ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 35/16506.06.11
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні"
про стягнення 1 777,44 грн.
Суддя М.Є. Літвінова
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
У судовому засіданні 06.06.2011 на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" про стягнення з відповідача на користь позивача 1 777,44 грн., з яких: 1 668,57 грн. -сума основного боргу, 63,77 грн. -пеня, 32,76 грн. -інфляційні збитки, 12,34 грн. - 3% річних, та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2011 порушено провадження у справі №35/165, розгляд справи призначено на 11.05.2011.
У зв'язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці, справу №35/162 знято зі складу справ, призначених до розгляду на 11.05.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2011 розгляд справи призначено на 25.05.2011.
25.05.2011 до початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.05.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.06.2011.
Позивач та відповідач у судове засідання 06.06.2011 своїх представників не направили, про причин їх неявки суд не повідомили.
Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі відповідно до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України направлялась за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, та адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до наявного в матеріалах справи витягу від 05.05.2011. Однак у судові засідання 25.05.2011 та 01.06.2011 представники відповідача не з'явились, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.
За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва, -
18.10.2007 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що в подальшому змінила найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) та Приватним підприємством з іноземним капіталом "Ріоні" (далі - відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №10620 (далі - договір).
Відповідно до п.1 договору позивач, як постачальник, продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а відповідач, як споживач, оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 1 додатку 2.1. до договору розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.
Згідно п. 5 додатку 2.1. до договору споживач зобов'язався щомісяця направляти уповноваженого представника до постачальника для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою.
Згідно п. 13 додатку 2.1. до договору споживач до 01 числа поточного місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на поточний розрахунковий період.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору з 01.09.2008р. нарахування за перетікання реактивної електроенергії здійснюється постачальником за підсумками розрахункового періоду в день надання споживачем звітів про спожиту електроенергію. У день проведення нарахування за перетікання реактивної електроенергії уповноваженому представнику споживача постачальник надає розрахункові документи для проведення оплати. Оплата за перетікання реактивної електроенергії здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника протягом п'яти днів з моменту отримання розрахункового документа.
06.12.2010 відповідач звернувся до позивача з листом, яким просив закрити розрахунки та видати наряд на відключення КТП №6875 з послідуючим розірванням договору. 13.12.2010 позивачем було складено акт №0710000472 та додаток до нього з відображенням показників приладів обліку. 18.01.2011 позивачем було виписано наряд-заявку № 30 на відключення відповідача від електропостачання у зв'язку із закриттям договору.
21 січня 2011 року наряд-заявку було виконано, припинено подачу напруги на електроустановки відповідача.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати за використану активну електричну енергію за період з 01.12.2010 по 01.01.2011 та реактивну електроенергію за період з 01.10.2010 по 01.01.2011, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 1 668,57 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а саме не оплатив вартість використаної активної електричної енергії та реактивної електроенергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 668,57 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями звіту про використану активну електроенергію за листопад 2010 та звітів про використану реактивну електроенергію за жовтень і листопад 2010, актом № 0710000472 від 13.12.2010, рахунками-розшифровками, актами приймання-передачі товарної продукції та актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії.
Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була.
Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4.2.2. договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми пені в розмірі 63,77 грн.
На підставі вищевикладених норм закону та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 63,77 грн., інфляційні нарахування у розмірі 32,76 грн., 3% річних у розмірі - 12,34 грн., відповідно до наданих розрахунків, які відповідають вимогам закону та правильність яких перевірена судом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної оплати поставленої електроенергії у встановлені договором строки та не навів підстав для звільнення від обов'язку її оплатити.
З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 1 777,44 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства з іноземним капіталом "Ріоні" (03138, м. Київ, пров. Охтирський, буд. 7, ідентифікаційний код 24547513) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) 710,39 грн. (сімсот десять гривень 39 коп.) -суму боргу за спожиту активну електричну енергію, 958,18 грн. (дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 18 коп.) -суму боргу за спожиту реактивну електроенергію, 63,77 грн. (шістдесят три гривні 77 коп.) -пені, 12,34 грн. (дванадцять гривень 34 коп.) -3% річних, 32,76 грн. (тридцять дві гривні 76 коп.) -інфляційних нарахувань, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) -державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя М.Є. Літвінова
Дата підписання
повного тексту рішення: 20.06.2011