20.05.08р.
Справа № 11/354(34/13)-07
За позовом відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук
до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м. Дніпропетровськ
до відповідача-2: акціонерного банку "Експрес-банк" в особі Дніпропетровської філії, м. Дніпропетровськ
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору настороні позивача: державне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці", м. Київ
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору настороні позивача: державне підприємство "Укрзалізниця", м. Київ
Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору настороні відповідача-1: товариство з обмеженою відповідальністю "Континенталь-Енерго", м. Дніпропетровськ
про повернення 30 піввагонів та про стягнення 3 538 179, 24 грн.
та
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м. Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук
про стягнення 7 261 293, 60 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
Від позивача: Шмельов М.М., доручення №49юр-45 від 14.05.07р., представник; Клименко О.С., довіреність №49юр-87 від 17.04.08р, провідний інженер
Від відповідача-1: П'ятигориць Ю.О., довіреність №1017/4 від 24.10.07р., представник
Від відповідача-2: Галагур З.А., довіреність №юр-320 від 13.09.07р., начальник юридичного відділу
Від третьої особи-1: не з'явився
Від третьої особи-2: не з'явився
Від третьої особи-3: не з'явився
Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з врахуванням уточнень від 28.03.08р. №1-119юр) про зобов'язання першого відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг") повернути 30 (тридцять) неоплачених піввагонів моделі 12-783 шляхом підписання актів приймання передачі, передачі технічних паспортів по формі ВУ-4М, актів технічної придатності по формі ВУ-1, сертифікатів якості та додатків до сертифікатів якості на кожен піввагон з переоформленням піввагонів у Державному підприємстві "Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці".
Крім того, останній просить стягнути з першого відповідача 3 037 817, 48 грн. пені, 500 361, 76 грн. річних.
Перший відповідач позовні вимоги за первісним позовом не визнав посилаючись на те, що під час первісного зобов'язання щодо перерахування попередньої оплати на зобов'язання щодо послідуючої оплати отриманого товару, строк виконання такого зобов'язання не встановлювався, а за таких обставин відповідач-1 не припустився прострочення оплати отриманого товару по додатковій угоді №5 та норм ст.ст. 18, 193, 224, 225 Господарського кодексу України та ст.ст. 530, 611, 612 Цивільного кодексу України.
У своєму відзиві другий відповідач проти позовних вимог по відношенню до останнього заперечує посилаючись на те, що на даний час останній вже не є власником вагонів у зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" повністю виконало перед акціонерним банком "Експрес-банк" зобов'язання по договору фінансового лізингу від 25.08.05р. №ФЛ/01/2005р., тому згідно п.10.2 означеного договору акціонерний банк "Експрес-банк" повинен був передати і передав предмет лізингу товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", про що 04.09.07р. був складений акт прийому-передачі.
27.03.08р. від державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці" надійшли пояснення згідно яким останній вважає, що він не є належною стороною у даному судовому процесі та просить проводити розгляд справи за відсутності його представника.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, документи витребувані судом не надали.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом (з урахуванням уточнення вимог) про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" 7 261 293, 60 грн. пені за невиконання умов договору.
Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" вимоги по зустрічному позову не визнає посилаючись на те, що відомості викладені в зустрічній позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи та зазначає, що сторонами не виконувались умови додаткової угоди №5, а за додатковою угодою №6 ним було поставлено 193 одиниці продукції, яка не була позивачем оплачена у повному обсязі, у зв'язку з чим він відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України зупинив виготовлення решти, передбаченої до поставки продукції. Оскільки і надалі, на протязі 6-ти місяців, продукція залишалась неоплаченою, відповідач відмовився від виготовлення продукції. Свої дії останній вважає повністю правомірними і тому не бачить підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
До того ж, відповідач вважає, що забезпечення сторонами виконання зобов'язання по поставці продукції пенею, не відповідає вимогам чинного законодавства України, при цьому останній посилається на ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
По первісному позову.
13.05.04р. між відкритим акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" (Покупець) укладено договір №7604/010699, згідно якого позивач зобов'язався поставити першому відповідачу піввагони моделі 12-783 ТУ У3.06-05763814-203,96 в кількості 45 шт. на умовах ГСА ст. Крюков - на Дніпрі (Інкотермс -2000) на протязі 40-55 днів з моменту отримання попередньої оплати.
Відповідно до п.3.5 договору передача Постачальником продукції Покупцю оформляється актом приймання передачі Продукції, який підписується уповноваженими представниками сторін. Датою поставки вважається дата підписання акту приймання - передачі.
