ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/554-37/10222.06.11
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»
Простягнення 118 440,14 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.11 р.
ОСОБА_2 -дов. № Д07/2011/04/22-17 від 22.04.11 р.
від відповідача: ОСОБА_3 -дов. № б/н від 20.05.11 р.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»про стягнення 91 199,87 грн. основного боргу, 12 518,84 грн. інфляційної складової боргу, 3 433,20 грн. трьох відсотків річних, 6 994,48 грн. пені та 4 293,74 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 33-5687 від 01.05.2004 р. та додатками до нього.
Ухвалою суду від 01.11.10 р. (суддя Кирилюк Т.Ю.) порушено провадження у справі № 23/554 та призначено її розгляд на 16.11.10 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.10 р. у справі № 23/554 позов задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»91 199,87 грн. основного боргу; 6 994,48 грн. пені; 3 433,20 грн. трьох процентів річних; 10 928,25 грн. інфляційних втрат; 1 125,56 грн. державного мита та 224,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.11 р. у справі № 23/554 апеляційну скаргу ТОВ «КАРПАТИ М»було залишено без задоволення; апеляційну скаргу АЕК «Київенерго»в особі СВП «Енергозбут Київенерго»було задоволено частково; рішення Господарського суду м. Києва № 23/554 від 14.12.10 р. -залишено без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»(04053, м Київ, вул. Обсерваторна, 13/15, ідентифікаційний код 32597613, р/р № 26003014030521 у філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 380333, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київененрго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, р/р № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) 91 199,87 грн. (дев'яносто одну тисячу сто дев'яносто дев'ять гривень 87 коп. - основного боргу, 6 994,48 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 48 коп.) -пені, 3 433,20 грн. (три тисячі чотириста тридцять три гривні 20 коп.) -3 % річних, 12 518,84 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 84 коп.) -інфляційних втрат, 1 141,46 грн. (одну тисячу сто сорок одну гривню 46 коп.) -державного мита та 227,43 грн. (двісті двадцять сім гривень 43 коп.) -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»;
стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»на користь АЕК «Київенерго»13,79 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги; доручено Господарському суду м. Києва видати накази; матеріали справи № 23/554 повернуто Господарському суду м. Києва.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.11 р. у справі № 23/554 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»було задоволено; рішення Господарського суду м. Києва № 23/554 від 14.12.10 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.11 р. у справі № 23/554 -скасовано, а справу № 23/554 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду м. Києва від 13.04.11 р. справу № 23/554 передано на новий розгляд судді Гавриловській І.О.
Ухвалою суду від 14.04.11 р. суддею Гавриловською І.О. було прийнято справу № 23/554 до свого провадження та присвоєно справі № 23/554-37/102; призначено розгляд справи № 23/554-37/102 на 23.05.11 р.; зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 04.04.11 р. у справі № 23/554; зобов'язано позивача надати довідку-витяг з ЄДРПОУ про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.
Представник позивача у судове засідання 23.05.11 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був повідомлений про призначене судове засідання належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.11 р. вимог ухвали суду від 14.04.11 р. не виконав, витребувані письмові пояснення суду не надав.
За таких обставин, враховуючи нез'явлення представника позивача у призначене судове засідання та ненадання ними витребуваних документів, що перешкоджало розгляду справи у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи на 01.06.11 р.; повторно зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 14.04.11 р. у даній справі.
У судовому засіданні 01.06.11 р. представники сторін заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду справи № 23/554-37/102, яке судом було задоволено.
Представник позивача у судовому засіданні 01.06.11 р. надав суду заяву про заміну позивача його процесуальним правонаступником, у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми, яка була судом задоволена та надав суду довідку про надходження грошових коштів, яка була залучена до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.06.11 р. надав суду усні пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 22.06.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.11 р. надав суду письмові пояснення на позовну заяву, в яких просив зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 8/131 та № 2а-1873/10, а також просив відмовити у позові повністю.
Представник позивача заперечив проти задоволення зазначеного клопотання.
Розглянувши клопотання відповідача суд його відхилив з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Відповідачем не доведено та не обґрунтовано неможливості розгляду та прийняття рішення у справі № 23/554-37/102 до вирішення справ № 8/131 та № 2а-1873/10.
