ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/15306.06.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль"
доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
простягнення 6 126 524,09 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Григоренко О.С.
від відповідача:Просенюк С.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (надалі -"Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (надалі -"Банк") про стягнення 6 126 524,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав своє зобов'язання по поверненню орендованого приміщення, у зв'язку з чим позивач посилаючись на ст. 224 Господарського кодексу України вказує на обов'язок відповідача відшкодувати збитки (втрачена вигода) у розмірі 2 042 205,03 грн. та сплатити неустойку у розмірі 4 084 319,06 грн. за прострочення виконання зобов'язання по поверненню приміщення у період з червня 2009 року по лютий 2011 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.04.2011 р.
В судовому засіданні представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вказує на надсилання 18.08.2009 р. на адресу позивача акту приймання-передачі спірного приміщення, а також на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 27.04.2011 р. та 23.05.2011 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладався до 23.05.2011 р. та 06.06.2011 р. відповідно.
25.05.2011 р. до канцелярії суду на виконання вимог ухвал суду від Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" надійшли пояснення.
В судове засідання представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, в задоволенні позову просить відмовити повністю.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
25.06.2008 р. між Товариством (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (після зміни організаційно-правової форми -Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива") (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2252 (надалі -"Договір"), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування, строком на 3 роки з 25.06.2008 р. по 25.06.2011 р., нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 34, загальною площею 117,5 кв.м. на першому поверсі та визначене на по-поверховому плані, що додається до цього договору (надалі -"об'єкт оренди"), а орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням в розмірі, строки та на умовах, визначених цим договором (п.п. 1.1, 1.2).
На виконання умов Договору 25.06.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення у відповідності з Договором від 25.06.2008 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 р. у справі №53/118 за позовом Товариства до Банку про стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій встановлено факт припинення дії Договору з 18.03.2009 р.
18.08.2009 р. листом №985 відповідач направив на адресу позивача акт приймання-передачі (повернення) приміщення та просив його підписати.
Листом №01 від 04.10.2010 р. позивач направив на адресу відповідача для підпису акти приймання-передачі (повернення) спірного приміщення та просив повідомити про дату повернення ключів від спірного приміщення.
Листом №01 від 15.02.2011 р. Товариство повідомило Банку про те, що 05.10.2010 р. на його адресу було направлено для підписання акти приймання-передачі (повернення) приміщення, які так і не було підписано, та вказувало на те, що протягом 16-17.02.2011 р. буде відкрито спірне приміщення.
22.02.2011 р. листом №10-БТ відповідач повідомив позивача про те, що 18.08.2009 р. листом №985 на його адресу було надіслано акт приймання-передачі (повернення) приміщення, який станом на 22.02.2011 р. не підписано та до Банку не поверталися.
15.03.2011 р. позивач самостійно увійшов до спірного приміщення та здійснив заміну замка вхідних дверей, що підтверджується актом заміни замка від вхідних дверей в приміщенні за адресою просп. Повітрофлотський, 34 від 15.03.2011 р.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання по поверненню спірного приміщення за Договором, у зв'язку з чим позивач посилаючись на ст. 224 Господарського кодексу України вказує на обов'язок відповідача відшкодувати збитки у розмірі 2 042 205,03 грн. та сплатити неустойку за прострочення виконання зобов'язання по поверненню спірного приміщення в розмірі 4 084 319,06 грн. у період з червня 2009 року по лютий 2011 року.
Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт передачі позивачем спірного приміщення в оренду відповідачу.
Факт припинення дії Договору з 18.03.2009 р. встановлено постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 р. у справі №53/118, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.
Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п. 5.7 Договору протягом десяти календарних днів з дати припинення договору орендар має звільнити та повернути приміщення за актом приймання-передачі, попередньо привівши його у стан відповідно до акту приймання-передачі, укладеного підчас передання приміщення від орендодавця до орендаря, та попередньої оплати за час перебування.
Частиною 1 ст. 614 Договору встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Із матеріалів справи вбачається, що листом №985 від 18.08.2009 р. відповідач направив на адресу позивача акт приймання-передачі (повернення) приміщення та просив його підписати.
Вказаний лист було направлено на адресу позивача 18.08.2009 р., що підтверджується поштовою квитанцією №6692 від 18.08.2009 р. та списком на відправку рекомендованих листів з відтиском штампу відділення пошти (18.08.2009 р.).
Посилання позивача на те, що вказаний лист було направлено на адресу: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, 8Б, в той час, як його місцезнаходженням є: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, 8, а тому не може бути належним доказом направлення Банком акту приймання-передачі (повернення) спірного приміщення судом відхиляється, оскільки із наданої на виконання вимог ухвал суду Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" інформації вбачається, що у випадку надходження кореспонденції із зазначенням адреси: вул. Пшенична, 8Б, поштова кореспонденція доставляється Товариству.