В п.4.1 договору встановлена ціна піввагону, що підлягає поставці, яка складає 186 763, 20 грн. (в т.ч. ПДВ), а в п.5.1 договору сторони досягли згоди щодо 100% попередньої оплати товару, яка повинна бути здійснена до 15.06.04р.
З моменту підписання акту приймання-передачі і передачі Постачальником відвантажувальних документів Покупцю до моменту оформлення останнім документів залізницею на право виходу на шляхи УЗ вагони знаходиться на відповідальному зберіганні у постачальника, вартість якого врахована в договірній ціні вагонів (п.6.12 договору).
На виконання умов договору позивач передав першому відповідачеві передбачену його умовами кількість піввагонів (45 шт.), про що свідчить акт приймання-передачі №1 від 07.04.04р.
За вказану кількість вагонів розрахунки були здійснені у повному обсязі, про що свідчать матеріали справи, та підтвердили представники сторін у судовому засіданні.
В подальшому в зазначений вище договір вносилися зміни шляхом підписання додаткових угод в яких коригувались ціни піввагонів, кількість, строки поставки, умови та строки оплати.
Зазначене вище підтверджується залученими до матеріалів справи копіями додаткових угод №1 від 17.12.04р., №2 від 05.01.05р., №3 від 10.01.05р., №4 від 10.02.05р., №5 від 21.02.05р., №7 від 30.05.05р. та №8 від 30.05.05р.
Виконуючи умови укладених додаткових угод (з 1 по 4 включно) Постачальник здійснював поставку товару, а Покупець його сплачував.
Вартість товару за №4 додатковою угодою сплачувалась як до звернення позивача з позовом, так вже і в процесі його розгляду.
Погашення заборгованості за четвертою додатковою угодою було здійснено за платіжними дорученнями №146 від 22.12.06р. та №1721 від 30.08.07р., що підтверджується позивачем та не спростовується першим відповідачем.
В той же час позивач та перший відповідач по-різному оцінюють здійснену поставку продукції відповідно укладених додаткових угод №5 та №6.
Так, згідно додаткової угоди №5 від 21.02.05р. сторони передбачили поставку 150 піввагонів в квітні 2005 року за ціною 235 920 грн. Поставка вказаної партії товару повинна відбутися на умовах попередньої оплати, яка повинна бути здійсненна Покупцем до 15.03.05р.
Умови додаткової угоди №6, яка була укладена 30.05.05р. передбачено поставку 241 піввагонів за ціною 219 600 грн., яка повинна була здійснюватися за графіком: до 15.06.05р. в кількості 183 піввагонів; решта - 58 піввагонів до 31.06.05р. Оплата зазначеної кількості піввагонів повинна була здійснюватися після поставки: 183 шт. до 20.06.05р.; 58 шт. - до 31.07.05р.
Укладаючи додаткову угоду №6 сторони встановили відповідальність за неналежне виконання її умов як Постачальником, так і Покупцем, а саме: за прострочку оплати продукції покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від вартості неоплачених вагонів за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочку поставки, або недопоставку продукції покупцю, постачальник йому сплачує пеню в розмірі 0,05% від вартості непоставлених або недопоставлених вагонів, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Того ж числа (30.05.05р.) позивач та перший відповідач уклали додаткову угоду №8 до договору поставки №7604/010699 від 13.05.04р. якою доповнено п.1 додаткової угоди №6 тим, що право власності на поставлені піввагоні переходить від постачальника до покупця тільки з моменту здійснення за них оплати у повному об'ємі, до того часу несплачені піввагони є власністю постачальника і покупець не має права ними розпоряджатися.
П. 2 додаткової угоди сторони встановили, що договір №7604/010699 від 13.05.04р. діє до 31.12.05р., а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань до повного їх виконання.
Аналізуючи відносини, що склалися між сторонами при виконанні умов спірного договору в т.ч. угод №5 та №6, беручи до уваги вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду Україна від 14.06.07р., та зважаючи на те, що вони відповідно до ч.1 ст.11112 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарський суд приходить до висновку про те, що позивач безпідставно посилається на невиконання сторонами умов додаткової угоди №5, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що основний договір, або будь-яка із додаткових угод, в т.ч. №5 були б розірвані чи визнані недійсними, а отже, наступні поставки товару в кількості 150 одиниць, що здійснювалися після виконання умов додаткових угод з першої по четверту, слід вважати поставками, що здійснювались на виконання додаткової угоди №5. При цьому в актах приймання-передачі №№ 15,16 та частково (50 шт.) №17 невірно вказана вартість піввагонів - 219 600 грн., оскільки їх вартість відповідно до мов додаткової угоди встановлена в сумі 235 320 грн.
