ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/37621.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД"
до ТAVSAN TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S
про стягнення 65126,74 євро (еквівалент на день подання позову - 718 443,74грн.)
Суддя Палій В.В.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача не з'явився
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 65 126,74 Євро (еквівалент на день подання позову - 718 443,74грн.), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов"язань за Договором № 05DTUB134 від 27.04.2005р.
Ухвалою Господарського суду України від 15.11.2010р. судом порушено провадження у справі №20/376, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 07.06.2011р.
Судом встановлено, що ТAVSAN TAVUKCULUK EKIRMAN SAN.VE TIC.A.S -відповідач по справі, є нерезидентом. Матеріали справи не містять доказів того, що на території України діє представництво відповідача, яке наділено повноваженнями на здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені відповідача
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".
Згідно з даним актом, центральним органом, уповноваженим складати підтвердження про вручення документів, отримувати документи, які передаються консульськими каналами тощо, є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції.
Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої ст. 5 вказаної Конвенції, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної держави.
Відповідно до ч. 2 п. b) ст. 15 Конвенції кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступна умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
За таких обставин, відповідачу по справі для належного повідомлення про розгляд справи, необхідно вручати судові документи та матеріали по справі в нотаріально засвідченому перекладі на турецьку мову через органи юстиції.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2010р. суддею Палієм В.В. було порушено провадження у справі №20/376, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 07.06.2011р.
На вимогу ухвали суду від 15.11.2010р. судом одержано від позивача витребувані документи для подальшого направлення через Центральний орган іноземної держави відповідачу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, суд зупиняє провадження у справі, у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Враховуючи наведене, ухвалою від 15.12.2010р. провадження у справі №20/376 зупинено.
Станом на 31.05.2011р. судом не одержано доказів виконання судового прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів від компетентного органу Туреччини, проте, з урахуванням попередньо визначеної дати судового засідання у справі №20/376, суд ухвалою від 31.05.2011р. поновив провадження у справі.
06.06.2011р. судом одержано заяву від позивача про затвердження мирової угоди сторін із текстом мирової угоди від 21.04.2011р.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
У судовому засіданні 07.06.2011р., дослідивши умови мирової угоди від 21.04.2011р., суд відмовляє у її затвердженні, з огляду на наступне.
Пунктом 2 мирової угоди передбачено, що заборгованість у розмірі 65 126,74 Євро буде погашено відповідачем, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача до 12.05.2011р.
Станом на час проведення судового засідання 07.06.2011р. зазначений у п. 2 мирової угоди строк сплинув. Отже, зазначений пункт мирової угоди, станом на час дослідження її умов судом визначає строк перерахування коштів не на майбутнє, а у минулому. При цьому, якщо відповідачем перераховані кошти на рахунок позивача у визначений п. 2 строк, відповідно, станом на час дослідження судом умов даної мирової угоди предмет спору -відсутній, що виключає затвердження мирової угоди сторін судом.
Крім того, пунктом 7 мирової угоди передбачені штрафні санкцій, у випадку невиконання мирової угоди відповідачем.
Проте, відповідно до ст. 78 ГПК України мирова угода може стосуватись лише прав та обов'язків сторін щодо предмету спору. Таким чином, у мировій угоді не можуть встановлюватись додаткові зобов'язання сторін, у тому числі ті, які пов'язані із неналежним виконанням умов мирової угоди.
Матеріали справи №20/376 не містять доказів того, що виконавчий директор позивача ОСОБА_1 уповноважений на укладення мирової угоди від імені позивача.
У зв'язку вищевикладеним, мирова угода від 21.04.2011р. не підлягає затвердженню судом.
У судове засідання 07.06.2011р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не надали.
У зв'язку з наведеним, розгляд справи 07.06.2011р. відкладено.
У судове засідання 21.06.2011р. представник позивача вдруге не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Стаття 81 Господарського процесуального кодексу України (пункт 5) встановлює, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до роз'яснення ВАСУ 02-5/612 від 23.08.94 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України», а саме п. 7 при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі. Отже, судом ухвалою від 07.06.2011р. було витребувано у позивача необхідні документи для вирішення спору по суті.
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору. Отже, суд, зобов'язуючи позивача направити в судове засідання уповноважених представників та витребовуючи документи, вчинив дії, які необхідні для здійснення повного і всебічного розгляду справи.
1. - позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Суд ухвалою від 07.06.2011р. зобов'язував позивача надати необхідні для вирішення спору документи, зокрема, оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, надати суду Додаткову угоду №15 від 01.08.2007р. до договору, посилання на яку міститься у Додатковій угоді №15/1 від 14.11.2007р., надати суду письмові пояснення щодо підстав перерахування на користь відповідача коштів у розмірі 160 521,13Євро, у той час, як згідно з п. 2.2 договору від 27.04.2005р. загальна сума договору складає 100 000,00Євро; визначити підстави, за яких відповідач зобов'язаний був здійснити поставку обладнання саме на суму 160 521,13Євро, а не на суму 100 000,00Євро, відповідно, підстави посилання у позові на неналежне виконання відповідачем умов договору; надати суду детальний розрахунок суми, на яку було здійснено поставку обладнання відповідачем (із зазначенням конкретної суми у графі кожної митної декларації), надати суду докази перерахування відповідачем 65 126,74 Євро на виконання п. 2 мирової угоди від 21.04.2011р.
П.п 2, 3 Роз'яснення ВАСУ від 10.12.96 р. N 02-5/422 «Про судове рішення»зазначає, що у відповідності зі статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю, встановленими господарським судом. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач в судові засідання по справі №20/376 до Господарського суду міста Києва двічі не з'являвся, про причини своєї неявки 07.06.2011р. та 21.06.2011р. на час проведення судових засідань по справі не повідомив, витребуваних судом документів, які необхідні для вирішення спору щодо з'ясування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог не надав, а тому встановити фактичні обставини справи з відповідною достовірністю у суду не вбачається підстав, оскільки позивачем не надано того обсягу відповідних документів, які в порядку ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України необхідні для повного та всебічного розгляду спору.
За наведених обставин, суд вважає необхідним залишити позов без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
Залишити позов без розгляду
Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.
Суддя В.В. Палій