ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/53917.06.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Ойл"
доПублічного акціонерного товариства Трест "Київміськбуд -1" імені М.П. Загороднього
простягнення 96 915,99 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Чернюк О.О.
від відповідача:Харченко В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта-Ойл" (надалі - "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Трест "Київміськбуд -1" імені М.П. Загороднього (надалі - "Трест") про стягнення 96 915,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 85 552,52 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 7 677,02 грн. та 3% річних у розмірі 3 686,45 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.10.2010 р.
В судовому засіданні 11.10.2010 р. у зв'язку із усним клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 01.11.2010 р.
Представник позивача в судовому засідання надав письмове пояснення, в якому вказував, що договір поставки №594/2к від 06.04.2005 р. припинив свою дію в 2007 році, а посилання на нього в видаткових накладних та рахунках-фактурах за 2008 рік є бухгалтерською помилкою.
В судовому засіданні 01.11.2010 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових документів оголошено перерву до 22.11.2010 р.
Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про призначення судової експертизи у справі, в якому проти позову заперечував, з визначеним позивачем розміром заборгованості не погоджувався та просив призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу для визначення дійсного розміру заборгованості.
В судовому засіданні 22.11.2010 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових пояснень та міркувань оголошено перерву до 01.12.2010 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2010 р. у справі №48/539 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено наступне питання: "на яку суму документально підтверджується заборгованість Тресту перед Товариством за договором поставки №594/2к від 06.04.2005 р.?", провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
В квітні 2011 року до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової експертизи у справі №48/539, відповідно до якого експертом встановлено, що заборгованість Тресту перед Товариством за договором поставки №594/2к від 06.04.2005 р. документально не підтверджується.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.06.2011 р.
06.06.2011 р. через канцелярію суду представником позивача подано пояснення до висновку експерта, в якому вказував, що експертом було визначено сальдо на користь відповідача у розмірі 225 310,22 грн., однак не враховано, що кошти, які надходили на рахунок позивача у період дії договору поставки №594/2к від 06.04.2005 р. частково зараховувалися в рахунок погашення заборгованості, що виникла до укладення спірного договору.
В судовому засіданні представником відповідача надано пояснення по справі з урахування висновку експерта, в якому відповідач в задоволенні позову просив відмовити з огляду на встановлені у висновку експерта обставини.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 15.06.2011 р., зобов'язано сторони надати суду рахунок-фактуру №1265 від 07.04.2005 р.
15.06.2011 р. через канцелярію суду представником позивача подано пояснення, в якому вказує, що на момент підписання спірного договору (06.04.2005 р.) існувала заборгованість відповідача за поставлену металопродукцію у розмірі 225 310,22 грн., яка утворилася у період з 18.03.2005 р. по 06.04.2005 р., а для її погашення позивачем було виставлено рахунок №1265 від 07.04.2005 р., який оплачено відповідачем вже в період дії договору поставки №594/2к від 06.04.2005 р., однак зарахування таких коштів було здійснено в рахунок погашення заборгованості, що виникла до 06.04.2005 р. Також, надав рахунок-фактуру №1265 від 07.04.2005 р.
В судовому засіданні 15.06.2011 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 17.06.2011 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав додаткові пояснення, в задоволенні позову просить відмовити повністю, вказує на відсутність у нього рахунку-фактури №1265 від 07.04.2005 р.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
У період з 06.07.2004 р. по 05.04.2005 р. позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 485 437,65 грн., а відповідачем прийнято та у період до 06.04.2005 р. частково оплачено її, а станом на 06.04.2005 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 225 310,22 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується висновком №11867/10-19/2076/11-19 судово-економічної експертизи за господарською справою №48/539, складеним експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 28.03.2011 р. (надалі -"Висновок").
06.04.2005 р. між Товариством (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством Трест "Київміськбуд -1" імені М.П. Загороднього (після зміни організаційно-правової форми -Публічне акціонерне товариство Трест "Київміськбуд -1" імені М.П. Загороднього) (покупець) було укладено договір поставки №594/2к (надалі - "Договір").
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за одною товарно-транспортною накладною (актом прийому-передачі).
Згідно із п. 4.4 Договору сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата, що вказана в товарно-транспортній накладній. Дата поставки визначає момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі товару.
Положеннями п.п. 6.1, 6.2, 6.3 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати поставки відповідної партії товару постачальником на склад покупця. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника належних до сплати сум, або у іншій формі узгодженій сторонами. Датою оплати покупцем отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.
