Запорізької області
14.07.11 № 5/5009/3952/11
Суддя К.В. Проскуряков, розглянувши матеріали заяви
від позивача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (69013, АДРЕСА_1)
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (70433, АДРЕСА_2)
про визнання договору купівлі-продажу № б/н від 08.07.2011р. дійсним та визнання права власності,
14.07.2011р. до господарського суду Запорізької області від Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 надійшла позовна заява № б/н від 11.07.2011р. (вх. № 4220/09-05 від 14.07.2011р.) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу № б/н від 08.07.2011р. дійсним та визнання права власності.
Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пунктів 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), виходячи з наступного.
Статтями 54 та 57 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї. Зокрема, пунктами 2, 3 та 3-1 ч. 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, що подається до господарського суду, мають бути додані документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, а також документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У відповідності до п. 3.3 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (з наступними змінами та доповненнями) недодержання вимог статті 57 ГПК України щодо форми, змісту та додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки передбачені статтею 63 ГПК України.
Згідно із ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, <…> витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст. 471 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Розмір ставок державного мита визначено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 (із змінами та доповненнями). Зокрема, згідно пп. «а», «б»п. 2 ст. 3 Декрету із заяв майнового характеру, що подаються до господарський судів, розмір ставки державного мита становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення порушення справи про банкрутство, розмір ставки державного мита становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України від 11.01.2007р. № 04-17/108 “Про надання реквізитів” державне мито зараховується по наступним реквізитам:
- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;
- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області;
- МФО 813015;
- ЄДРПОУ 34677145;
- Рахунок № 31119095700007;
Код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку - 095.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 від 05.08.2009р. № 825, яка набула чинності 13.08.2009р., розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ визначається: для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита -за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів -за ставкою 236,00 грн.
Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України ”Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах” від 16.04.2007р. проводиться по наступним реквізитам:
- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;
- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області;
- МФО 813015;
- ЄДРПОУ 34677145;
- Рахунок № 31212259700007;
Код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку -254.
У переліку додатків до позовної заяви № б/н від 11.07.2011р., Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зазначив, що до позовної заяви додаються наступні докази:
- докази про відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
- документи, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Однак, як встановлено судом, до матеріалів позовної заяви позивачем взагалі не додано доказів сплати державного мита, доказів надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому законодавством порядку та розмірі, про що судом складено акт про відсутність вказаних в додатках до позовної заяви документів.
Згідно із пунктами 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів а також не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що наведенні норми чинного законодавства не передбачають обов'язку суду порушити провадження у справі, а потім витребувати докази сплати у встановленому законом порядку і розмірі державного мита, докази надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в ході розгляду справи, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення позовної заяви Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (та доданих до неї документів) № б/н від 11.07.2011р. (вх. № 4220 від 14.07.2011р.) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу № б/н від 08.07.2011р. дійсним та визнання права власності без розгляду.
Також, відповідно до діловодства господарського суду Запорізької області, 14.07.2011р. надійшло чотири аналогічних позовних заяв між тими ж сторонами з однаковим предметом позовних вимог по наступним справам: №№ 20/5009/3963/11, 7/5009/3965/11, 31/5009/3962/11, 31/5009/3964/11.
Зазначене також свідчить про порушення вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись ст.ст. 44, 46, 57, п. п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за вих. № б/н від 11.07.2011р. до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу № б/н від 08.07.2011р. дійсним та визнання права - повернути позивачу.
Додаток: акт господарського суду Запорізької області за вх. № 4220/09-05 від 14.07.2011р.; позовні матеріали на 14 аркушах, у тому числі оригінал опису вкладення від 11.07.2011р. на ім'я Господарського суду Запорізької області.
Суддя К.В. Проскуряков