ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 61/27115.06.11
За позовом:Торгівельно-промислової компанії «Пірс»товариства з обмеженою відповідальністю
до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім"
про: стягнення 54 573 грн. 63 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники
Позивача:Путілін В.В., керівник (протокол №1)
Відповідача:ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.04.2011
У судовому засіданні 15.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Торгівельно-промислової компанії «Пірс»товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсім»про стягнення 54 573 грн. 63 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 порушено провадження у справі № 61/271, розгляд справи призначено на 15.06.2011.
14.06.2011 через загальний відділ суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Через загальний відділ суду 15.06.2011 від позивача надійшло пояснення та заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 44 968 грн. 78 коп. основного боргу, 8 993 грн. 76 коп. штрафу, 3 246 грн. 38 коп. пені.
Представник позивача в судове засідання 15.06.2011 з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а також подав заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Розглянувши заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках, а також не зазначено перелік майна та рахунків на які має бути накладено арешт.
Тому, клопотання позивача про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.
Представником відповідача в судовому засіданні 15.06.2011 на підставі ст. 38 ГПК України було заявлено клопотання про витребування у позивача доказів, а саме документів, які підтверджують якість поставленого товару, передбаченого п. 2.9 договору.
Розглянувши подане клопотання, суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.
Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.
Докази, які відповідач просить суд витребувати у позивача, є неналежними доказами, оскільки не містять інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування в даній справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки №170/08/10 від 31.08.2010р. (надалі -Договір) та протокол розбіжностей до Договору, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим Договором, передати у власність покупцю товар у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в цьому Договорі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач на виконання умов вищевказаного Договору за видатковою накладною №РН-000086 від 12.11.2010 поставив відповідачу товар на суму 44 968 грн. 78 коп.
Відповідач прийняв товар, про що свідчить підпис його представника на вищезазначеній накладній, засвідчені штампами відповідача. Повноваження представника відповідача на отримання зазначеного товару підтверджуються довіреністю №4/263 від 12.11.2010, копія якої міститься в матеріалах справи.
Згідно пункту 5.4 Договору в редакції позивача протоколу розбіжностей, відповідач здійснює оплату кожної конкретної партії товару на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Позивач пояснив суду, що поставив товар відповідачу за вищевказаною видатковою накладною, проте розрахунок за отриманий товар відповідач не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 44 968 грн. 78 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не здійснив.
Відповідач у своєму відзиві зазначив, що позивач не надав відповідачу оригіналів документів на поставлений товар, про що направив позивачу лист від 30.12.2010р., а тому припинив сплату за поставлений позивачем товар. Однак, відповідач ні до відзиву, ні в судовому засіданні не надав зазначений ним лист та доказ його направлення позивачу.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 44 968 грн. 78 коп. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.4 в редакції позивача протоколу розбіжностей до договору зазначено, що у випадку прострочення оплати поставки більш ніж на двадцять календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми невиконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2 договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно з розрахунку, наданого позивачем, розмір пені становить 3 246 грн. 38 коп., розмір штрафу становить 8 993 грн. 76 коп., та підлягають задоволенню в зазначеному позивачем розмірі згідно заяви про збільшення позовних вимог.
Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім" (03035, м. Київ, вул. Урицького, будинок 45, літера А, офіс 418; код 35250305) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Торгівельно-промислової компанії "Пірс" товариства з обмеженою відповідальністю (61204, м. Харків, просп. Перемоги, буд.72, кв.65; код 25468543) 44 968 (сорок чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 78 коп. основного боргу, 3 246 (три тисячі двісті сорок шість) грн. 38 коп. пені, 8 993 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 76 коп. штрафу, 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 09 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяА.М. Івченко
Дата підписання рішення: 20.06.2011