Крім того, аналогічний за змістом лист та доданий до нього акт приймання-передачі (повернення) приміщення 31.08.2009 р. були надіслані відповідачем на поштову адресу позивача (01033, м. Київ, вул. Микольсько-Ботанична, 6/8, місцезнаходження за якою підтверджується листами Товариства та рахунками, які виставлялися останнім), що підтверджується списком на відправку рекомендованих листів від 31.08.2009 р. та отримані позивачем 01.09.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №14700368.
Натомість позивач вказаний акт не повернув, спірне приміщення не прийняв, що виключає наявність вини Банку у неповерненні такого приміщення з 01.09.2009 р.
Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов'язання по поверненню спірного приміщення та збитків (неодержаних доходів), нарахованих після 01.09.2009 р., відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов'язання по поверненню спірного приміщення та збитків (неодержаних доходів) нарахованих з 01.06.2009 р. до 01.09.2009 р. суд відзначає наступне.
Із змісту спірних правовідносин вбачається, що обов'язок ініціювати повернення орендованого майна має орендар, а судом встановлено, що має місце прострочення відповідача по поверненню спірного приміщення у період з 18.03.2009 р. (припинення дії Договору) по 01.09.2009 р. (отримання позивачем акту приймання-передачі (повернення) спірного приміщення), відповідно є підстави для застосування до відповідача встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином, існують підстави для нарахування Товариством неустойки за прострочення виконання Банком зобов'язання по поверненню спірного приміщення у період з 01.06.2009 р. (визначена позивачем дата прострочення) по 01.09.2010 р. у розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди, що становить 564 837,80 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаних доходів за період з червня по вересень 2009 року суд відзначає наступне.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, нарахованих у розмірі орендної плати за Договором за тотожний з вимогою про стягнення неустойки період.
По-перше, з огляду на положення ст.ст. 1, 9 Цивільного кодексу України, ст. 4 Господарського кодексу України та враховуючи приписи листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.
Тобто, положення ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України (залікова неустойка) підлягають переважному застосуванню перед положеннями ч.1 ст. 624 Цивільного кодексу України (штрафна неустойка).
Відповідно до ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Отже, перевищення розміру нарахованої неустойки розміру нарахованих збитків з огляду на приписи ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України виключає можливість стягнення таких збитків.
Із матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування розміру неустойки позивач посилається на приписи ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якою встановлено неустойку у розмірі подвійної орендної плати, а визначений позивачем розмір збитків (за ставкою орендної плати за Договором) не перевищує нарахованої неустойки, що з огляду на викладене виключає можливість стягнення з відповідача збитків.
По-друге, за змістом п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
В обґрунтування розміру збитків позивач вказує на визначений Договором розмір орендної плати, однак Договір припинив свою дію 18.03.2009 р., доказів існування будь-яких інших договорів оренди спірного приміщення на підтвердження неотримання доходу позивачем не надано, а відтак нарахування упущеної вигоди за визначеним Договором розміром орендної плати є необґрунтованим.
Отже, позивачем не доведено розміру збитків, який є одним із елементів складу цивільного правопорушення, а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Крім того, позивачем не наведено обставин, які перешкоджали йому раніше увійти до спірного приміщення у спосіб, в який було здійснено входження в березні 2011 року.
З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди), нарахованих за період з червня по вересень 2009 року відсутні.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 27.04.2011 р. було заявлено про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки.
При цьому, позовна заява від 05.04.2011 р. подана до суду 06.04.2011 р., що підтверджується відбитком штампу канцелярії господарського суду міста Києва на титульній сторінці позовної заяви.
Відтак, вимоги про стягнення неустойки, нарахованої до 06.04.2010 р., заявлено з пропуском позовної давності.
Судом встановлено існування підстав для нарахування позивачем неустойки за прострочення виконання Банком зобов'язання по поверненню спірного приміщення лише у період з 01.06.2009 р. по 01.09.2010 р.
Таким чином, з огляду на викладене та враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності вимоги про стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання Банком зобов'язання по поверненню спірного приміщення, нарахованої у період з 01.06.2009 р. по 01.09.2010 р., не підлягають задоволення у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 786 Цивільного кодексу України як на норму, яка визначає перебіг позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкту оренди судом відхиляється, оскільки вказана норма встановлює перебіг позовної давності лише щодо визначених в ч. 1 такої статті вимог, а до всіх інших вимог, які сторони відносин найму (оренди) можуть пред'являти одна до одної, застосовуються загальні положення про позовну давність, визначені главою 19 Цивільного кодексу України (в т.ч. ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України щодо вимоги про стягнення неустойки).
Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 29.04.2009 р. у справі №12/4884 та від 30.04.2011 р. у справі №5002-32/4433-2010.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Товариства правових підстав необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В.Бойко
Дата підписання повного тексту рішення -10.06.2011 р.