Враховуючи вищевикладене, взаємопов'язаність зі справами № 8/131 та № 2а-1873/10 не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі № 23/554-37/102, у зв'язку з чим суд відхилив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»про зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яке було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 33-5687 від 01.05.04 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п. 5.1. договору № 33-5687 від 01.05.04 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 33-5687 від 01.05.04 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку -по 25 число поточного місяця, подання звіту в РВТ № 1 -не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 та № 4 до договору № 33-5687 від 01.05.04 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 33-5687 від 01.05.04 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел. 221-05-43, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:
- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;
- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з серпня 2008 р. до серпня 2010 р. та відомості обліку споживання теплової енергії за спірний період. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.11.08 р. до 01.10.10 р. становила 261 473,48 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 33-5687 від 01.05.04 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 170 273,61 грн., у зв'язку з чим станом на 01.10.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 91 199,87 грн.
За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»про стягнення 91 199,87 грн. основного боргу, 12 518,84 грн. інфляційної складової боргу, 3 433,20 грн. трьох відсотків річних, 6 994,48 грн. пені, 4 293,74 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 33-5687 від 01.05.2004 р. та додатками до нього.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.10 р. у справі № 23/554 позов задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»91 199,87 грн. основного боргу; 6 994,48 грн. пені; 3 433,20 грн. трьох процентів річних; 10 928,25 грн. інфляційних втрат; 1 125,56 грн. державного мита та 224,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.11 р. у справі № 23/554 апеляційну скаргу ТОВ «КАРПАТИ М»було залишено без задоволення; апеляційну скаргу АЕК «Київенерго»в особі СВП «Енергозбут Київенерго»було задоволено частково; рішення Господарського суду м. Києва № 23/554 від 14.12.10 р. -залишено без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»(04053, м Київ, вул. Обсерваторна, 13/15, ідентифікаційний код 32597613, р/р № 26003014030521 у філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 380333, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київененрго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, р/р № 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) 91 199,87 грн. (дев'яносто одну тисячу сто дев'яносто дев'ять гривень 87 коп. - основного боргу, 6 994,48 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 48 коп.) -пені, 3 433,20 грн. (три тисячі чотириста тридцять три гривні 20 коп.) -3 % річних, 12 518,84 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 84 коп.) -інфляційних втрат, 1 141,46 грн. (одну тисячу сто сорок одну гривню 46 коп.) -державного мита та 227,43 грн. (двісті двадцять сім гривень 43 коп.) -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»;
стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»на користь АЕК «Київенерго»13,79 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги; доручено Господарському суду м. Києва видати накази; матеріали справи № 23/554 повернуто Господарському суду м. Києва.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.11 р. у справі № 23/554 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»було задоволено; рішення Господарського суду м. Києва № 23/554 від 14.12.10 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.11 р. у справі № 23/554 -скасовано, а справу № 23/554 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи вказівки, наведені в постанові Вищого господарського суду України від 04.04.11 р. у справі № 23/554, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 33-5687 від 01.05.04 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не в повному обсязі.
Відповідач у наданому суду 30.11.10 р. відзиві на позовну заяву просив суд відмовити АЕК «Київенерго»в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, не погоджуючись з зазначеною позивачем заборгованістю, вважаючи, що свої зобов'язання щодо оплати послуг на постачання теплоенергії перед позивачем виконав в повному обсязі. Крім того, за розрахунками відповідача, станом на 30.09.10 р. у нього перед позивачем є переплата за теплову енергію в сумі, що становить 25 450,95 грн., у підтвердження чого відповідач надав суду розрахунок оплати за теплову енергію за період з листопада 2008 р. до жовтня 2010 р. та платіжні доручення № 221 від 28.11.08 р. на суму 8 200,00 грн., № 20 від 30.01.09 р. на суму 6 500,00 грн., № 243 від 30.12.08 р. на суму 11 600,00 грн., № 85 від 30.04.09 р. на суму 6 000,00 грн., № 64 від 31.03.09 р. на суму 7 300,00 грн., № 128 від 25.06.09 р. на суму 5 000,00 грн., № 107 від 29.05.09 р. на суму 6 500,00 грн., № 172 від 31.08.09 р. на суму 3 600,00 грн., № 149 від 31.07.09 р. на суму 8 000,00 грн., № 216 від 30.10.09 р. на суму 7 300,00 грн., № 191 від 30.09.09 р. на суму 3 000,00 грн., № 222 від 30.09.09 р. на суму 4 400,00 грн., № 221 від 30.09.10 р. на суму 6 600,00 грн., № 168 від 30.07.10 р. на суму 9 500,00 грн., № 195 від 31.08.10 р. на суму 2 600,00 грн., № 147 від 30.06.10 р. на суму 7 500,00 грн., № 123 від 31.05.10 р. на суму 5 200,00 грн., № 95 від 30.04.10 р. на суму 5 400,00 грн., № 67 від 31.03.10 р. на суму 3 700,00 грн., № 38 від 26.02.10 р. на суму 12 000,00 грн., № 11 від 29.01.10 р. на суму 10 000,00 грн., № 267 від 30.12.09 р. на суму 5 000,00 грн., № 239 від 30.11.09 р. на суму 10 000,00 грн. (належним чином засвідчені копії зазначених платіжних доручень додано до матеріалів справи). Загальна сума сплати складала 154 900,00 грн.
