"20" липня 2011 р. Справа № 18/136(9/2)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська"
на постановувід 21.04.11 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№18/136(9/2)
господарського судуКіровоградської області
за позовомЗаступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Онуфріївської районної державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська"
провизнання недійсним додатку від 11.02.05 до договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.03
за участю представників сторін
від позивача:у засідання не прибули
від відповідача:у засідання не прибули
від ГПУ:ОСОБА_1., дов.
Заступник прокурора Кіровоградської області звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Онуфріївської районної державної адміністрації до Відкритого акціонерного товариства "Станція Придніпровська" про визнання недійсним додатку від 11.02.05 до договору оренди земельної ділянки водного фонду №11 від 20.05.03, яким передбачено строк оренди більше 50 років, посилаючись також на укладення цього додатку за відсутністю відповідного рішення позивача.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на пропуск прокурором строку позовної давності, хибність доводів прокурора щодо встановлення спірним додатком строку оренди більше 50 років.
Позивач вимоги прокурора підтримав, посилаючись на укладення спірного додатку за відсутності відповідного розпорядження його голови.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 16.11.10 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин.
Рішенням від 10.02.11 господарського суду Кіровоградської області (суддя Тимошевська В.В.), яке залишено без змін постановою від 21.04.11 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Бахмат Р.М. -головуючого, Лотоцька Л.О., Євстигнеєв О.С.), позов задоволено з огляду на внесення спірним додатком до договору змін щодо строку оренди, які не відповідають розпорядженню державної адміністрації.
Ухвалою від 06.07.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та відмовити в задоволенні позову новим рішенням.
Касатор доводить хибність висновку судів про необхідність прийняття головою Онуфріївської районної державної адміністрації розпорядження та неправильне застосування ними положень ст. 19 Конституції України і ст. 124 ЗК України, а також неврахування пропуску прокурором строку позовної давності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі розпорядження позивача №205-р від 16.05.03 між сторонами в справі 16.05.03 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться на території Успенської сільської ради та виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, загальною площею 903,4 га, у тому числі водне дзеркало 812,2 га, під дамбами та дерево-чагарниковими насадженнями 91,2 га, зареєстрований у встановленому законом порядку 20.05.03 за №11.
Щодо повноважень позивача на розпорядження вказаною земельною ділянкою суди встановили обставини її розташування за межами населеного пункту та виходили з положень ст. 17 та п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.
У п. 3.1 договору сторони погодили строк його дії -п'ять років з моменту реєстрації.
Однак 11.02.05 сторонами укладено додаток до вказаного договору оренди земельної ділянки, зареєстрований у Світловодському міськрайвідділі Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 17.09.08, яким погодили внести зміни до п. 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції: "Цей договір сторони уклали на 49 (сорок дев'ять) років з 11.02.05".
Прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним вказаного додатку від 11.02.05 як такого, що суперечить вимогам ст. 19 Закону України "Про оренду землі", оскільки за його умовами термін дії договору оренди земельної ділянки становить більше 50 років.
Заперечуючи проти вимог прокурора, відповідач послався на звернення його з даним позовом з пропуском строку позовної давності.
При попередньому розгляді даної справи касаційна інстанція погодилась з висновком суду першої інстанції щодо відхилення вказаних доводів позивача, оскільки спірний додаток до договору відповідно до вимог ст.ст. 210, 640 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" набрав чинності лише з моменту його державної реєстрації 17.09.08, а прокурор звернувся з даним позовом 09.01.09.
Разом з тим, направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України виходив з того, що суди попередніх інстанцій не з'ясували обставини щодо укладення спірного додатку на певній передбаченій законом підставі з урахуванням положень земельного та водного законодавства, що регулюють порядок укладення та зміни договорів оренди земельних ділянок, зокрема водного фонду, та визначають повноваження відповідних осіб з розпорядження ними від імені Українського народу.
Зокрема, судами залишено поза увагою вимоги ст. 654 ЦК України, згідно з якою зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтею 116 ЗК України (в редакції на момент вирішення спору) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
А згідно зі ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Постанова Вищого господарського суду України від 16.11.10 набрала законної сили та є чинною. На виконання викладених у ній вказівок відповідно до вимог ст. 11112 ГПК України при новому розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що розпорядження №205-р від 16.05.03, на підставі якого укладено відповідний договір оренди між сторонами, передбачає продовження відповідачеві терміну оренди земельної ділянки на 5 років, а внесені оспорюваним додатком від 11.02.05 зміни не відповідають змісту цього розпорядження щодо строків оренди. При цьому розпорядження щодо надання відповідачеві спірної земельної ділянки в довгострокову оренду на 49 років Онуфріївська районна державна адміністрація не приймала. Навпаки, в зв'язку з закінченням п'ятирічного строку оренди за договором №11 від 20.05.03 позивачем вживались заходи щодо повернення земельної ділянки, в той час як оспорюваний додаток набрав чинності лише 17.09.08.
З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність законодавчо визначних підстав (рішення орендодавця) для внесення змін до зазначеного договору оренди шляхом підписання 11.02.05 оспорюваної додаткової угоди.
Зважаючи на вищевикладені правові норми, судова колегія погоджується з висновками судів та не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.11 у справі №18/136(9/2) залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Г.Кравчук
Судді Г.Мачульський
А.Уліцький