Запорізької області
14.07.11 Справа № 17/5009/2334/11
Суддя Корсун В.Л.
за позовною заявою: публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна”, 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А
представник позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсталь”, 71500, Запорізька область, м. Енегодар, просп. Будівельників, буд. 22
про стягнення 26 285,48 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 10.01.11 № 27
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 27.01.11 б/н
29.04.11 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна” (наділі ПАТ “СК “Країна”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсталь” (далі за текстом - ТОВ “Інтерсталь”) про стягнення з відповідача матеріальних збитків розмірі 26 285,48 грн. у зв'язку із спричиненням автомобілю Hyundai Accent реєстраційний № НОМЕР_1, який застрахований в ПАТ “СК “Країна” матеріальної шкоди з боку водія ТОВ “Інтерсталь” - ОСОБА_3. при виконанні ним трудових обов'язків.
Ухвалою від 29.04.11 судом порушено провадження у справі № 17/5009/2334/11, судове засідання призначено на 30.05.11. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
В судовому засіданні 30.05.11 судом оголошено перерву до 29.06.11.
Ухвалою від 29.06.11 строк вирішення спору за заявою представника позивача на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України судом продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 14.07.11.
За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 14.07.11, на підставі ст. ст. 821, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.
Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (які не змінював й не уточнював) та в письмових поясненнях, вказував наступне. 20.07.09 між позивачем та ОСОБА_4. укладено договір № 15/020806/ПР/2.1.5.1. автомобільного страхування. 03.03.10 о 14 год. 00 хв. в с. Велика Білозірка Запорізької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля МАЗ 64229, реєстраційний № НОМЕР_2, що належить ТОВ “Інтерсталь”, під керуванням ОСОБА_3. Дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія відповідача - ТОВ “Інтерсталь” ОСОБА_3., що підтверджується постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07.04.10 в адміністративній справі № 3-478/2010 р. Відповідно до рахунку-фактури від 05.03.10 № ЗП-0000757 та акту виконаних робіт від 30.03.10 № ЗП-0000875, фактична вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 30 457,28 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПАТ “СК “Країна” відповідно до умов договору від 20.07.09 в розмірі 26 285,48 грн. Факт виплати підтверджується страховим актом від 26.04.10 № 15/16416/2.1.5.1. та платіжним дорученням від 12.05.10 № 152. На підставі викладено, позивач керуючись ст. ст. 22, 993, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 175, 224, 228 Господарського кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, просить суд стягнути з відповідача 26 285,48 грн.
Відповідач у заперечені від 30.05.11 на позовну заяву вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на те, що відповідач не мав та не має трудових відносин з ОСОБА_3., у зв'язку з чим, ця особа зобов'язана відшкодовувати її збитки на загальних підставах. Також, на думку відповідача, матеріальна шкода не підтверджена незалежними спеціалістами, а посилання на рахунок-фактуру від 05.03.10 № ЗП-0000757 та акт виконаних робіт від 30.03.10 № ЗП-0000875 є безпідставним оскільки: у постанові Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07.04.10 в адміністративній справі № 3-478/2010 р. відсутній факт зіткнення саме з автомобілем, яким керувала ОСОБА_4. та чітко зазначено, що майнова шкода правопорушенням заподіяна не була; в наданому акті та рахунку-фактурі не зазначено, що ці матеріали придбані та роботи здійснені на усунення саме наслідків ДТП, яке сталось 03.03.10. Також, на думку відповідача, акт виконаних робіт та рахунок-фактура не можуть бути доказом вартості спричиненої шкоди оскільки визначення величини втрати товарної вартості транспортного засобу (ТЗ) в разі аварійного пошкодження і наступних ремонтних дій з їх усунення здійснюється при проведені автотоварознавчої експертизи. Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
У відповідності із ч.1 ст. 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати ін. умови договору.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про страхування”, страхування може бути добровільним або обов'язковим.
20.07.09 між відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Країна”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна” (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) укладено договір № 15/020806/ПР/2.1.5.1 автомобільного страхування, відповідно до якого ОСОБА_4. було застраховано свої майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 від прямої шкоди, заподіяної Страхувальнику (Вигодонабувачу) у зв'язку з пошкодженням або втратою застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього внаслідок настання одного або декількох ризиків; необхідних та доцільних витрат, понесених Страхувальником (довіреною особою) при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків щодо рятування застрахованого транспортного засобу; витрати на евакуацію на відстань 200 км від місця настання страхового випадку, якщо застрахований ТЗ не може рухатись самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.10 в селі Велика Білозірка Запорізької області по вул. Чекістів сталась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля МАЗ 64229, р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.
Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07.04.10 в адміністративній справі № 3-478/2010 р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який (дослівно: “працює водієм ВАТ “Інтерсталь”), визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122, ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 680 грн. за те, що він порушив правила зупинки чим створив аварійну обстановку і скоїв зіткнення із автомобілем (з яким саме із змісту постанови не вбачається). Крім того, із тексту вказаної постанови суду вбачається, що майнова шкода вказаним правопорушенням заподіяна не була.
Законом України “Про страхування” визначено, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону).
Статтею 9 Закону України “Про страхування” передбачено, що грошова сума, це сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про страхування”, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
ПАТ “СК “Країна” складено страховий акт № 15/16416/2.1.5.1., який затверджено головою правління ПАТ “СК “Країна” від 26.04.10, відповідно до якого визначено розмір страхової виплати в сумі 26 285,48 грн.
Встановлено, що на підставі заяви від 04.03.10 на виплату страхового відшкодування та страхового акту № 15/16416/2.1.5.1. позивач платіжним дорученням від 12.05.10 № 152, здійснив перерахування страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 26 469,48 грн.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України (ЦК України) та ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
На підставі викладеного, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача в порядку регресу розміру виплаченого відшкодування, яке складає 26 285,48 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому, на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 42, 43, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України “Про страхування”, аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.
Відповідно до п.п. 34.1, 34.2 ст. 34 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні”, проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Таким чином, спеціальне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, передбачає, що для визначення розміру збитків при страховому випадку можуть бути залучені аварійні комісари або експерти.
Встановлено, що за результатами огляду місця ДТП аварійним комісаром ОСОБА_6. складено звіт про результати огляду місяця ДТП, зі змісту якого вбачається, що автомобіль Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 має наступні пошкодження: бамперу, капоту, решітки радіатора, лобового скла; на лівій стороні пошкоджена - ліва дверка, скло, стійка, задня дверка, дзеркало заднього виду; інші пошкодження: стійка - А лівої боковини, накладки дверей лівих.
Позивачем до матеріалів справи додано звіт про оцінку вартості матеріального збитку, згідно з яким вартість матеріального збитку, спричиненого володільцю транспортного засобу Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 складає 25 793,90 грн. без ПДВ.
Відповідно до рахунку-фактури від 05.03.10 № ЗП-0000757 та акту виконаних робіт від 30.03.10 № ЗП-0000875, фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 склала 30 457,28 грн.
Відповідач заперечує проти заявленої до стягнення суми збитків в розмірі 26 285,48 грн., вважає її необґрунтованою та не підтвердженою належними доказами.
Судом в ході дослідження наданих документів, які надані позивачем на підтвердження розміру збитків, встановлено наступне.
Із звіту про оцінку вартості матеріального збитку, здійсненого ПП ОСОБА_7 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 6636/08 виданий 07.03.08 Фондом державного майна України суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_7 на здійснення оцінки об'єктів у матеріальній формі, оцінку дорожніх транспортних засобів із строком дії з 07.03.08 до 07.03.11) не вбачається, що матеріальні збитки в розмірі 25 793,90 грн. були завдані транспортному засобу Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 саме внаслідок ДТП, що сталась 03.03.10 в селі Велика Білозірка Запорізької області по вул. Чекістів.
Звіт аварійного комісара від 03.03.10 про результати огляду місяця ДТП, копія якого долучена до матеріалів справи, не містить даних про розмір завданих автомобілю Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 збитків.
Судом при розгляді справи прийнято до уваги наявність рахунку-фактури № ЗП-0000757 від 05.03.10 та Акту виконаних робіт № ЗП-0000875 від 30.03.10 на загальну суму 25 381,08 грн. (разом без ПДВ) та 30 457,28 грн. (всього з ПДВ). І саме вказану суму в розмірі 30 457,28 грн. вказує позивач як фактичну вартість відновлювального ремонту.
Також судом прийнято до уваги твердження відповідача викладене в його запереченнях від 30.05.11 про те, що надані стороною позивача рахунок-фактура № ЗП-0000757 від 05.03.10 та Акт виконаних робіт № ЗП-0000875 від 30.03.10 не можуть бути визнані доказом вартості спричиненої шкоди.
При цьому, як слідує із змісту постанови Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07.04.10 в адміністративній справі № 3-478/2010 р., майнова шкода правопорушенням з боку ОСОБА_3., який 03.03.10 керуючи автомобілем МАЗ 64229 держномер НОМЕР_2 в с. Велика Білозірка Запорізької області по вул. Чекістів порушив правила зупинки чим завдав аварійну обстановку і скоїв зіткнення з автомобілем (без зазначення в тексті постанови персоніфікації такого автомобіля і особи яка ним управляла) заподіяна не була.
Представники сторін у справі № 17/5009/2334/11 не надали суду доказів скасування постанови Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07.04.10 в адміністративній справі № 3-478/2010 р.
