2010 року включно (03.11.2009 року +60 днів, з врахуванням, що останній день 01.01.2010 року припадає на вихідний день і беручи до уваги Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2010 році»від 26.11.2009 року №1412-р.).
Однак, в порушення умов договору, відповідач лише частково оплатив вартість поставленого товару, а саме у сумі 64 093,47 грн., які були зараховані позивачем в оплату вартості товару, поставленого по видатковій накладній №ФР-0000178 від 17.03.2009 року. Даний факт підтверджується платіжними дорученнями №491 від 13.11.2009 року на суму 10 000,00 грн. (з яких 7 906,53 грн. були зараховані позивачем в погашення попередньої заборгованості за поставлений товар і 2 093,47 грн. в рахунок оплати існуючої суми боргу), №152258 від 18.11.2009 року на суму 30 000,00 грн., №154111 від 02.02.2010 року на суму 20 000,00 грн., №92 від 23.02.2010 року на суму 12 000,00 грн. та банківською випискою з особового рахунку позивача. Копії платіжних доручень та банківська виписка наявні в матеріалах справи.
Також, наявні в матеріалах справи накладні на повернення №0131976 від 18.12.2009 року на суму 3 305,25 грн., №0136347 від 30.12.2009 року на суму 40,98 грн. та №01071673 від 01.08.2010 року на суму 326,27 грн. свідчать про повернення відповідачем позивачу товару на загальну суму 3 672,50 грн.
З вищенаведених обставин справи, господарським судом встановлено, що станом на момент розгляду спору у суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені згідно видаткових накладних товари становить 595 798,63 грн. (663 564,60 грн. загальна вартість поставленого товару - 64 093,47 грн., сплачені відповідачем грошові кошти, - 3 672,50 грн., вартість повернутого відповідачем товару).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечно факт отримання по вищезазначеним накладним товару від позивача, однак доказів сплати повної вартості отриманого товару суду не надав.
З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування суми боргу відповідача за поставлений товар в розмірі 595 798,63 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 61 519,76 грн. пені, нарахованої на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати товару по видатковій накладній №ФР-0000178 від 17.03.2009 року та з врахуванням вартості повернутого товару.
Пунктом 7.2. договору сторонами визначено, що у разі невиконання строків оплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, від суми не внесеного в строк платежу.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.
Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Беручи до уваги вищенаведене, а також доведеність порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем пені на суму боргу по кожній окремо видатковій накладній.
Одночасно, статтею 256 ЦК України визначено поняття «позовної давності»як строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (зокрема пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
За правилами ч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Разом з тим ч. 5 цієї статті передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі в поданій ним апеляційній скарзі вих. №29/12 від 29.12.2010 року (арк. 125-126, том 1) та в клопотанні вих. №24/02 від 24.02.2011 року (арк. 8, том 2) заявляв про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені.
Одночасно, у своїх письмових поясненнях б/н і дати (вх. №7808 від 08.06.2011 року) позивач зазначає, що позовна давність щодо вимоги про стягнення пені ним не була пропущена, оскільки відповідач здійснив часткову оплату товару, тобто вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, що відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу строку позовної давності, проте з такими твердженнями господарський суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Здійснюючи часткову оплату 13.11.2009 року, 18.11.2009 року, 02.02.2010 року та 23.02.2010 року, відповідач погашав суму основного боргу, оскільки на момент оплати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»існував лише обов'язок згідно умов договору щодо оплати вартості поставленого товару, а вимоги про сплату пені на той момент Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Фармаркер ЛТД»у формі товариства з обмеженою відповідальністю відповідачу не заявляло.
Згідно ч. 4 ст. 217 ГК України господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Тобто, у випадку порушення стороною взятих на себе за договором зобов'язань інша сторона має право застосувати до винної особи санкції (наприклад, стягнення пені), передбачені законом або договором.
Господарським судом встановлено, що позивач у справі здійснив нарахування пені на суму боргу і заявив про її стягнення відповідачу лише 20.08.2010 року, шляхом направлення на адресу відповідача претензії вих. №137/10 від 20.08.2010 року (арк. 24, том 1).