У відповідності до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2005 р., але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Подальша пролонгація договору відбувається шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди з зазначенням нового строку дії договору.
Додатковими угодами №1 від 31.12.2005 р. та №2 від 30.12.2006 р. до Договору сторонами було викладено п. 10.1 Договору в новій редакції та продовжено строк дії Договору до 31.12.2007 р.
На виконання умов Договору у період з 08.04.2005 р. по 13.01.2009 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 6 197 424,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
У період з 07.04.2005 р. по 09.12.2009 р. відповідачем на підставі рахунків позивача було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 6 337 182,59 грн. в якості оплати поставленої продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої продукції, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 85 552,52 грн., а також просить стягнути нарахування за прострочення по її оплаті.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи (видаткові накладні, Висновок) підтверджується факт поставки позивачем та прийняття відповідачем продукції за Договором у період з 08.04.2005 р. по 13.01.2009 р. на загальну суму 6 197 424,88 грн.
Видаткові накладні містять підписи повноважних представників відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Посилання представника відповідача на поставку частини продукції (у період з 23.01.2008 р. по 13.01.2009 р.) не за Договором, у зв'язку з тим, що згідно п. 10.1 Договору з урахуванням додаткових угод №1, №2 до нього строк дії Договору закінчився 31.12.2007 р., судом відхиляється з огляду на наступне.
Частинами 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, рахунки та деякі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за якими здійснювалась поставка продукції у період з 23.01.2008 р. по 13.01.2009 р. містять посилання саме на Договір.
Також, посилання на Договір міститься в призначеннях платежів за якими відповідачем проводилась оплата поставленої у вказаний період продукції.
Крім того, здійснення поставки продукції у вказаний період саме на виконання умов Договору підтверджується Висновком, відповідно до якого встановлено, що видаткові накладні мають всі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості у здійсненні господарських операцій по відпуску (отриманню) продукції на виконання умов Договору.
З огляду на викладене, вбачається волевиявлення сторін на продовження дії Договору та здійснення поставки/приймання продукції у період з 23.01.2008 р. по 13.01.2009 р. саме на виконання умов Договору.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6.1 Договору та дати отримання продукції (дати підписання видаткових накладних), грошове зобов'язання відповідача по оплаті поставленої позивачем за Договором продукції мало бути виконане на протязі 30 банківських днів з моменту отримання кожної партії продукції.
Із матеріалів справи вбачається, що у період з 07.04.2005 р. по 09.12.2009 р. відповідачем на підставі рахунків позивача було перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 6 337 182,59 грн.
Позивач вказує, що частина вказаних коштів у розмірі 225 310,22 грн. була зарахована в якості оплати поставленої до укладання Договору (06.04.2005 р.) продукції в т.ч. згідно рахунку №1265 від 07.04.2005 р., а тому заборгованість відповідача за поставлену згідно Договору продукцію становить 85 552,52 грн.
В той же час, відповідач заперечує проти наявності заборгованості за Договором, вказуючи на те, що надані позивачем видаткові накладні документально не підтверджують наявності заборгованості Тресту за Договором.
Для встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача за Договором на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду міста від 01.12.2010 р. у справі №48/539 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено наступне питання: "на яку суму документально підтверджується заборгованість Тресту перед Товариством за договором поставки №594/2к від 06.04.2005 р.?".
В квітні 2011 року до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов Висновок, відповідно до якого експертом встановлено, що заборгованість Тресту перед Товариством за договором поставки №594/2к від 06.04.2005 р. документально не підтверджується.
Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до частин 5, 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності до п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", за змістом якого при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати, зокрема, повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Суд не погоджується із Висновком експерта в частині встановлення відсутності документального підтвердження заборгованості Тресту перед Товариством за Договором, оскільки на вирішення експерта було поставлено чітке питання щодо наявності документального підтвердження заборгованості відповідача саме за Договором, а для проведення дослідження було надано документацію (видаткові накладні, рахунки, банківські виписки) на підтвердження здійснення господарських операцій між сторонами щодо поставки продукції у період з 06.07.2004 р., тобто, ще до укладення Договору.
В той же час, Висновок експерта ґрунтується лише на фактичному дослідженні вартості поставленої продукції та сплачених у період дії Договору (з 06.04.2005 р.) відповідачем коштів, без аналізу визначених відповідачем призначень платежів здійснених грошових переказів, що призвело до неврахування того, що частина таких коштів у розмірі 225 310,22 грн. була сплачена в рахунок погашення заборгованості, яка виникла до укладення Договору, що, також, відображено експертом у Висновку (абз. 1 ст. 14 Висновку).