Згідно з довідкою № 8583802 за підписом начальника відділу ДАІ Кускова В.О. про обставини дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 отримав технічні пошкодження (встановлені зовнішнім оглядом автомобіля): передня центральна частина, бокова ліва частина.
В матеріалах справи відсутній висновок експерта автотоварознавця про визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталась 03.03.10 в селі Велика Білозірка Запорізької області по вул. Чекістів.
Судом враховано, що ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребуються спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи судом в ході розгляду справи у представників сторін з'ясовувалось питання про доцільність призначення судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру шкоди, завданої володільцю транспортного засобу Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталась 03.03.10 в селі Велика Білозірка Запорізької області по вул. Чекістів.
Втім, сторони повідомили про небажання кожного з них щодо призначення автотоварознавчої експертизи для встановлення реальності заявлених збитків, причинених автомобілю Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке мало місце 03.03.10.
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 42 та 43 ГПК України стосовно того, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що судочинство здійснюється на засадах змагальності, що сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення наданими суду доказами, що сторони фактично відмовились від пропозиції суду щодо призначення судової автотоварознавчої експертизи в ході якої могло бути визначено залишкову вартість автомобіля Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 з урахуванням строку експлуатації вказаного автомобіля, його пробігу, фактичного стану, відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_1 та завданих внаслідок ДТП збитків, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження розміру завданих збитків в сумі 26 285,48 грн. не доводять факту спричинення цих збитків саме внаслідок ДТП, що мало місце 03.03.10 в селі Велика Білозірка Запорізької області по вул. Чекістів.
Також, при розгляді справи по суті судом враховано, що ч. 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та ін. речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, ін. речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього об'єкта (шофер, машиніст, оператор тощо).
Як вбачається із постанови Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 07.04.10 в адміністративній справі № 3-478/2010 р., яка набула чинності у встановленому законодавством України порядку, ОСОБА_3 працює водієм ВАТ “Інтерсталь”.
При цьому, суд виходить з того, що відповідачем у справі № 17/5009/2334/11 є ТОВ “Інтерсталь”.
Судом прийнято до уваги те, що відповідач в ході розгляду господарської справи не заперечував проти того, що транспортний засіб марки МАЗ модель 64229, державний № НОМЕР_2 є власністю ТОВ “Інтерсталь” і зареєстрований за ним відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Енергодарським МРЕВ в Запорізькій області 14.05.03.
Доказів існування трудових відносин між ТОВ “Інтерсталь”, яке є відповідачем у цій справі, та ОСОБА_3, станом на 03.03.10, тобто на час вчинення ДТП, в матеріалах справи № 17/5009/2334/11 відсутні.
Згідно з довідкою ТОВ “Інтерсталь” від 29.06.11 № 47, доданою до матеріалів цієї господарської справи, відповідач не мав трудових відносин з ОСОБА_3.
Натомість, відповідачем до матеріалів справи додано договір від 15.01.10, за умовами якого (п. 1) ТОВ “Інтерсталь” передало, а ОСОБА_8 прийняв в оренду строком на три місяці транспортний засіб марки МАЗ модель 64229, державний № НОМЕР_2 для перевезення вантажів та ін. на території України.
Згідно з п.п. 11, 12 вказаного договору, договір набув чинності з моменту підписання сторонами. Строк дії договору - три місяці з дня підписання.
З наведеного вище слідує, що транспортний засіб марки МАЗ модель 64229, державний № НОМЕР_2 на час вчинення ДТП (03.03.10) знаходився в експлуатації у ОСОБА_8 на підставі договору від 15.03.10.
Доказів існування трудових (службових) відносин між відповідачем та ОСОБА_8 на час виникнення спірних правовідносин в матеріалах справи № 17/5009/2334/11 відсутні.
Таким чином, позивачем в ході розгляду цієї господарської справи не доведено, що станом на 03.03.10 джерело підвищеної небезпеки, в даному випадку транспортний засіб - автомобіль марки МАЗ модель 64229, державний № НОМЕР_2 знаходився у володінні та експлуатації ТОВ “Інтерсталь”.
Частиною 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також ін. обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.
З огляду вищевикладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 32, 33 та 34 ГПК України, реальності існування збитків, причинного зв'язку між протиправними діями саме відповідача по справі та понесеними позивачем збитками.
У зв'язку з чим у задоволенні позову публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна” до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсталь” про стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 26 285,48 грн. у зв'язку із спричиненням автомобілю Hyundai Accent реєстраційний № НОМЕР_1, який застрахований в ПАТ “СК “Країна”, матеріальної шкоди з боку водія ТОВ “Інтерсталь” - ОСОБА_3. при виконанні ним трудових обов'язків судом відмовляється.
Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволені позову відмовити.
Суддя В.Л. Корсун
Повне рішення складено 20.07.2011