Таким чином, вчинення відповідачем вказаних дій (оплата в період з листопада 2009 року по лютий 2010 року, до моменту заявлення вимоги про сплату пені) перериває перебіг позовної давності лише за вимогою про стягнення основного боргу, але не впливає на перебіг строків позовної давності за вимогою про сплату неустойки, нарахованої на суму боргу. Аналогічний висновок був викладений у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2011 року у справі №5005/234/2011.
Отже, беручи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності та неподання позивачем доказів поважності причин пропуску позовної давності, господарський суд застосовує до вимоги про стягнення пені встановлений законом річний строк позовної давності і здійснює розрахунок пені, з врахуванням наступного.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
При цьому, пеня -це санкція, яка є триваючою та нараховується з першого дня прострочення і протягом 6 місяців, якщо інше не передбачено договором або законом.
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється зі спливом строку виконання зобов'язання.
Відтак, беручи до уваги кінцеву дату, до якої відповідач повинен був оплатити товар, господарським судом встановлено, що шестимісячний строк нарахування пені становить по видатковій накладній:
- №ФР-0000178 від 17.03.2009 року з 19.05.2009 року по 18.11.2009 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 17.11.2010 року,
- №ФР-0000200 від 01.04.2009 року з 02.06.2009 року по 01.12.2009 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 30.11.2010 року,
- №ФР-0000221 від 06.04.2009 року з 06.06.2009 року по 05.12.2009 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 04.12.2010 року,
- №ФР-0000237 від 14.04.2009 року з 16.06.2009 року по 15.12.2009 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 14.12.2010 року,
- №ФР-0000251 від 21.04.2009 року з 23.06.2009 року по 22.12.2009 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 21.12.2010 року,
- №ФР-0000268 від 27.04.2009 року з 27.06.2009 року по 26.12.2009 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 25.12.2010 року,
- №ФР-0000316 від 21.05.2009 року з 21.07.2009 року по 20.01.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 19.01.2011 року,
- №ФР-0000325 від 28.05.2009 року з 28.07.2009 року по 27.01.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 26.01.2011 року,
- №ФР-0000343 від 10.06.2009 року з 11.08.2009 року по 10.02.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 09.02.2011 року,
- №ФР-0000353 від 15.06.2009 року з 15.08.2009 року по 14.02.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 13.02.2011 року,
- №ФР-0000371 від 22.06.2009 року з 22.08.2009 року по 21.02.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 20.02.2011 року,
- №ФР-0000403 від 03.07.2009 року з 02.09.2009 року по 01.03.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 28.02.2011 року,
- №ФР-0000439 від 23.07.2009 року з 22.09.2009 року по 21.03.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 20.03.2011 року,
- №ФР-0000511 від 25.08.2009 року з 27.10.2009 року по 26.04.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 25.04.2011 року,
- №ФР-0000517 від 26.08.2009 року з 27.10.2009 року по 26.04.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 25.04.2011 року,
- №ФР-0000618 від 30.09.2009 року з 01.12.2009 року по 31.05.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 30.05.2011 року,
- №ФР-0000681 від 26.10.2009 року з 26.12.2009 року по 25.06.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 24.06.2011 року,
- № ФР-0000715 від 02.11.2009 року з 12.01.2010 року по 11.07.2010 року, відповідно річний строк позовної давності спливає 10.07.2011 року.
Як вбачається з штемпеля загального відділу господарського суду Київської області на першому аркуші позовної заяви Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Фармаркер ЛТД»у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду 29.10.2010 року.
З огляду на викладене, господарський суд здійснив розрахунок пені за формулою П=(СБ*2Обл.ст.)/100*Дн.прост., (де П- пеня, СБ - сума боргу, на яку нараховується пеня, 2Обл.ст. -подвійна облікова ставка НБУ в день, Дн.прост. -кількість днів прострочення), за наступні періоди:
п/н № накладної, сума боргу, на яку нараховується пеняПеріод нарахування пені, щодо якого строк позовної давності не спливПеріод, за який здійснюється нарахування пені, з урахуванням заявленого позивачем періоду Розмір облікової ставки НБУ за вказаний періодРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1№ФР-0000178, на суму 38 802,23 грн., з урахуванням проведеної оплати у сумі 64 093,47 грн.з 30.10.2009 р. по 18.11.2009 р.з 30.10.2009 р. по 15.11.2009 р.
