ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 26/167-51/5222.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс»
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та стягнення 4000 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Якимчук М.М.
від відповідача: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про визнання недійсним договору про надання послуг № 06/10/08 від 06.10.2008 р. та стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 4 000, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс»підписано особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, у зв'язку з чим на рахунок відповідача було безпідставно перераховано грошові кошти у розмірі 4 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. (суддя Пінчук В.І.) порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.04.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2010 р. у справі № 26/167 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
03.02.2011 р. матеріали справа № 26/167 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.
За таких обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 р. суддею Пригуновою А.Б. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй № 26/167-51/52 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та невиконанням ними вимог суду.
У судовому засіданні 13.04.2011 р. та 20.04.2011 р. судом, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.
Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 22.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?
06.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс», в особі ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 06/10/08 про надання послуг, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання надавати позивачу консультаційно-інформаційні послуги з питань оцінки рухомого і нерухомого майна в обсязі та на умовах передбачених даним договором, а позивач -приймати та оплачувати послуги відповідача на умовах цього договору.
Зазначений договір зі сторони позивача підписаний ОСОБА_2 та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс».
Відповідно до п. 5.1 договору загальна ціна договору складає 4 000, 00 грн., без ПДВ.
Згідно з п. 5.2 договору позивач здійснює оплату послуг відповідача протягом 3 робочих днів з дня підписання договору.
Оплата за цим договором вважається здійсненою позивачем з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача (п. 5.3 договору).
Пунктом 9.3 договору передбачено, що даний договір є чинним з дня підписання його сторонами, скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З матеріалів справи, а саме -виписки з банківського рахунку, вбачається, що 07.10.2008 р. позивачем на рахунок відповідача були перераховані кошти у розмірі 4 000, 00 грн.
10.10.2008 р. на виконання договору № 06/10/08 від 06.10.2008 р. був складений акт прийому-передачі робіт (послуг), який зі сторони позивача також був підписаний ОСОБА_2
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що договір № 06/10/08 про надання послуг від 06.10.2008 р. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс»підписано особою, яка не мала права на його укладання та підписання, а також договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
За таких обставин позивач просить суд визнати вищезазначений договір недійсним та стягнути з відповідача 4 000, 00 грн. безпідставно перерахованих грошових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до п. 9 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акту. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.
Ч. 1 ст. 92 ЦК України вказує, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до п. 8.5. розділу 8 статуту позивача право підпису документів від імені товариства мають: директор; особи уповноважені директором на підставі довіреності; особи уповноважені зборами учасників.
Також, згідно розділу 8 статуту позивача лише директор має право підписувати правочини без довіреності.
Судом встановлено, що директором позивача на момент підписання оспорюваного договору був Білий Олександр Борисович. Наведене підтверджується рішенням зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс»від 17.09.2007 р., що оформлено протоколом №1, наказом № 1 від 20.09.2007 р. про призначення Білого Олександра Борисовича на посаду директора та відповідною довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Частиною 3 статті 238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
У матеріалах справи наявний вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 06.09.2010 р. у справі № 1-55/10 по обвинуваченню ОСОБА_2 Розглядаючи кримінальну справу, судом встановлено, що 05.02.2008 р., згідно з наказом № 05/02-01 ОСОБА_2 було прийнято на посаду головного бухгалтера; ОСОБА_2 будучи службовою особою та усвідомлюючи покладену на нього відповідальність, перебуваючи на посаді головного бухгалтера, виконуючи свої службові обов'язки мав доступ до печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс»та комп'ютерної програми для перерахунку коштів «Клієнт-Банк», без відома директора підприємства уклав договори про надання послуг та здійснив перерахунок коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс»на ім'я Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 91 000, 00 грн.
ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченому ст. 364 КК України, а саме зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Тобто, питання, чи мали місце певні дії та чи вчинені вони певною особою, встановлені вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили є преюдиціально встановлені факти, що не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився та наведені позивачем факти не спростував.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем, як юридичною особою, не відбулося наступне схвалення договору, укладеного від його імені особою, яка не мала належних повноважень, в тому числі позивач не вчиняв дій, які свідчать про схвалення договору (прийняття виконання, здійснення платежу другій стороні). Усі ці дії були здійснені головним бухгалтером позивача ОСОБА_2, який не уповноважений на вчинення таких дій Товариством з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс».
Таким чином, договір № 06/10/08 про надання послуг від 06.10.2008 р. суд визнає недійсним.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 000, 00 грн. безпідставно перерахованих грошових коштів.
Ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Оскільки суд дійшов висновку про недійсність договору, на підставі якого ОСОБА_2, перерахував відповідачеві кошти, тобто -відпала підстава, на якій кошти були перераховані, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 4 000, 00 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс»задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір № 06/10/08 про надання послуг від 06.10.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс»(03118, м. Київ, вул. Кустанайська, буд. 2, код - 35430895) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код - НОМЕР_1 ).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код - НОМЕР_1 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з з обмеженою відповідальністю «Мабо Сервіс»(03118, м. Київ, вул. Кустанайська, буд. 2, код - 35430895) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 22.06.2011 р.