ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/11322.06.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЕС»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»
Простягнення 1 780,50 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: ОСОБА_1., дов. № б/н від 16.02.2011 р.
Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 46-К від 07.02.2011 р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЕС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»про стягнення вартості пошкодженого вантажу в розмірі 1 780, 50 грн.
Ухвалою суду від 31.03.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/113 та призначено її розгляд на 27.04.2011 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представники сторін у судове засідання 27.04.2011 р. не з'явились, витребуваних ухвалою суду від 31.03.2011 р. документів не надали, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 31.03.2011 р., які підтверджують отримання 04.04.2011 р. і 05.04.2011 р. позивачем, а також 04.04.2011 р. і 06.04.2011 р. -відповідачем ухвал про порушення провадження у даній справі.
У зв'язку з нез'явленням представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду від 31.03.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 27.04.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 11.05.2011 р., повторно зобов'язано сторін надати витребувані ухвалою суду від 31.03.2011 р. документи.
Представник позивача у судовому засіданні 11.05.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2011 р. та 27.04.2011 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи, а також оригіналу договору транспортно-експедиційного обслуговування № К 21/2011-01 від 04.01.2011 р.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.04.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 06.05.2011 р. ухвали від 27.04.2011 р.
Враховуючи наведене, з метою витребування у позивача необхідних документів у справі, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та ненаданням ним відзиву на позовну заяву, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/113 до 30.05.2011 р.
У судовому засіданні 30.05.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав витребувані судом документи, зокрема, власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи, а також оригінал договору транспортно-експедиційного обслуговування № К 21/2011-01 від 04.01.2011 р.
Представник відповідача у даному судовому засіданні надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що згідно товарно-транспортної накладної № 12016745 відповідач прийняв вантаж у позивача для перевезення в упакованих палетах, які перевірялися представником позивача і пошкодження не були виявлені. Враховуючи положення пункту 158 Постанови ради міністрів Української РСР від 27.06.1969 року № 401 «Про статут автомобільного транспорту УРСР», яким встановлено, що обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми. Оскільки ТТН № 12016745 не містить записів щодо складених актів та наявності пошкоджень плівки, то за таких обставин відсутні підстави для відповідальності перевізника.
Також у даному судовому засіданні представники сторін заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом було задоволено.
З метою витребування у сторін додаткових доказів у справі, судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 20.06.2011 р.
У судовому засіданні 20.06.2011 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у даному судовому засіданні надав суду додаткові докази у справі, а саме: договір № 036/10 на виконання робіт з дезінфекції, дезінсекції, дератизації від 01.04.2010 р., як доказ проведення дезінфекції, дезінсекції, дератизації на складах ТОВ «Рабен Україна», а також фотографії запалетованого вантажу позивача, що підтверджують факт повного обгортання плівкою вантажу, що виключає можливість псування або пошкодження вантажу саме на складі відповідача.
З метою дослідження доказів у справі, судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 22.06.2011 р.
У судовому засіданні 22.06.2011 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав додаткові докази у справі.
Представник відповідача у даному судовому засіданні повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЛЕС»був укладений договір транспортно-експедиційного обслуговування № К 21/2011-11 від 04.01.2011 р., відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язується за плату, на користь та за рахунок замовника надавати та організовувати транспортно-експедиційні послуги та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів по території України, а замовник зобов'язується здійснити оплату за вказані послуги.
Пунктом 1.2 даного сторони погодили, що обсяг та кількість перевезень, терміни їх виконання, маршрути, вартість послуг визначаються за угодою сторін в додаткових угодах або заявках, що є невід'ємною частиною цього договору.
У відповідності до пункту 2.1. договору встановлено, що послуги надаються на підставі додаткової угоди (заявка-договір), в якій зазначаються характеристики вантажу, інформацію про вантаж, його властивості, умови його перевезення, інструкції щодо кріплення та упакування, вантажовідправник, вантажоодержувач, адреса розвантаження, маршрут, тип і кількість автотранспортних засобів, вартість послуг та ін. умови. Заявка-договір є невід'ємною частиною цього договору.
Представник позивача пояснив, що сторонами було складено товарно-транспортну накладну № 12016745, відповідно до умов якої відповідач здійснював виконання замовлення позивача щодо перевезення вантажу вантажоотримувача -ТОВ «Херсонобладнання»за маршрутом м. Київ-м. Херсон. Зокрема, перевозилась сировина для хлібопекарської промисловості в паперових мішках по 25 кг на європалетах, які обтягнуті захисною стреч плівкою, загальна вага -брутто 1210 кг., вартістю 21 500,00 грн. Вантаж до перевезення був переданий за видатковими накладними № 127, 128 від 13.01.2011 р. 13.01.2011 р., прибув в пункт призначення 17.01.2011 р. з пошкодженнями двох мішків.