(17 днів)10,25% річних0,056%369,40 грн.
2№ФР-0000200, на суму 43 147,50 грн.з 30.10.2009 р. по 01.12.2009 р.з 30.10.2009 р. по 30.11.2009 р.
(32 дня)10,25% річних0,056%773,20 грн.
3№ФР-0000221, на суму 20 740,00 грн.з 30.10.2009 р. по 05.12.2009 р.з 30.10.2009 р. по 04.12.2009 р.
(36 днів)10,25% річних0,056%418,12 грн.
4№ФР-0000237, на суму 41 577,00 грн.з 30.10.2009 р. по 15.12.2009 р.з 30.10.2009 р. по 12.12.2009 р.
(44 дня)10,25% річних0,056%1024,46 грн.
5№ФР-0000251, на суму 46 815,00 грн.з 30.10.2009 р. по 22.12.2009 р.з 30.10.2009 р. по 19.12.2009 р.
(51 день)10,25% річних0,056%1337,04 грн.
6№ФР-0000268, на суму 10 415,00 грн.з 30.10.2009 р. по 26.12.2009 р.з 30.10.2009 р. по 25.12.2009 р.
(57 днів)10,25% річних0,056%332,45 грн.
7№ФР-0000316, на суму 5 360,40 грн.з 30.10.2009 р. по 20.01.2010 р.з 30.10.2009 р. по 19.01.2010 р.
(82 дня)10,25% річних0,056%246,15 грн.
8№ФР-0000325, на суму 19 195,40 грн.з 30.10.2009 р. по 27.01.2010 р.з 30.10.2009 р. по 26.01.2010 р.
(89 днів)10,25% річних0,056%956,70 грн.
9№ФР-0000343, на суму 12 137,00 грн.з 30.10.2009 р. по 10.02.2010 р.з 30.10.2009 р. по 08.02.2010 р.
(102 дня)10,25% річних0,056%693,27 грн.
10№ФР-0000353, на суму 15 676,50 грн.з 30.10.2009 р. по 14.02.2010 р.з 30.10.2009 р. по 13.02.2010 р.
(107 днів)10,25% річних0,056%939,34 грн.
11№ФР-0000371, на суму 28 491,30 грн.з 30.10.2009 р. по 21.02.2010 р.з 30.10.2009 р. по 20.02.2010 р.
(114 днів)10,25% річних0,056%1818,88 грн.
12№ФР-0000403, на суму 10 440,00 грн.з 30.10.2009 р. по 01.03.2010 р.з 30.10.2009 р. по 28.02.2010 р.
(122 дня)10,25% річних0,056%713,26 грн.
13№ФР-0000439, на суму 35 484,00 грн.з 30.10.2009 р. по 21.03.2010 р.з 30.10.2009 р. по 20.03.2010 р.
(142 дня)10,25% річних0,056%2821,69 грн.
14№ФР-0000511, на суму 34 157,00 грн.з 30.10.2009 р. по 26.04.2010 р.з 30.10.2009 р. по 23.04.2010 р.
(176 днів)10,25% річних0,056%3366,51 грн.
15№ФР-0000517, на суму 32 282,00 грн.з 30.10.2009 р. по 26.04.2010 р.з 30.10.2009 р. по 24.04.2010 р.
(177 днів)10,25% річних0,056%3199,79 грн.
16№ФР-0000618, на суму 92 428,20 грн.з 01.12.2009 р. по 31.05.2010 р.з 01.12.2009 р. по 29.05.2010 р.
(180 днів)10,25% річних0,056%9316,76 грн.