Крім того, відповідач не погоджувався з тарифами, згідно з якими позивач нараховував оплату за теплову енергію, керуючись розпорядженнями КМДА з наступних підстав.
Розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.08 р., № 127 від 05.02.09 р., № 758 від 30.06.09 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання арячої води для бюджетних установ та інших споживачів», № 1333 від 30.11.09 р., № 1192 від 15.10.09 р., № 520 від 29.04.09 р., № 981 від 31.08.09 р., № 643 від 30.05.07 р., № 392 від 31.05.10 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»були видані з порушенням процедури їх прийняття, оскільки в них були відсутні відомості про державну реєстрацію, у зв'язку з чим вони не набрали чинності і не могли застосовуватися.
Господарський суд м. Києва встановив, що при зверненні з позовною заявою, вартість поставленої позивачем відповідачу в спірний період теплової енергії позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 та № 1663 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.08 р., № 1792 від 30.12.08 р., № 1192 від 15.10.09 р., № 981 від 31.08.09 р., № 519 від 25.04.09 р. та № 758 від 30.06.09 р., про що повідомляв позивач відповідача листами № 048-21-12373/335687/1 від 02.11.09 р., № 048-21-9882/335687/1 від 03.09.09 р., № 048-21-107/335687/1 від 09.01.09 р., № 048-21-5703/335687/1 від 27.05.09 р., № 048-21-7881/335687/1 від 16.-7.09 р. (належним чином засвідчені копії зазначених листів додано до матеріалів справи).
Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.08 р., № 65/2009 від 03.02.09 р., № 76/2009 від 09.02.09 р. зазначені розпорядження КМДА були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
До 01.12.08 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р. (а.с.99-100).
Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані сторонами докази, Господарський суд м. Києва встановив, що доведеним ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»є борг станом на 01.10.10 р. за період з листопада 2008 р. до жовтня 2010 р. в розмірі 81 291,19 грн.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 81 219,19 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»суми основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 33-5687 від 01.05.04 р. та додатками до нього у розмірі 81 291,19 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 12 518,84 грн. інфляційної складової боргу та 3 433,20 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 33-5687 від 01.05.04 р. та додатками до нього за період з 01.12.08 р. до 01.10.10 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.
У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»за період з грудня 2008 р. до жовтня 2010 р. підлягають 8 858,42 грн. інфляційних нарахувань.
Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 33-5687 від 01.05.04 р. та додатками до нього станом на 01.10.10 р., то з нього, за розрахунком суду, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2 908,12 грн. трьох відсотків річних.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також просить суд стягнути з відповідача 6 994,48 грн. пені та 4 293,74 грн. -7 % штрафу за порушення грошового зобов'язання за договором № 33-5687 від 01.05.04 р. та додатками до нього.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
У відповідності до пункту 3.5. додатку № 4 до договору № 33-5687 від 01.05.04 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 33-5687 від 01.05.04 р. та додатками до нього становить 6 994,48 грн.
В обґрунтування заявленої вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 4 293,74 грн. (7 %) позивач посилається на те, що ПАТ «Київенерго»належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу пеню та штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що дані пеня та штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, а не за порушення державною установою-відповідачем зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію (Даний висновок підтверджується також зазначеним у постанові ВГСУ від 29.01.09 р. у справі № 20/27, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання та узгоджується з висновками постанови ВГСУ від 22.01.2009 р. у справі 24/31).
У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті www.kievenergo.com.ua, не вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Київенерго» діє лише на основі державної власності, що державна частка у її статутному фонді станом на день розгляду справ в суді перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність позивача.
Відповідно до ч. ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.
Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки також не надано.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для висновку про належність позивача до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, у зв'язку з чим, відсутні підстави до застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Цивільного кодексу України та позовна вимога про стягнення 4 293,74 грн. штрафу задоволенню не підлягає.
Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТИ М»(04053, м Київ, вул. Обсерваторна, 13/15, код ЄДРПОУ 32597613) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 81 291 (вісімдесят одна тисяча двісті дев'яносто одну) грн. 19 коп. основного боргу, 8 858 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 42 коп. інфляційної складової боргу, 2 908 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 12 коп. трьох відсотків річних, 6 994 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 48 коп. пені, 1 000 (одна тисяча) грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита та 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.