Запорізької області
18.07.11 Справа № 8/5009/3451/11
Суддя Попова І.А.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД”(69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Стабіліті-Плюс”(69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 234, кв. 72)
про стягнення 3195 грн. 20 коп. основного боргу за договором № 50/2010 від 22.04.2010 р., 246 грн. 03 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 57 грн. 25 коп. річних процентів, 248 грн. 30 коп. пені
Суддя Попова І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1., дов. від 15.07.2011 р.
ОСОБА_2., дов. від 15.07.2011 р.
від відповідача: не з'явився
Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3195 грн. 20 коп. основного боргу за договором № 50/2010 від 22.04.2010 р., 246 грн. 03 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 57 грн. 25 коп. річних процентів, 248 грн. 30 коп. пені
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 18.07.2011 р.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору постачання № 50/2010, укладеного з відповідачем 22.04.2010 р., за видатковою накладною № 2204.49 від 22.04.2010 р. поставив останньому товар на загальну суму 15595 грн. 20 коп. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково. З урахуванням часткової оплати за товар за ним склалася заборгованість в сумі 3195 грн.20 коп., яку позивач просить стягнути з товариства «Стабіліті-Плюс». Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно п. 6.3 договору позивач просить стягнути з відповідача 248 грн. 30 коп. пені, нарахованої за період з 19.10.2010 р. по 20.04.2011 р. Також, згідно ст.. 625 ЦК України до стягнення заявлено 246 грн. 03 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з жовтня 2010 р. по травень 2011 р., та 57 грн. 25 коп. річних процентів, нарахованих за період з 19.10.2010 р. по 30.05.2011 р.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю «Стабіліті-Плюс»зареєстровано за адресою: 69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 234, кв. 75. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Заслухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами по справі 22.04.2010 р. укладено договір купівлі-продажу № 50/2010 за умовами якого позивач зобов'язався здійснити поставку на протязі строку дії даного договору, а відповідач прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених даним договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами договору. Пунктом 2.4 вказаного договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну поставлену партію товару на умовах відстрочки оплати 100% від суми, яка вказана в накладній, не пізніше 14-ти календарних днів з дати виписки накладної та її підписання покупцем або його представником на підставі належним чином оформленої довіреності.
Як свідчать вивчені матеріали, за видатковою накладною № 2204.49 від 22.04.2010 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 15595 грн. 20 коп., який отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис представника на зазначеній накладній та довіреність № 12 від 22.04.2010 р.
Як свідчить позивач, в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав в повному обсязі, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 3195 грн. 20 коп. Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суму заборгованості не оспорив, суд вважає, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 3195 грн. 20 коп. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 246 грн. 03 коп., нарахованих за період з жовтня 2010 р. по травень 2011 р., та річних процентів в сумі 57 грн. 25 коп., нарахованих за період з 19.10.2010 р. по 30.05.2011 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення пені в розмірі 248 грн. 30 коп., нарахованої за період з 19.10.2010 р. по 20.04.2011 р., позивач обґрунтовує п.6.3 договору № 50/2010 від 22.04.2010 р., згідно до якого відповідач несе відповідальність за прострочення оплати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар. За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до приписів ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування неустойки припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару у відповідача виникло 06.05.2010 р., тобто через 14 днів з дати поставки (22.04.2010 р.). Розрахунок пені позивачем виконано без врахування передбаченого ст. 232 ГК України обмеження для нарахування штрафних санкцій. Таким чином, суд вважає вимоги про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню, внаслідок невірно виконаного розрахунку.
Позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст. 526, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стабіліті-Плюс”(69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 234, кв. 72, ЄДРПОУ 36977231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, ЄДРПОУ 23855495) 3195 грн. 20 коп. основного боргу, 57 грн. 25 коп. річних процентів, 246 грн. 03 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 315 грн. 49 коп. судових витрат. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя І.А. Попова
Рішення підписано 19 липня 2011 року.