ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 61/21715.06.11
За позовом:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіжн Україна»
про: стягнення 24 622 грн. 52 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники
Позивача:ОСОБА_1
Відповідача:не з'явились
У судовому засіданні 15.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіжн Україна»про стягнення 24 622 грн. 52 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 порушено провадження у справі № 61/217, розгляд справи призначено на 27.05.2011.
В судове засідання 27.05.2011 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 розгляд справи було відкладено на 15.06.2011.
Представник позивача в судове засідання 15.06.2011 з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 15.06.2011 не з'явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Як убачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, однак відповідач своїм правом не скористався.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -
21.01.2009 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 9 про надання бухгалтерських послуг (надалі -Договір), згідно п.1.1 якого предметом даного Договору є надання щомісячних абонентських бухгалтерських послуг, включаючи складання та подачу всіх звітів у контролюючі органи протягом строку, вказаного у даному Договорі.
У пункті 2.1 Договору сторони погодили, що за надані послуги замовник здійснює оплату виконавцю у відповідності з договірною ціною, яка складає 1 000 грн. без ПДВ за один місяць.
По закінченню робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання з додатком комплекту документів, передбачених договором. У випадку, коли виконана робота не відповідає умовам укладеного договору, замовних у трьохденний строк має право надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт з проектом двостороннього акту з вказанням необхідних доробок, строки доробок визначаються за згодою сторін (п.3.2, 3.3 Договору).
Згідно ч.1 п. 3.4 Договору, якщо у встановлений строк виконавець не отримає підписаний акт здачі -приймання або мотивовану відмову, робота вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору в день надання акту.
Відповідно до п.9.1 Договору, строк дії цього договору з 21.01.2009 до моменту підписання двостороннього акту про припинення дії договору, при цьому сторони зобов'язані виконати свої зобов'язання згідно даного Договору.
31.03.2009 сторонами було підписано акт надання послуг №4 за січень, лютий та березень 2009 року.
Позивач 07.10.2009 на адресу відповідача направив лист №3 від 07.10.2009 та акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2009. Однак, лист повернувся з відміткою пошти про відсутність відповідача за юридичною адресою.
Позивачем було складено та на виконання умов Договору направлено 30.04.2010 відповідачу акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2010, акти надання послуг №6 від 02.06.2009, №20 від 30.06.2009, №24 від 30.09.2009, №55 від 22.12.2009, №17 від 30.04.2010, №18 від 30.04.2010. Однак, лист повернувся з відміткою пошти про відсутність відповідача за юридичною адресою.
Також, позивачем було складено та направлено 23.11.2011 відповідачу акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.03.2011 (згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 22 000 грн. 00 коп.), акти надання послуг №3 від 18.03.2011. Однак, лист повернувся з відміткою пошти про відсутність відповідача за юридичною адресою.
Відповідач надані позивачем послуги не сплатив.
Так, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 22 000 грн. 00 коп.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
При укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Стаття 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Факт надання послуг згідно умов договору підтверджується наявними в справі матеріалами.
Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо оплати наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в розмірі 22 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законом відповідальності.
Відповідно до п. 6.2 Договору, при порушені строків платежів (строків надання послуг) винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 3% від суми боргу за кожен день прострочення, а також розраховується та враховується індекс інфляції.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане .
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем його грошових зобов'язань по договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за розрахунком позивача в розмірі 1 698 грн. 22 коп.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 308 грн. 30 коп. та інфляційних збитків в сумі 616 грн. 00 коп. є правомірними та підлягають задоволенню в зазначеному позивачем розмірі.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються пропорційно задоволеним вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіжн Україна»(04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд.25; код 36335667) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 22 000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 22 коп. пені, 308 (триста вісім) грн. 30 коп. трьох відсотків річних, 616 (шістсот шістнадцять) грн.. 00 коп. інфляційних витрат, 246 (двісті сорок шість) грн. 23 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяА.М. Івченко
Дата підписання рішення: 20.06.2011