Із матеріалів справи та Висновку вбачається, що в якості здійснення за Договором оплат визначено грошові перекази, які були проведені в т.ч. 07.04.2005 р., 08.04.2005 р., 15.04.2005 р., 21.04.2005 р., 22.04.2005 р. та 27.04.2005 р. на загальну суму 250 000,00 грн. При цьому, підставами таких переказів визначено рахунки-фактури №152125 від 24.03.2005 р. та №1265 від 07.04.2005 р.
Згідно із ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 32.3 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції чинній на момент здійснення спірних платежів) банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.
Відповідачем в призначеннях здійснених у період з 07.04.2005 р. по 27.04.2005 р. переказах визначено рахунки-фактури №152125 від 24.03.2005 р. та №1265 від 07.04.2005 р. В той час, як рахунок-фактура №152125 від 24.03.2005 р. видано до укладення Договору, а тому не може свідчити про сплату на підставі нього коштів саме за Договором, а рахунок-фактура №1265 від 07.04.2005 р. видано на суму 227 898,05 грн., що відповідає сумі заборгованості, яка існувала до укладення Договору, що підтверджує правомірність твердження позивача про сплату коштів за рахунком-фактурою №1265 від 07.04.2005 р. саме з метою погашення заборгованості, яка існувала до укладення Договору.
З огляду на викладене, сплачені за рахунком-фактурою №1265 від 07.04.2005 р. кошти не можуть вважатися сплаченим коштами за Договором.
Відтак, наданий експертом Висновок в цій частині не містить повної узгодженості з фактично наявними матеріалами справи, а тому не приймається судом до уваги в цій частині, а вирішення спору здійснюється за наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на викладене, судом встановлено, що на момент укладення Договору відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 225 310,22 грн. (не заперечується сторонами та встановлено експертом у Висновку), яка фактично було сплачена відповідачем у період з 07.04.2005 р. по 27.04.2005 р., а відтак враховуючи суму сплачених відповідачем на користь позивача коштів у період дії Договору, розмір сплачених відповідачем коштів за поставлену саме згідно Договору продукцію, становить 6 111 872,37 грн. (6 337 182,59 грн. -225 310,22 грн.).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену згідно Договору продукцію становить 85 552,51 грн. (6 197 424,88 грн. -6 111 872,37 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання по її оплаті на момент звернення з позовом до суду настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 85 552,51 грн. на підставі Договору за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Трест обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Тресту заборгованості у розмірі 85 552,51 грн. є правомірними та обґрунтованими.
В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості за поставлену металопродукцію у розмірі 0,01 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність заборгованості відповідача у вказаній частині.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 677,02 грн., нарахованих за прострочення по сплаті заборгованості у розмірі 105 552,52 грн. у період з травня по грудень 2009 року та після здійснення відповідачем 09.12.2009 р. оплати на суму 20 000,00 грн. у розмірі 85 552,52 грн. у період з грудня 2009 року по липень 2010 року, а також 3% річних у розмірі 3 686,45 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 105 552,52 грн. у період з 07.05.2009 р. по 08.12.2009 р. та по сплаті заборгованості у розмірі 82 552,52 грн. за період з 09.12.2009 р. по 25.08.2010 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням встановленої недоведеності позивачем наявності заборгованості відповідача за поставлену згідно Договору заборгованість у розмірі 0,01 грн., здійснення відповідачем 09.12.2009 р. часткової оплати у розмірі 20 000,00 грн., та за визначений позивачем в розрахунку період нарахування, наявність прострочення відповідача у який підтверджується матеріалами справи, а в частині інфляційних втрат також з урахування викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.
З огляду на викладене, правомірним є нарахування інфляційних втрат та 3% річних від суми заборгованості в розмірі 105 552,51 грн. у період з травня по листопад 2009 року, оскільки заборгованість у вказаній сумі в грудні 2009 року тривала менше 15 днів, то інфляційні втрати за цей місяць не нараховуються (з 07.05.2009 р. по 08.12.2009 р. в частині 3% річних), а від суми заборгованості в розмірі 85 552,51 грн. у період з грудня 2009 року по липень 2010 року (з 09.12.2009 р. по 25.08.2010 р. в частині 3% річних).
За перерахунком суду розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 7 855,31 грн. та 3 702,17 грн. відповідно.
