ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/11214.06.11
За позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в
інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горал"
про стягнення 300 186, 29 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від прокуратури Пошивак Р. О. -посвідчення № 806;
від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю від 05.01.2011 року;
від відповідача не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ "Горал" про стягнення 300 186, 29 грн., що складає пеню 0,5 % у розмірі 217 715, 00 грн., збитки від інфляції у розмірі 16 218, 03 грн., 3 % річних у розмірі 3 743, 26 грн., штраф 7 % за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів у розмірі 62 510, 00 грн.
Вимоги позивач обґрунтовує несвоєчасним виконанням відповідачем поставки продукції за укладеним 22.12.2010 року Міністерством оборони України з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горал»договором № 249/7/10 про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.06.2011 року.
Представник прокуратури у судовому засіданні 14.06.2011 року позов підтримав у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2011 року позов підтримав у повному обсязі, подав претензію від 24.01.2011 року, відповідь ТОВ «Горал»на претензію та письмові пояснення по справі, у яких роз'яснив викладене у позові.
Представник відповідача в судове засідання 14.06.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Господарським судом міста Києва на адресу відповідача, зазначену у витягу з ЄДРПОУ від 08.06.2011 року, а саме: 04123, м. Київ, Подільський район, вул. Їжакевича, 1/24, літ. А, була направлена ухвала суду, яка повернулася до суду із зазначенням про необхідність уточнити адресу.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.12.2010 року Міністерством оборони України (надалі - замовник) було укладено договір № 249/7/10 про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти (надалі договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горал»(надалі - учасник).
Відповідно до п. 1.1 договору, учасник зобов'язується у 2010 році поставити для потреб Міністерства оборони України устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (надалі - продукція) зазначене у специфікації (додаток 1), а замовник -прийняти продукцію та оплатити її в асортименті, кількості, у строки та за цінами, наведеними в специфікації і яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно специфікації продукції до договору, учасник зобов'язаний поставити таку продукцію: стерилізатор медичний HMTS-142 № 8654/2009, кількість -1 шт., ціна -1 689 000, 00 грн.; стерилізатор медичний HMTS-SES № 8654/2009, -1 шт., ціна -893 000, 00 грн., що разом складає 2 582 000, 00 грн.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що оплата фактично поставленої продукції здійснюється на підставі належним чином оформлених документів.
Кінцевий термін поставки продукції, відповідно до п. 5.1 договору, визначений - до 30.12.2010 року.
Додатковою угодою № 1 від 22.12.2010 року до договору сторонами були змінені умови договору щодо термінів поставки продукції, а саме закріплено, що у разі здійснення замовником попередньої оплати, поставка продукції учасником здійснюється до 18.01.2011 року.
27.12.2010 року позивачем у повному обсязі була здійснена попередня оплата поставки за договором, а саме у розмірі 2 582 000, 00 грн. (платіжне доручення № 249/11 від 27.12.2010 року).
Пунктом 5.4 договору встановлено, що датою виконання учасником зобов'язання щодо поставки продукції вважається дата її надходження у кількості та якості до місця призначення та прийняття її вантажоодержувачами замовника відповідно до договору.
Всупереч умовам договору, відповідачем станом до 18.01.2011 року була здійснена часткова поставка продукції, а саме 31.12.2010 року на суму 1 689 000, 00 грн. на підтвердження чого позивачем наданий суду акт прийому № 1095 від 31.12.2010 року.
Відповідно до п. 7.2.1 договору, у разі неподання учасником документів, що підтверджують фактичне постачання продукції у термін до 18.01.2011 року, учасник повертає замовнику залишок невикористаних коштів, що були отримані у якості попередньої оплати на реєстраційний рахунок замовника.
У зв'язку із порушенням відповідачем термінів поставки продукції, на підставі п. 7.2.1 договору, 24.01.2011 року вихідним листом № 249/5/378 позивач направив відповідачеві претензію, у якій вимагав у термін до 30.01.2011 року повернути залишок невикористаних коштів у розмірі 893 000, 00 грн.
Зазначена претензія була отримана відповідачем 26.01.2011 року.
Відповідач до 30.01.2011 року залишок невикористаних коштів у розмірі 893 000, 00 грн. позивачеві не повернув, поставку продукції на суму 893 000, 00 грн. здійснив із порушенням термінів поставки 11.03.2011 року (акт прийому № 90 від 11.03.2011 року).
У зв'язку із зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання останнім грошового зобов'язання щодо повернення залишку невикористаних коштів 3 % річних у розмірі 3 743, 26 грн. і збитки від інфляції у розмірі 16 218, 03 грн. та за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору щодо поставки продукції пеню у розмірі 217 715, 00 грн. і 7 % згідно ст. 231 ГК України від вартості недопоставленої продукції у розмірі 62 510, 00 грн.
