ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/11017.06.11
За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк»
ДоПублічного акціонерного товариства «Коровай»
Простягнення 22 022 691,78 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. 09-32/525 від 11.09.2009 року;
від відповідача: не з'явився;
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Коровай»про стягнення 17 300 000,00 грн. -заборгованості по кредиту, 3 239 942,46 грн. -заборгованості по відсотках, 1 337 076, 71 грн. -пені за простроченим кредитом, 145 672,61 грн. -заборгованості по простроченим відсоткам.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом згідно Кредитного договору № І -48/07 про відкриття кредитної лінії від 23.07.2007 року у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.
Ухвалою від 04.04.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.04.2011 року.
В судовому засіданні 29.04.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 29.04.2011 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду даної справи.
Суд розглянув та задовольнив вищезазначені клопотання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою. від 29.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 23.05.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.
В судовому засіданні 23.05.2011 року представник відповідач подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 23.05.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.06.2011 року.
В судовому засіданні 17.06.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Також, в судовому засіданні 17.06.2011 року представник позивача подав розрахунок заборгованості, який є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 17 300 000,00 грн., 1 337 076,71 грн. -пені за простроченим кредитом за період з 02.09.2010 року по 30.11.2010 року, 3 239 942,46 грн. -заборгованості за відсотками по простроченому кредиту за період з 01.07.2010 року по 17.03.2011 року, 101 864,64 грн. -пені за простроченими відсотками за період з 02.08.2010 року по 31.01.2011 року.
Представник відповідача в судове засідання 17.06.2011 року не з'явився, однак подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд позовні вимоги задовольнити частково.
Також, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 22 022 691,78 грн. та судових витрат.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 17.06.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
23 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», іменоване надалі «Банк»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Коровай», іменоване надалі «Позичальник»(відповідач) був укладений кредитний договір № І-48/07 про відкриття кредитної лінії (далі -Договір), пунктом 2.1 якого сторони узгодили, що банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 20 000 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії) на умовах, встановлених цим Договором (далі -кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.
Відповідно до пункту 2.2 Договору кінцевий термін повернення кредиту -не пізніше 22 липня 2008 року. У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення. У разі несвоєчасної сплати плати за кредит відповідно до п.п. 3.2, 3.3 цього Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка несплачена у встановлений цим Договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту.
Згідно з пунктом 2.3 Договору кредит надається із наступним цільовим призначенням: для закупівлі зернових, палива, на транспортні експедиційні послуги та на інші виробничі потреби.
Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 16% річних. Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт»виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.
Відповідно до пункту 4.2.1 Договору позичальник зобов'язався надавати у банк платіжні документи для отримання кредиту та використовувати кредит за цільовим призначенням і у встановлений згідно п. 2.2 цього Договору строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості з поточних рахунків, вказаних у п. 3.2 цього Договору (та/або з будь -яких інших поточних рахунків позичальника, відкритих у будь -яких установах банків) та/або у будь -який інший незаборонений чинним законодавством спосіб на позичковий рахунок, вказаний у п. 3.1 цього Договору.
Згідно з пунктом 4.2.2. Договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах та в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором неустойки.
Сторони неодноразово змінювали умови договору шляхом підписання договорів про внесення змін до кредитного договору.
Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов Договору не своєчасно виконав свої зобов'язання щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 17 300 000,00 грн. -заборгованості по кредиту, 3 239 942,46 грн. -заборгованості по відсотках, 1 337 076, 71 грн. -пені за простроченим кредитом, 101 864,64 грн. -пені за простроченими відсотками.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитом слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
30 квітня 2010 року сторони уклади Договір про внесення змін № ІІ-01/10 до кредитного договору № І-48/07 від 23.07.2007 року, яким погодили абзац 1-й пункту 2.2 Договору викласти в такій редакції: встановити технічну пролонгацію заборгованості по кредиту позичальника на період з 30.04.2010 року по 01.06.2010 року включно шляхом перенесення суми кредиту у розмірі 17 300 000,00 грн. з рахунку простроченої заборгованості на рахунок поточної кредитної заборгованості.
Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 16% річних. Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт»виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.
31 грудня 2009 року сторони уклади Договір про внесення змін № ІІ-50/09 до Кредитного договору № І-48/07 від 23.07.2007 року, яким пункт 3.2 Договору виклали в наступній редакції: проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 27,5 % річних починаючи з 31.12.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначені сторонами строки та розмірі ні суму кредиту, ні проценти за користування кредитом не сплатив.
Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту становить 17 300 000,00 грн., а по відсотках за користування кредитом -3 239 942,46 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 5.3 Договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нарахування щоденно.
Позивач керуючись пунктом 5.3 Договору за прострочення строків сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за простроченим кредитом в сумі 1 337 076,71 грн. за період з 02.06.2010 року по 30.11.2010 року та пеню за простроченими відсотками в сумі 101 864,64 грн. за період з 02.08.2010 року по 31.01.2011 року.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заборгованість по кредиту мав сплатити до 01.06.2010 року, а тому прострочення по поверненню суми кредиту розпочалось з 02.06.2010 року.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору та Договорів про внесення змін до кредитного договору, прострочення по сплаті суми кредиту, розміру процентів за користування кредитом та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково в сумі 101 521,48 грн., а позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення суми кредиту підлягають задоволенню повністю, перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Коровай»(місцезнаходження: 02099, м. Київ, Дарницький р -н, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 00381350) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк»(місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039002) 17 300 000 (сімнадцять мільйонів триста тисяч) грн. 00 коп. -заборгованості по кредиту, 1 337 076 (один мільйон триста тридцять сім тисяч сімдесят шість) грн. 71 коп. -пені за несвоєчасне повернення кредиту, 3 239 942 (три мільйони двісті тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 46 коп. -заборгованості за несвоєчасну сплату відсотків, 101 521 (сто дну тисячу п'ятсот двадцять одну) грн. 48 коп. -пені за несвоєчасну сплату відсотків, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
22.06.2011 року