Суд відзначає, що незважаючи на здійснення перерахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних від меншої суми заборгованості та за менший період (не нарахування інфляційних втрат за грудень 2009 року від суми заборгованості у розмірі 105 552,51 грн.), встановлений судом розмір є більший ніж заявлено позивачем до стягнення у вказаній частині, а відтак враховуючи відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог задовольняються у заявленому позивачем до стягненню розмірі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Тресту на користь Товариства заборгованості за поставлену металопродукцію у розмірі 85 552,51 грн., індексу інфляції, що нараховується на суму боргу у розмірі 7 677,02 грн. та 3% річних у розмірі 3 686,45 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
09.08.2010 р. між Адвокатським об'єднанням "Столиця" (виконавець) та Товариством (замовник) укладено договір про надання правової допомоги №2/08-09, відповідного до якого виконавець зобов'язався надати замовнику правову допомогу у справі за позовом замовника до Тресту про стягнення заборгованості за поставлену металопродукцію в розмірі 85 552,52 грн., індексу інфляції та 3% річних, а замовник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплатити виконавцеві надані послуги (п. 1.1 такого договору).
07.09.2010 р. позивач перерахував на користь виконавця оплату за юридичні послуги у розмірі 8 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25 від 07.09.2010 р.
Посилання відповідача на недоведення позивачем розміру сплачених витрат на оплату послуг адвоката, оскільки в призначенні платежу платіжного доручення №25 від 07.09.2010 р. міститься посилання на рахунок-фактуру №2/08-09 від 09.08.2010 р., а не на договір про надання правової допомоги №2/08-09 судом відхиляється з огляду на відповідність суми переказу визначеній в п. 2.1 такого договору сумі, отримувачем якої є саме Адвокатське об'єднання "Столиця", а матеріалами справи підтверджується надання послуг адвокатами Адвокатського об'єднання "Столиця".
Товариство просить стягнути із відповідача судові витрати у розмірі 8 500,00 грн., в якості витрат за надання правової допомоги адвоката.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні норми містяться в п. 12 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. №02-5/78.
Відповідно до п. 1.2 Договору про надання правової допомоги №2/08-09 від 09.08.2010 р. з метою виконання п. 1.1 даного договору виконавець надає, а замовник погоджує наступні види правової допомоги: вивчення, підготовка, оформлення документів необхідних для подання позову; підготовка та подання позовної заяви з додатками до господарського суду міста Києва; представництво інтересів замовника в господарському суді міста Києва; вчинення всіх процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України для позивача під час провадження справи в господарському суді міста Києва, в тому числі: знайомитися з матеріалами справи, роботи з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, збільшувати розмір позовних вимог, відмовлятися від позову або зменшувати розмір позовних вимог, змінювати предмет або підставу позову.
Пунктом 2.1 Договору про надання правової допомоги №2/08-09 від 09.08.2010 р. встановлено, що вартість юридичних послуг, що надаються відповідно до цього договору, становить 8 500,00 грн.
Тобто, вказаними положеннями Договору про надання правової допомоги №2/08-09 від 09.08.2010 р. сторонами погоджено загальну вартість надання виконавцем правової допомоги Товариству при розгляді даної справи, яка полягає, зокрема, в підготовці та поданні документів до суду та представництві в суді.
Із матеріалів справи вбачається, що про надання виконавцем правової допомоги Товариству свідчить участь його адвокатів у судових засіданнях, а враховуючи ціну позову, складність справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи суд вважає за необхідне обмежити розмір відшкодування витрат позивача понесених на оплату правової допомоги до 4 250,00 грн.
Судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 0,01 грн., що не впливає на розподіл витрат відповідача понесених на оплату проведеної експертизи у справі, оскільки за пропорцією розмір відшкодування позивачем таких витрат становить 0,0011 грн., що не може бути округлено до 0,01 грн. та є менше ніж 0,01 грн., а тому можливість стягнення з позивача на користь відповідача таких витрат у визначеному розмірі відсутня.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Ойл" задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Трест "Київміськбуд -1" імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6; ідентифікаційний код 04012655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Ойл" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 15; ідентифікаційний код 30676808) заборгованість за поставлену металопродукцію у розмірі 85 552 (вісімдесят п'ять п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 51 коп., індекс інфляції, що нараховується на суму боргу у розмірі 7 677 (сім тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 3 686 (три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 45 коп., державне мито у розмірі 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 16 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В.Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -21.06.2011 р.