Представник позивача пояснив, що характер пошкоджень свідчить, що вантаж був зіпсований гризунами. В результаті пошкодження товар виявився непридатним до використання.
Представник позивача у судовому засіданні стверджував, що пошкодження вантажу відбулося в проміжок часу між прийняттям вантажу відповідачем для перевезення і його здачею вантажоотримувача. Позивач направив відповідачу претензію (вих. № 25 від 21.01.2011 р.) про відшкодування вартості пошкодженого товару на суму 1 780,50 грн., проте відповідач відмовився задовольняти дану претензію, про що сказано у відповіді на претензію (вих. № 1102-099 від 01.02.2011 р.).
Не погоджуючись з мотивом доводом відповідача стосовно відмови у задоволенні претензії необґрунтованими, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»про стягнення вартості пошкодженого вантажу в розмірі 1 780, 50 грн.
Позивач пояснив, що ціна позову складається із загальної вартості пошкодженого вантажу. Дану вартість визначає у відповідності до видаткової накладної № 128 від 13.01.2011 р., якою супроводжувався товар.
Оскільки вартість одного пошкодженого мішка суміші хлібопекарської «Піа-до-мікс»вагою 25 кг. складає 756,25 грн. без ПДВ, одного пошкодженого мішка суміші «Чіабата», вагою 25 кг -727, 50 грн. без ПДВ. Загальна вартість пошкодженого вантажу становить 1 483,75 грн. без ПДВ., крім того ПДВ -296,75 грн. усього з ПДВ -1 780,50 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають повністю з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 920 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Пунктом 5.2.1 договору транспортно-експедиційного обслуговування № К 21/2011-01 від 04.01.2011 р. встановлено, що у разі повної або часткової втрати, недостачі або пошкодження (при документальному підтверджені), що відбулося в проміжок часу між прийняттям вантажу для перевезення (оформлення товарно-супровідних документів) і його здачею вантажоодержувачу (оформлення товарно-супровідних документів) виконавець відшкодовує замовнику суму, не більшу вартості втраченого (знищеного) або пошкодженого вантажу за товарно-супровідними документами, а за умови сумнівів щодо вартості -суму відповідно до оцінки спеціалізованої оціночної фірми.
Пунктом 5.2.2 даного договору передбачено, що виконавець звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження в разі коли:
а) за втрату та недостачу, в разі коли вантаж прибув у справному транспортному засобі зі справними пломбами вантажовідправника;
б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок обставин непереборної сили;
в) за недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли оригінальна упаковка ззовні непошкоджена, а також при умові цілісної упаковки вантажного місця та непорушеній стрічці з логотипом замовника/ вантажовідправника.
У акті про розбіжності від 17.01.2011 р., який ТОВ «Солес»надає на підтвердження факту виявлення пошкодження вантажу, зазначено, що товар прибув на палеті, який був обтягнений плівкою. Пошкоджені мішки знаходились зверху. У даному акті сторонами не зазначено, що була пошкоджена упаковка, якою було обтягнений вантаж, а зазначається лише та обставина, що пошкоджені мішки з сумішшю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що дані пошкодження виникли з вини відповідача, оскільки поясненнями сторін підтверджується той факт, що при упакуванні у плівку товар для перевезення був цілий, при доставці його до місця призначення зовнішня упаковка (плівка, в яку було упаковано товар) була цілою, а пошкодженими були лише мішки з сумішшю.
У відповідності з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 року N 363, у разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 (пункт 15.1 даних правил). Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (пункти 15.3, 15.4, 15.5). В разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами (пункт 13.6).
Як встановлено господарським судом при розгляді даної справи, представники сторін були присутні при завантаженні та при проведені приймання пошкодженого товару та його візуального огляду. Сторонами в акті зазначено, що можливою причиною даних пошкоджень є пошкодження мішків гризунами.
Пунктом 13.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 року N 363 встановлено, що у разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами (пункт 13.6).
З матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли згоди у визначенні причин ушкодження вантажу і суми, на яку зменшилась вартість вантажу. Проте жодна зі сторін не скористалася правом на проведення експертизи щодо причин ушкодження вантажу вартості пошкодженого вантажу. Позивач письмово не звертався до відповідача з пропозиціями щодо проведення експертизи.
В зазначених випадках автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації.
Пунктом 134 «Статуту автомобільного транспорту УРСР»встановлено, що автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли:
а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача;
б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;
в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача);
г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат.
Пунктом 158 «Статуту автомобільного транспорту УРСР»встановлено, що обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.
Проте в ТНН № 12016745 сторонами не було зазначено про пошкодження плівки, якою був обгорнений товар призначений до перевезення.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи документальні докази, пояснення сторін в судових засіданнях, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства, то за таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солес»суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 11, 526, 629, 908 та 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4, 193, 233, 307 та 315, Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.