ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 35/390-14/10617.06.11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс»
до 1. Київської міської ради,
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
ОСОБА_1
про визнання права на земельну ділянку, визнання укладеним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання його зареєструвати.
Суддя: Мельник С.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: ОСОБА_2 -представник за довіреністю
від третьої особи: не з'явились
ТОВ «Ардіс»звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій просило:
- визнати право ТОВ «Ардіс»на земельну ділянку площею 1,37 га для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та адміністративно-сервісного корпусу на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки та висновками, які містяться в ньому;
- вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та адміністративно-сервісного корпусу на вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва між ТОВ «Ардіс»та Київською міською радою в запропонованій позивачем редакції;
- зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати вищевказаний договір у встановленому порядку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2008 позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2010 вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 17.01.2011 постанову Вищого господарського суду України від 12.04.2010 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2011 рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2008 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2011 справу призначено до розгляду.
Позивач, відповідач-1 та третя особа не направили в судове засідання своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
В судовому засіданні представник відповідача-2 заперечив проти доводів та вимог позовної заяви з підстав, зазначених у відзиві.
Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні від 17.06.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ардіс»є власником цілісного майнового комплексу, розташованого по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі м. Києва, загальною площею 8 196,2 кв.м., що підтверджується реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 28.12.2007 № 033842.
У 2003 році, з метою оформлення права користування відповідною земельною ділянкою, позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 1,37 га для будівництва та експлуатації виробничо-складських будівель по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі міста Києва, на підставі якого заступником міського голови - секретарем Київради надано доручення на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки. На замовлення позивача розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1.
Листом від 07.07.2008 № 48 позивач звернувся до Київської міської ради з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 1, та надав відповідачу-1 підписані зі свого боку примірники договору оренди, в свою чергу міськрадою вказаний договір не був підписаний та не повернутий позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київська міська рада безпідставно ухиляється від укладення договору оренди, чим порушує права позивача на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташований належний позивачу цілісний майновий комплекс.
Суд, дослідивши наявні в справі докази, виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це основане на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Приписи статті 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Згідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26, ч. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
У відповідності до ст. 123 ЗК України, відмову органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку.
Таким чином, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а відтак договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Отже, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії, що є підставою для укладення договору оренди земельної ділянки.
Враховуючи те, що Київською міською радою в установленому законом порядку не було прийнято рішення щодо надання ТОВ «Ардіс»в оренду земельної ділянки по вул. Берковецькій, 1 у Святошинському районі міста Києва, суд вважає, що відсутні підстави вважати спірний договір укладеним та підстави для визнання за позивачем права на спірну земельну ділянку.
При цьому, суд своїм рішенням не може підміняти раду, як орган місцевого самоврядування, до виключної компетенції якого відноситься здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями.
Також з матеріалів справи не вбачається, що ТОВ «Ардіс»оспорило у судовому порядку дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування або його посадових осіб, які на думку позивача, порушують його права та охоронювані законом інтереси.
У відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
З викладених законодавчих норм вбачається, що договори оренди землі є укладеними з моменту їх державної реєстрації, у зв'язку з чим визнання укладеним спірного договору за рішенням суду також суперечить ч. 3 ст. 640 ЦК України та встановленим законодавством способам захисту порушених прав.
Крім того, позивачем при зверненні до господарського суду заявлено вимоги про зобов'язання Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати спірний договір оренди земельної ділянки. При цьому, позивачем не зазначено, в чому полягає порушення його прав відповідачем-2, не підтверджено належними доказами ухилення відповідача-2 від реєстрації укладеного договору оренди спірної земельної ділянки, а з матеріалів справи не вбачається наявності правових підстав для реєстрації спірного договору за відсутності його підписання сторонами.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За таких обставин та враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.М. Мельник
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22.06.2011