Тобто, за актами приймання-передачі №№ 15, 16 та частково №17, позивачем було здійснено поставку піввагонів в рахунок виконання зобов'язання за додатковою угодою №5 на суму 35 298 000 грн.
Посилання першого відповідача на те, що виконуючи умови договору за додатковою угодою №5 сторони змінили вартість поставленого товару не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони документально не підтверджені, акти приймання-передачі такими доказами бути не можуть, бо ні в умовах договору, ні в додаткових угодах до нього не міститься посилань на можливість внесення змін до умов договору, ( в т.ч. і стосовно ціни), шляхом складення акту приймання-передачі.
Із зазначених вище причин (відсутність документального підтвердження) не приймаються до уваги і посилання першого відповідача на те, що за додатковою угодою №5 було поставлено 153 піввагона, а не 150 як це передбачено її умовами.
Виконуючи умови додаткової угоди №6 позивач поставив на адресу першого відповідача 43 піввагони на суму 9 442 800 грн.
Зобов'язання щодо оплати вартості поставлених вагонів за вказаною угодою, в строки в ній визначені, першим відповідачем виконані не були. Посилання останнього на пл. доручення №292 від 31.05.05р. та №332 від 03.06.05р, в яких в графі "призначення платежу" мається посилання на додаткову угоду №6 не можуть розцінюватися судом як здійснення оплати саме за цією угодою, оскільки за її умовами розрахунки повинні були здійснюватися по-перше, вже після поставки вагонів, по-друге, поставлені вагони в кількості 183 шт. повинні бути оплачені до 20.06.05р., а вагони в кількості 58 шт. -20.07.05 р., до того ж, на час перерахування грошових коштів по вказаним платіжним документам, Покупцем не були виконані грошові зобов'язання як за четверною додатковою угодою, так і за п'ятою, а саме за п'ятою додатковою угодою останній повинен був здійснити попередню оплату.
В подальшому Покупець здійснюючи оплату перерахував грошові кошти в сумі 25 827 209, 74 грн. (Всього за даними позивача станом на 07.04.08р. перераховано 35 827 209, 74 грн.).
Доказів, які б свідчили про оплату на даний момент ще 30 документально переданих відповідачеві піввагонів (в сумі 6 588 000 грн.) суду не надано, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо повернення у примусовому порядку 30 неоплачених піввагонів (згідно переліку, який зазначено в заяві про уточнення позовних вимог №1-119 юр від 28.03.08р.) є правомірним, і такими, що відповідають ч.2 ст.679 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.
Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданому розрахунку сума річних за період прострочення з 21.06.05р. по 21.12.05р. складає 500 361, 76 грн. та підлягає до примусового стягнення.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як вже зазначалось вище, Додатковою угодою №6 сторонами встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,05% вартості неоплачених вагонів, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім завищено суму пені, що підлягає до стягнення, оскільки до стягнення безпідставно нарахована пеня на заборгованість, що існувала відповідно до додаткової угоди №4, відповідальність за прострочення за якою встановлена не була.
З огляду на викладене до стягнення підлягає пеня в сумі 2 753 290, 83 грн. (2 748 953, 83 грн.).
Як вбачається із заяви про уточнення позовних вимог, позивачем викладені вимоги лише до першого відповідача, у зв'язку з чим у позові до другого відповідача слід відмовити.
По зустрічному позову.
Умовами додаткової угоди №6 від 30.05.05р. до договору поставки №7604/010699 від 13.05.04р. сторони досягли згоди щодо поставки піввагонів моделі 12 - 783 ТУ УЗ в кількості 241 шт. за ціною 219 600 грн.
Поставка піввагонів повинна здійснюватися за графіком: до 15.06.05р. в кількості 183 шт.; до 31.06.05р. в кількості 58 шт.
Як було встановлено судом при розгляді первинного позову та вбачається із матеріалів справи, Постачальник - відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" умови додаткової угоди №6 виконав неналежним чином здійснивши поставку вагонів в кількості 43 шт., що підтверджується актами приймання передачі частково №17 та №№ 18, 19.