Договір № 249/7/10 про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти від 22.12.2010 року за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з п. 7.2.1 договору, у разі неподання учасником документів, що підтверджують фактичне постачання продукції у термін до 18.01.2011 року, учасник повертає замовнику залишок невикористаних коштів, що були отримані у якості попередньої оплати на реєстраційний рахунок замовника.
Враховуючи те, що положеннями договору не встановлено терміну повернення позивачеві залишку невикористаних коштів, зобов'язання підлягає виконанню у зазначений в претензії № 249/5/378 від 24.01.2011 року термін, тобто до 30.01.2011 року.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач до зазначеного в претензії терміну залишок невикористаних коштів позивачеві не повернув, тому станом з 31.12.2011 року відбулося прострочення зобов'язання щодо повернення залишку невикористаних коштів.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як було зазначено вище, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення залишку невикористаних коштів, позивач нарахував відповідачеві 3 % річних за період з 18.01.2011 року по 11.03.2011 року у розмірі 3 743, 26 грн. та збитки від інфляції за період з 18.01.2011 року по 11.03.2011 року у розмірі 16 218, 03 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку позивача, останній нараховує відповідачеві 3 % річних та збитки від інфляції з 18.01.2011 року.
Однак як було встановлено вище, заборгованість відповідача щодо повернення останнім залишку невикористаних коштів у розмірі 893 000, 00 грн., відповідно до встановленого в претензії № 249/5/378 від 24.01.2011 року терміну, виникла 31.01.2011 року.
Тому 3 % річних та збитки від інфляції за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення залишку невикористаних коштів підлягають нарахуванню з 31.01.2011 року.
Так, згідно перерахунку суду розмір 3 % річних становить:
893 000, 00 грн. х 3 % х 39 днів (31.01.11 р. - 10.03.11 р.) / 365 днів = 2 862, 49 грн.
Таким чином, 3% річних становлять 2 862, 49 грн., тому вимоги щодо їх стягнення підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Збитки від інфляції становлять:
893 000, 00 грн. х (100, 9 % х 101, 4 %) - 893 000, 00 грн. = 20 628, 30 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.
Тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції суд вважає такими, що підлягають задоволенню в обсязі, заявленому позивачем до стягнення, а саме у розмірі 16 218, 03 грн.
Крім того, за порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасної поставки продукції, позивач нарахував відповідачеві пеню за період з 19.01.2011 року по 10.03.2011 року у розмірі 217 715, 00 грн.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Як вбачається із змісту п. 7.2.1 договору, за порушення відповідачем термінів поставки продукції до 18.01.2011 року сторонами встановлено штраф у розмірі 0, 5 % від обсягу непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, але не менше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно перерахунку суду розмір пені становить:
893 000, 00 грн. х 0, 5 % х 51 день (19.01.11 р. -10.03.11 р.) = 227 715, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2011 року відповідач здійснив часткове погашення нарахованої йому пені, а саме у розмірі 10 000, 00 грн. (виписка з рахунку від 26.04.2011 року).
Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 19.01.2011 року по 10.03.2011 року є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 217 715, 00 грн.
Поряд з цим, позивач посилаючись на положення ст. 231 ГК України просить стягнути з відповідача 7 % від вартості недопоставленої продукції у розмірі 62 510, 00 грн.
Відповідно до п. 2 зазначеної статті ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Так, зі змісту частини 2 статті 231 ГК України вбачається, що передбачені нею розміри штрафних санкцій застосовуються якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 7.2.1 договору, в якому сторони закріпили що за порушення відповідачем термінів поставки продукції до 18.01.2011 року відповідач сплачує штраф у розмірі 0, 5 % від обсягу непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення.
Отже, визначені ч. 2 ст. 231 ГК України штрафні санкції в даному випадку до відповідача не можуть бути застосовані, оскільки інший розмір штрафних санкцій передбачений п. 7.2.1 договору.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення останнім термінів поставки продукції судом вже було задоволено, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 62 510, 00 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 837, 854 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горал" (04123, м. Київ, Подільський район, вул. Їжакевича, 1/24, літ. А, ідентифікаційний код: 32668448) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню у розмірі 217 715 (двісті сімнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп., збитки від інфляції у розмірі 16 218 (шістнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 03 коп., 3 % річних у розмірі 2 862 (дві тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 49 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 001 (три тисячі одна) грн. 86 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 16 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання 20.06.2011 року