ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/18322.06.11
За позовом Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах
держави в особі Управління освіти Деснянської районної у м. Києві
державної адміністрації, Комплексної дитячо -юнацької спортивної
школи №14 Деснянського району м. Києва
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Реклами «Кипарис
Плюс»
Про стягнення 98 870,80 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від прокуратури Холявінська І.В. -посвідчення 370 від 26.03.20009р.
Від позивача-1 не з'явились
Від позивача -2 ОСОБА_1. -по довіреності №б/н від 08.06.2011р.
Від відповідача Коробка М.В. -директор (наказ № 1 від 21.01.2002р.)
ОСОБА_2 -по довіреності №27 від 14.06.2011р.
В судових засіданнях 08.06.2011р., 20.06.2011р. оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління освіти Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр реклами “Кипарис-Плюс” про стягнення 98 870,80 грн. боргу по орендній платі та експлуатаційним послугам відповідно до договору № 2/14 від 01.04.2006р. оренди нежитлового приміщення загальною площею 116,4 кв.м. для розміщення виставкового залу рекламно-сувенірно ї продукції по вул.. Ш. Алейхема, 5-А в м. Києві.
Представник прокуратури та позивача - 2 позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.
Відповідач в наданому суду письмовому відзив та представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують посилаючись на те, що договір оренди припинив свою дію 31.03.2007р., а тому нарахування орендних платежів є безпідставним. Крім того, відповідач посилається на те, що прокуратурою пропущений строк позовної давності щодо стягнення заборгованості, а тому просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, а тому в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача Господарський суд міста Києва, суд-
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01.04.2006р. між Комплексною дитячо-юнацькою спортивною школою № 14 Деснянського району м. Києва (далі позивач - 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр реклами “Кипарис-плюс” (далі відповідач) було укладено договір № 2/14 оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 116,4 кв.м. для розміщення виставкового залу рекламно-сувенірної продукції по вул. Ш.Алейхема, 5-А в м. Києві.
01.04.2006р. між позивачем -2 та відповідачем був підписаний акт прийому -передачі приміщення.
Строк дії договору встановлено сторонами з 01.04.2006р. по 30.03.2007р.
Згідно до п.3.1. договору за користування об'єктом оренди відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату в сумі 1289,39 грн. щомісячно з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п.3.8. орендар сплачує вартість комунальних послуг на підставі рахунків вартості послуг.
Згідно п. 3.5 договору орендна плата сплачується відповідачем з дати підписання акту прийому -передачі об'єкту оренди.
При повернені об'єкту оренди позивачу останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту прийому -приймання.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2008р. по справі №4/173 позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр реклами “Кипарис-Плюс” задоволено повністю.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр реклами “Кипарис-плюс” звільнити нежитлове приміщення площею 116,4 кв.м. по вул.. Ш.Алейхема, 5-А в м. Києві та передати його за актом прийому передачі Комплексної дитячо-юнацької спортивної школі № 14.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр реклами “Кипарис-плюс” на користь Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 15305 грн. 80 коп. орендної плати, 4055 грн. 52 коп. комунальних послуг за період з 01.04.2006р. по 01.10.2007р.
Даним рішенням суду встановлено, що строк дії договору оренди № 2/14 закінчився 30.03.2007р., а тому відповідач безпідставно займає спірне приміщення площею 116,4 кв.м для розміщення виставкового залу рекламно-сувенірної продукції за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 5-А.
Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що при розгляді даної справи не підлягають доказуванню факти, що були встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2008р. по справі №4/173, а саме факти припинення дії договору 30.03.2007р. та факт використання відповідачем приміщення після закінчення строку дії договору.
Спір виник внаслідок того, що Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва вважає, що відповідач не виконав основного обов'язку Орендаря по договору №2/14 від 01.04.2006р. щодо внесення орендної плати та плати за комунальні послуги у період з 01.10.2007р. по 20.07.2010р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 98 870,80 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до п.3.1. договору за користування об'єктом оренди відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату в сумі 1289,39 грн. щомісячно з урахуванням індексу інфляції.
Згідно п. 3.5 договору орендна плата сплачується відповідачем з дати підписання акту прийому -передачі об'єкту оренди.
При повернені об'єкту оренди позивачу останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту прийому -приймання.
Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на рахунок позивача.
Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з 01.10.2007р. по 20.07.2010р., що становить 81 188,89 грн.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При розгляді справи судом встановлено, що відповідачем рішення Господарського суду Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2008р. по справі №4/173 в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр реклами “Кипарис-плюс” звільнити нежитлове приміщення площею 116,4 кв.м. по вул.. Ш. Алейхема, 5-А в м. Києві та передати його за актом прийому передачі Комплексної дитячо-юнацької спортивної школі № 14 виконано 20.07.2010р, що підтверджується актом прийому -передачі нежитлового приміщення та постановою від 29.07.2010р. про закінчення виконавчого провадження в цій частині.
Таким чином, відповідач у спірний період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно Договору (п.3.5) та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.
Заперечення відповідача в частині того, що відповідач з 2007 року не використовував спірне приміщення, а тому не повинен сплачувати орендну плату, судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.
Відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної даності.
Прокуратура в позовній заяві просить вважати причину пропуску строку позовної давності поважною та відновити строк позовної давності для звернення з даним позовом.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається із умов договору відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на рахунок позивача, а тому строк позовної давності про стягнення заборгованості за період з 01.10.2007р. по травень 2008р. прокуратурою пропущений.
Суд приходить до висновку, що строк позовної давності прокуратурою пропущений з поважних причин, оскільки прокуратурі стало відомо про невиконання відповідачем зобов'язань по спірному договору в спірний період з листа позивача -2, від 16.03.2011р., який був отриманий прокуратурою 17.03.2011р.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 81 188,89 підлягають задоволенню повністю.
Заступником прокурора заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 681,91 грн. заборгованості за комунальні послуги.
Відповідно до п. 3.8. орендар сплачує вартість комунальних послуг на підставі рахунків вартості послуг.
Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки сторони в договорі не обумовили строки оплати відповідачем вартості комунальних послуг, доказів направлення на адресу відповідача рахунків на оплату даних послуг або вимоги відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України позивач не надав, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр реклами “Кипарис-плюс”(03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 43, офіс 31, код 31812487) на користь Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 14 Деснянського району м. Києва (02156, м. Київ, вул. Ш. Алейхема, 5а, код 01489368) 81 188 грн. 89 коп. заборгованості по орендній платі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр реклами “Кипарис-плюс”(03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 43, офіс 31 код 31812487) на користь Державного бюджету 811 грн. 89 коп. державного мита.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр реклами “Кипарис-плюс”(03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 43, офіс 31, код 31812487) 193 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяТрофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складено
23.06.2011р.