"12" липня 2011 р. Справа № 11-12/2575
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Демидової А.М.,
Воліка І.М. (доповідача),
Коваленко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного підприємства "Едельвейс"
на рішеннявід 07.02.2011
господарського суду Черкаської області
та на постановувід 17.05.2011
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 11-12/2575
господарського суду Черкаської області
за позовом Приватного підприємства "Едельвейс"
до1) Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради,
2) Монастирищенської міської ради,
провизнання набуття права власності на нерухоме майно
за зустрічним позовом1) Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради,
2) Монастирищенської міської ради,
до1) Приватного підприємства "Едельвейс",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміка Монастирища",
провизнання недійсним договору купівлі-продажу
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачане з'явились;
відповідача-1не з'явились;
відповідача-2ОСОБА_1 (дов. від 11.07.2011 № 392);
ОСОБА_2 (дов. від 12.05.2011 № 298);
відповідача-3не з'явились;
Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.07.2011, у зв'язку з виходом з лікарняного судді Коваленко С.С., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А.М., судді - Волік І.М. (доповідач), Коваленко С.С.
У жовтні 2009 року позивач - Приватне підприємство "Едельвейс" (надалі - ПП "Едельвейс") звернувся до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради (надалі -ВК Монастирищенської міської ради, відповідач-1), Монастирищенської міської ради (надалі -Монастирищенської міської ради, відповідач-2) про визнання права власності на новостворене нерухоме майно -30-квартирний житловий будинок, розташований в м. Монастирище Черкаської області по пров. Щорса, 3.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача придбав незавершене будівництво оспорюваного будинку на умовах, укладеного 12.03.1993 з фірмою "Кофі" договору купівлі-продажу, добудував його та ввів у експлуатацію. В подальшому відповідачі протиправно прийняли цей будинок до комунальної власності.
18.02.2010 позивач -ПП "Едельвейс", в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив суд визнати за ним набуття права власності на 30-квартирний житловий будинок (літ. А-5) в цілому, розташований в м. Монастирище Черкаської області по пров. Щорса, 3, на момент введення цього житлового будинку в експлуатацію, на підставі акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 12.11.1993, затвердженого розпорядженням голови Монастирищенської районної державної адміністрації від 08.04.1996 № 110 ( заява вх. № 2506 від 18.02.2010).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.02.2011 у справі № 11-12/2575 (суддя Довгінь К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 (колегія суддів: Шипко В.В. -головуючий, судді: Борисенко І.В., Ільєнко Т.В.) у задоволені первісного позову відмовлено повністю; у задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач за первісним позовом - ПП "Едельвейс" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 скасувати, рішення господарського суду Черкаської області від 07.02.2011 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення про визнання права власності за ПП "Едельвейс". В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки надано невірну юридичну оцінку встановленим обставинам справи та не надано належної оцінки іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, зазначене, на думку скаржника, є порушенням ст. ст. 43, 47, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових актів в частині первісного позову.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.
12.07.2011 представником позивача за первісним позовом надіслано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника у розгляді іншої справи.
За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Статтею 69 вказаного Кодексу встановлені строки вирішення спору, частиною 3 якої передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
При цьому, статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України встановлений строк розгляду касаційної скарги та передбачено, що касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 107 цього Кодексу, розглядається протягом одного місяця, а у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 107 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.
Враховуючи викладене, у зв'язку з відсутністю можливості розгляду касаційної скарги поза межами встановленого чинним Господарським процесуальним кодексом України та з огляду на відсутність клопотань представників сторін про продовження такого строку в порядку передбаченому статтею 69 вказаного Кодексу, а також з урахуванням того, що явка сторін в суд касаційної інстанції не визнавалась обов'язковою, а позиція та доводи позивача були викладені у касаційній скарзі, тому судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволені клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Виходячи з того, що судові рішення попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні первісного позову, судом касаційної інстанції здійснено перевірку оскаржуваних рішень в зазначеній частині.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача-2 та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання за позивачем набуття права власності на 30-квартирний житловий будинок (літ. А-5) в цілому, який розташований на в м. Монастирище Черкаської області по пров. Щорса, 3, на момент введення цього житлового будинку в експлуатацію, відповідно до акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 12.11.1993, затвердженого розпорядженням голови Монастирищенської районної державної адміністрації від 08.04.1996 № 110.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.1993, укладеного між Монастирищенською фірмою "Кофі" і приватним малим підприємством "Едельвейс", останній придбав незакінчений 30-квартирний житловий будинок, розміщений в м. Монастирище по пер. Щорса, вартістю 12693771,00 крб. Після чого, на підставі Акту від 16.03.1993 про передачу 30-квартирного житлового будинку по пер. Щорса, ПМП "Едельвейс" прийняло переданий житловий будинок, який знаходився в стані ведення підрядником опоряджувальних робіт. Враховуючи те, що позивач здійснив добудову цього будинку, він набув право власності на спірний об'єкт на час введення його в експлуатацію.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 12.11.1993 вбачається, що рішенням комісії 30-ти квартирний житловий будинок, розташований за адресою м. Монастирище, пр. Щорса, № 3, прийнято в експлуатацію, замовником будівництва значиться Монастирищенська фірма "Едельвейс", проектно-кошторисна документація затверджена фірмою "Кофі" 10.08.1989, генеральним підрядником визначено Монастирищенський райагробуд Черкаського облагробуду. Втім, Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 12.11.1993, затверджено Розпорядженням голови Монастирищенської райдержадміністрації № 110 від 08.04.1996, яким одночасно введений в експлуатацію 30-ти квартирний житловий будинок, розташований за адресою: м. Монастирище, пр. Щорса, № 3; пунктом 2 цього Розпорядження зазначений будинок поставлено на баланс ВМП "Едельвейс" та пунктом 3 зобов'язано ВМП "Едельвейс" заключити договір з виробничим об'єднанням житлово-комунального господарства для надання комунальних послуг.
