01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" липня 2011 р. Справа № 13/076-11
За позовом Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група”, м. Київ
до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, с. Богданівка
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) ОСОБА_4, Київська область, Броварський район, с. Богданівна;
2) ОСОБА_3, Київська область, Броварський район, с. Богданівна
про визнання неправомірних дії
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача: ОСОБА_1. - довіреність б/н від 21.03.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2. - довіреність б/н від 14.06.2011р.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився;
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” (далі - позивач) до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області (далі -відповідач) про визнання неправомірними (противоправними) дії Богданівської сільської ради Броварсь кого району Київської області щодо вилучення земельної ділянки у зв'язку з неспла тою земельного податку.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідач неправомірно вилучив у третіх осіб за несплату земельного податку земельні ділянки, що належать третім особам на праві приватної власності та які є предметом іпотеки згідно договорів іпотеки від 26.04.2007 р. укладених між позивачем та третіми особами в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) ОСОБА_4 (АДРЕСА_1); розгляд справи №13/076-11 відкладено на 04.07.2011 р. об 10 год. 20 хв.
24.06.2011 р. відповідач надав суду відзив на позов в якому зазначив, що даний спір не підвідомчий господарським судам і провадження по справі № 13/076-11 має бути припинено на підставі статті 12 ГПК України та частини 1 статті 80 ГПК України, з огляду на те, що на вирішення суду переданий спір - визнання дій суб'єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування) неправомірними (протиправними), який виник із публічно-правових відносин, розгляд якого віднесений до компетенції адміністративних судів на підставі статті 17 КАС України.
Суд не погоджується з даними обґрунтуваннями відповідача, оскільки згідно п. 15 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України 02.02.2010 № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності. Господарським судам підвідомчі спори щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором на користування земельною ділянкою, укладеним суб'єктом господарювання і органом місцевого самоврядування. Якщо предметом спору є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Проаналізувавши зміст та юридичну сутність спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах в межах даної справи відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковим для адміністративних правовідносин, а кожна сторона виступає як рівна одна до одної, а між сторонами існує спір про право на земельну ділянку, а тому суд вважає, що дана справа підвідомча господарському суду відповідно до ч. 2 ст.12 ГПК України і підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Враховуючи зазначене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.
Позивач позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представники третіх осіб в судове засідання 18.07.2011 р. не з'явились, пояснень по суті спору суду не надали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
26 квітня 2007 р. між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Кредитною спілкою «Українська кредитно-фінансова група»були укладені договори іпотеки які зареєстровані в реєстрі №1226 та 1224, про що приватний нотаріус вніс запис в реєстр іпотек про заборону відчуження.
Як вбачається з умов вищезазначених договорів іпотеки треті особи за власними зобов'язанням перед позивачем за договорами кредиту №КВ-00291/0707 від 26.04.2007 р. та №КВ-00292/0707 від 26.04.2007 р. передали позивачу в іпотеку у якості забезпечення основного зобов'язання, належні їм земельні ділянки, які розташовані на території АДРЕСА_2, загальною площею 0,1613 га та 0,1625 га.
В якості підтвердження прав на предмет іпотеки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було надано Кредитній спілки «Українська кредитно-фінансова група»Державні акти на право приватної власності на землю І-КВ №073109 та І-КВ №073108, які зареєстровані в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1665 та №1666.
02.03.2010р. та 06.04.2010р. було відкрито виконавче провадження відносно третіх осіб про стягнення заборгованості за кредитними договорами в забезпечення яких було укладено вищезазначені договори іпотеки.
Відповідно до листа вих № 51 від 02.02.2011р. Богданівська сільська рада Броварського району Київської обл.. повідомила державного виконавця про те, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відсутня земельна ділянка так як Богданівська рада вилучила ці земельні ділянки.
Позивач зазначає, що такі дії, Богданівськрї сільської ради Броварського району Київської області він вважає неправомірними так, як вони не відповідають діючому законодавству оскільки із листа Богданівської сільської ради Броварського району Київської області стає зрозу мілим, що відповідач вилучив земельну ділянку у зв'язку з несплатою земельного податку, що є порушенням ст.ст. 140, 141, 149 Земельного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду про визнання неправомірними (противоправними) дії Богданівської сільської ради Броварсь кого району Київської області щодо вилучення земельної ділянки у зв'язку з неспла тою земельного податку.
Проте, судом встановлено, що зазначена вимога позивача не може бути задоволена з огляду на наведене.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Таким чином при вирішенні переданого на розгляд господарського суду спору по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулась до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав і відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимогою.
Цивільним кодексом України, зокрема статтею 16 встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту таких цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право тощо.
Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності права.
З урахуванням вищезазначеного законодавства суд прийшов до висновку, що обов'язковою умовою для звернення до суду з позовом є наявність порушеного або оспорюваного права.
Проте, на переконання суду, позивач не довів ті, обставини, що дії відповідача порушують його права та охоронювані законом інтереси та є неправомірними.
В даному випадку суд враховує те, що право позивача на повернення коштів фактично порушено боржниками - третіми особами по справі.
Що ж до позбавлення права власності на земельні ділянки, що є предметом договорів іпотеки укладених між позивачем та третіми особами, то суд враховує, що такі дії відповідача і обставини, що пов'язані з ними стосуються власників цих земельних ділянок, а тому позивач не може вчиняти дії щодо земельних ділянок третіх осіб, окрім тих, що випливають з правовідносин позивач з третіми особами на підставі відповідних договорів іпотеки та кредитних договорів.
Також представник позивача пояснив суду, що не бажає дослідження та з'ясування правомірності рішення ради, яким фактично вилучено земельні ділянки, а обмежується лише визнанням неправомірними дій ради.
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Ю. Наріжний
Дата виготовлення та підписання рішення 20.07.2011 р.