Тобто, відповідачем (за зустрічним позовом) було недопоставленої 198 піввагонів на суму 43 480 800 грн.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Додатковою угодою №6 сторони встановили відповідальність за недопоставку покупцю продукції у вигляді пені в розмірі 0,05% від вартості недопоставлених вагонів, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно наданому розрахунку пеня за період прострочення з 01.07.05р. по 31.05.06р. склала 7 261 293, 60 грн.
Суд не погоджується з твердженням відповідача (за зустрічним позовом), що він зупинив виконання своїх зобов'язань з поставки продукції на підставі ст.538 Цивільного кодексу України, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань з оплати продукції.
Згідно ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України у разі виконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно п.11.4 договору поставки, всі зміни з доповненнями до договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані з обома сторонами.
Матеріали справи свідчать, що в письмовій формі відповідач не вимагав розірвання договору, не попереджав позивача (за зустрічним позовом) про зупинення виконання своїх зобов'язань за договором.
Таким чином відсутні підстави вважати, що договір поставки (в редакції його додаткових угод) припинив свою дію.
Відповідач вважає неправомірним застосування до нього по зустрічному позову штрафних санкцій за недопоставку продукції у вигляді стягнення пені, оскільки пенею забезпечується виконання тільки грошового зобов'язання. В даному випадку у нього були зобов'язання перед позивачем майнового характеру, у зв'язку з чим він вважає встановлену в додатковій угоді відповідальність за недопоставку продукції недійсною.
Суд не погоджується з таким твердженням позивача.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлює принцип свободи договору, тобто сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позивач та відповідач-1 за домовленістю встановили відповідальність за прострочку оплати продукції та непоставку або недопоставку продукції.
Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний оплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст.2 цього Кодексу.
Таким чином Господарський кодекс не ставить застосування конкретного виду неустойки (штрафу, пені) в залежність від виду зобов'язань учасників господарювання -грошового чи майнового.
Оскільки, відносини між позивачем та відповідачем-1 мають господарський характер, господарський суд вважає, що в даному випадку слід застосувати норми Господарського кодексу.
Керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
По первісному позову.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м. Дніпропетровськ повернути відкритому акціонерному товариству "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук 30 неоплачених піввагонів моделі 12-783 відповідно до переліку №1: шляхом підписання товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" та відкритим акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" актів приймання-передачі повернення піввагонів відповідно до переліку №1:
№ п/п
№ вагону
№ п/п
№ вагону
заводський
присвоєний
№ акта приймання- передачі
заводський
присвоєний
№ акта приймання- передачі
1
2023
52736717
№17 від 08.06.05
16
2062
52737103
-//-
2
2025
52736733
-//-
17
2064
52737129
-//-
3
2026
52736741
-//-
18
2066
52737145
-//-
4
2028
52736766
-//-
19
2070
52737186
-//-
5
2034
52736824
-//-
20
2072
52737202
-//-
6
2035
52736832
-//-
21
2073
52737210
-//-
7
2044
52736923
-//-
22
2075
52737236
-//-
8
2045
52736931
-//-
23
2076
52737244
-//-
9
2049
52736972
-//-
24
2077
52737251
-//-
10
2050
52736980
-//-
25
2078
52737269
-//-
11
2055
52737038
-//-
26
2079
52737277
-//-
12
2057
52737053
№18 від 0.06.05 р.
27
2081
52737293
-//-
13
2058
52737061
-//-
28
2084
52737327
-//-
14
2059
52737079
-//-
29
2085
52737335
-//-
15
2060
52737087
-//-
30
2086
52737343
-//-
з поверненням товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" відкритому акціонерному товариству "Крюківський вагонобудівний завод» технічних паспортів по формі ВУ-4М, атів технічної придатності по формі ВУ-1, сертифікатів якості та додатків до сертифікатів якості на кожен піввагон з переоформленням піввагонів відповідно до переліку №1 в Державному підприємстві "Головний інформаційний обчислювальний центр Укрзалізниці" з товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" на відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод".
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м. Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" 2 748 953, 83 грн. пені, 500 361, 76 грн. річних, 7 650 грн. державного мита, 35, 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог та у позові до акціонерного банку "Експрес-банк" в особі Дніпропетровської філії, м. Дніпропетровськ відмовити.
За зустрічним позовом.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м. Дніпропетровськ 7 261 293, 60 грн. пені, 25 500 грн. державного мита, 188 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м. Дніпропетровськ в доход державного бюджету 500 грн. держмита.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя
І.Ф. Мельниченко
Рішення підписано
02.06.2008 року