17№ФР-0000681, на суму 84 410,60 грн.з 26.12.2009 р. по 25.06.2010 р.з 26.12.2009 р. по 07.06.2010р. (164 днів)
з 08.06.2010р. по 24.06.2010 р. (17 днів)10,25% річних до 07.06.2010 року
9,5% річних з 08.06.2010року0,056%
0,052%7752,27 грн.
746,19 грн.
18№ ФР-0000715, на суму 24 239,50 грн., з урахуванням вартості повернутого товару на суму 3 672,50 грн.з 12.01.2010 р. по 11.07.2010 р.з 12.01.2010 р. по 07.06.2010р. (147 днів)
з 08.06.2010р. по 30.06.2010 р. (23 дні)10,25% річних до 07.06.2010 року
9,5% річних з 08.06.2010року0,056%
0,052%1995,40 грн.
289,90 грн.
Всього 39 110,78 грн.
З огляду на вищевказане, господарський суд зазначає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 39 110,78 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме, в стягненні 22 408,98 грн. пені (61 519,76 грн. -39 110,78 грн.) суд відмовляє. Зокрема, у стягненні пені у розмірі 236,17 грн., нарахованої на суму боргу по видатковим накладним №ФР-0000618 від 30.09.2009 року, №ФР-0000681 від 26.10.2009 року та № ФР-0000715 від 02.11.2009 року, господарський суд відмовляє у зв'язку з невірним арифметичним підрахунком позивача, оскільки строк позовної давності щодо стягнення пені по зазначеним накладними не сплив, а у стягненні пені у розмірі 22 172,81 грн., нарахованої на суму боргу по іншим видатковим накладним, суд відмовляє у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 45 237,40 грн. інфляційних втрат та 18 849,26 грн. 3% річних.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.
Однак, щодо розрахунку інфляційних втрат, наданих позивачем до позову, то господарський суд перевіривши його, вважає необхідне зазначити наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим»методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Тобто, господарський суд зазначає, що до простроченого платежу за товар, поставлений у березні 2009 року, який повинен бути оплачений у травні 2009 року, має застосовуватись індекс інфляції, визначений у липні 2009 року за червень 2009 року і так далі до моменту погашення боргу.
Проте, згідно поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем помилково застосовано індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити отриманий товар, тобто неправильно визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є не правильним та не є обґрунтованим.
Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (дана правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).
Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобов'язання з оплати отриманого товару за договором, дати та суми часткової оплати відповідачем вартості товару, період нарахування інфляційних втрат, за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат.
Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, становить 39 806,43 грн., тому господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 45 237,40 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 39 806,43 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 5 430,97 грн. інфляційних втрат (45 237,40 грн. -39 806,43 грн.), суд відмовляє.
Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу з урахуванням часткових оплат, господарський суд встановив, що у зв'язку з невірним визначенням позивачем кінцевої дати, до якої відповідач повинен був оплати вартість поставленого товару, а відтак і дати, з якої розпочалась прострочка, розрахунок 3% річних є невірним.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо і по дату, вказаних позивачем у розрахунку 3% річних (оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог), господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 797,88 грн. 3% річних. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 51,38 грн. 3% річних (18 849,26 грн. -18 797,88 грн.), суд відмовляє.
З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 693 513,72 грн., з яких 595 798,63 грн. -сума основного боргу, 39 110,78 грн. -пеня, 39 806,43 грн. -інфляційні втрати та 18 797,88грн. -3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 22 408,98 грн. пені, 5 430,97 грн. інфляційних втрат та 51,38 грн. 3% річних, суд відмовляє.
Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 4, код ЄДРПОУ 21643699) на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Фармаркер ЛТД»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 35, кв. 192, код ЄДРПОУ 20052987) 595 798 (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 63 коп. основного боргу, 39 110 (тридцять дев'ять тисяч сто десять) грн. 78 коп. пені, 39 806 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот шість) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 18 797 (вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 88 коп. 3% річних та судові витрати: 6 935 (шість тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 14 коп. державного мита і 226 (двісті двадцять шість) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.М. Антонова
Повне рішення складено 22.07.2011 року