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 30.05.1996 № 121, розглянуто клопотання МП "Едельвейс" та прийнято рішення про відмову МП "Едельвейс" у визнанні права власності на 30-ти квартирний житловий будинок по пр. Щорса, 3, у зв'язку з відсутністю правових документів на нього у фірми "Кофі".
Ухвалою виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 11.04.1997 № 91, розглянуто клопотання директора ПМП "Едельвейс" та прийнято рішення про відмову директору ПМП "Едельвейс" у визнанні права власності на 30-ти квартирний житловий будинок по пр. Щорса, 3 за приватним малим підприємством "Едельвейс" із-за відсутності відповідних правових документів, довідку № 3136 від 13.05.1996, видану виконкомом міської ради, про реєстрацію цього будинку визнано недійсною, зобов'язано директорів ПМП "Едельвейс" і фірми "Кофі" подати списки у виконком міської ради для видачі ордерів на квартири в цьому будинку. При цьому судом зауважено, що довідка № 3136 від 13.05.1996 сторонами до суду не надана у зв'язку з її відсутністю.
Рішенням виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 № 11 визнано право власності на 30-ти квартирний житловий будинок по пр. Щорса, 3 за приватним малим підприємством "Едельвейс" на 100%, Черкаському БТІ вказано зареєструвати дане будівництво.
Проте, розпорядженням голови Монастирищенської РДА від 06.06.2001 № 102 скасовані пункти 2, 3 розпорядження голови райдержадміністрації № 110 від 08.04.1996 в частині постановки спірного будинку на баланс ПМП "Едельвейс" і зобов'язання останнього укласти договори про надання комунальних послуг.
На підставі рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 № 11, малому приватному підприємству "Едельвейс" 17.01.2002 видано свідоцтво про право власності на 30-ти квартирний житловий будинок, розташований в м. Монастирище по пров. Щорса, 3.
Разом з тим, рішенням п'ятої сесії Монастирищенської міської ради від 18.10.2002 № 5-4, скасовано рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 24.04.1998 № 11 "Про визнання права власності на житловий будинок по пр. Щорса, 3 за приватним малим підприємством "Едельвейс", та яким вказано Монастирищенському відділу Черкаського БТІ анулювати свідоцтво про право власності ПМП "Едельвейс" на цей будинок. Зазначене рішення міськради залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2003 у справі № 09/448 за позовом приватного підприємства "Едельвейс" до Монастирищенської міської ради про скасування рішення.
За таких обставин та враховуючи те, що позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів участі у будівництві спірного житлового будинку, а також відсутні будь-які інші правові підстави для визнання права власності; при цьому місцевим господарським судом правомірно зауважено, що договір купівлі-продажу від 12.03.1993, укладений між Монастирищенською фірмою "Кофі" і приватним малим підприємством "Едельвейс", не може бути підставою для визнання права власності на житловий будинок, з огляду на те, що позивачем за первісним позовом також не надано належних доказів переходу прав власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва до фірми "Кофі" від Монастрищенського заводоуправління будматеріалів та його правонаступника Черкаського тресту "Агробудіндустрія", оскільки в силу ст. 225 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), право продажу належить власнику, а тому з урахуванням п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року), ст. ст. ст. ст. 4, 6, 86, 128, 224, 225 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості первісних позовних вимог. З такими висновками місцевого суду погодився суд апеляційної інстанції залишаючи рішення без змін з тих же підстав.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ПП "Едельвейс" до ВК Монастирищенської міської ради, Монастирищенської міської ради про визнання за позивачем права власності на 30-ти квартирний житловий будинок, розташований в м. Монастирище по пров. Щорса, 3.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Едельвейс" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 та рішення господарського суду Черкаської області від 07.02.2011 у справі № 11-12/2575 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді : І.М. Волік
С.С. Коваленко