Рішення від 10.05.2011 по справі 2-247/11

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 35

"10" травня 2011 р. Справа № 2-247/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року Макарівський районний суд Київської області в складі судді ДЗЮБИ Н.М. при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її та відповідачки ОСОБА_2 мати ОСОБА_7. Після її смерті відкрилась спадщина на майно, яке складається з домоволодіння в АДРЕСА_1 та земельної ділянки 0,511 га .Згідно заповіту померлої спадщину померлої прийняла вона, відповідачка ОСОБА_2 та її (позивачки) покійний син ОСОБА_8. Але лише в 2009 році їй стало відомо, що свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку на ім»я її покійного сина ОСОБА_9 з невідомих причин не було видано, на земельну ділянку свідоцтво про право на спадщину за законом видано лише на неї та ОСОБА_2.Оскільки її син прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину на частину майна (домоволодіння), отже, він прийняв спадщину на все майно. Її син ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після його смерті спадщину на його майно прийняла вона. Але отримати свідоцтво про право на частину спадкового майна сина, а саме земельну ділянку біля успадкованої сином частини домоволодіння вона не може, оскільки йому не видано свідоцтво про право на спадщину на це майно. Тому вона звернулась з позовом до суду та просила визнати свідоцтво про право на спадщину за законом щодо земельної ділянки недійсним, а також державні акти на право власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_2 та договори купівлі продажу земельної ділянки, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.Крім того, вважає, що ОСОБА_2 продала земельну ділянку внаслідок обману, оскільки знала, що спадкоємцем майна матері є також її покійний син, а тому слід застосувати ст.230 ЦК України. Крім того, частина будинку, належна її сину, не може існувати в повітряному просторі. Відповідно до ст.30 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об»єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни цільового призначення. Перед відчуженням частини земельної ділянки відчужувач ОСОБА_2 не отримала державний акт на сформовану нову земельну ділянку, а тому не мала право її відчужувати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6-ОСОБА_10 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що після смерті матері позивачка ОСОБА_1 всі документи матері забрала і вона, ОСОБА_2, діяла за вказівкою ОСОБА_1, остання ж діяла на свій розсуд. Вона інвалід 2 групи, земельною ділянкою не користувалась. Нотаріус все зробив правильно. ОСОБА_8 прийняв спадщину по заповіту, земельна ділянка була оформлена на 2 осіб по закону. Позивача вона не дурила. Свою частину земельної ділянки вона вимушена була продати і продала ОСОБА_3.

Представники відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_11 та ОСОБА_12 позовні вимоги не визнали,посилаючись на те, що ОСОБА_8-внук померлої ОСОБА_7 та син позивачки ОСОБА_1.Він був спадкоємцем померлої ОСОБА_7 за заповітом, але не був її спадкоємцем за законом. Тому свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку було правильно видано на двох спадкоємців за законом-ОСОБА_1 та ОСОБА_2. ОСОБА_8 перехід права власності на землю на себе не оформив. Підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, позивачка пропустила строк позовної давності без поважних причин, а це також підстава для відмови в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третіх осіб, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивачки ОСОБА_7 та відповідачки ОСОБА_2-ОСОБА_7. Спадкове майно померлої складалось з домоволодіння в АДРЕСА_1, земельної ділянки 0,511 га та права на земельну частку (пай) 2,7 у.к.га. Домоволодіння померла заповіла позивачці ОСОБА_1, відповідачці ОСОБА_2 та своєму внуку (сину позивачки) ОСОБА_8. Всі троє спадкоємців прийняли спадщину та 18.07.2000 року отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом на дане домоволодіння ,- в рівних долях за кожним. Оскільки заповіт стосувався лише частини спадкового майна- домоволодіння, решта спадкового майна спадкувалась за законом. Спадкоємцями померлої за законом були позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2., які 18.07.2000 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку померлої 0,511 га та на право на земельну частку (пай) 2,7 у.к.га. Відповідно до ст.ст.529,537 ЦК України в редакції 1963 року онук померлої ОСОБА_8 при житті його матері ОСОБА_1 не був спадкоємцем померлої ОСОБА_7, а тому земельну ділянку він не успадкував по закону. Перехід права власності на земельну ділянку біля спадкового будинку ОСОБА_8 на себе не оформив. Викладене підтверджене матеріалами справи та матеріалами спадкової справи №180 Макарівської ДНК за 2000 р. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер. Спадкоємцями його за законом є ОСОБА_1.(мати померлого), ОСОБА_4.(дружина померлого), ОСОБА_6.(син померлого), ОСОБА_13(неповнолітня дочка, в інтересах якої діє ОСОБА_6), що підтверджується матеріалами спадкової справи №121 Володарської ДНК за 2007 р. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8.

Вже після смерті ОСОБА_8 06.08.2008 року відповідачка ОСОБА_2 отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину державні акти на право власності на земельні ділянки 0,125 га для ОЖБ та 0,131 га для ведення ОСГ, а 24.03.2009 року реалізувала своє право власника земельних ділянок, продавши їх відповідачу у справі ОСОБА_3.При цьому порушення прав позивачки ОСОБА_1 суд не вбачає, оскільки вона, будучи власником 1/3 частини спадкового домоволодіння померлої матері ОСОБА_7, після смерті сина по спадщині отримала частину його майна, в тому числі і частини того ж домоволодіння , що перейшло до нього після смерті ОСОБА_7, та право власності на половину земельної ділянки померлої ОСОБА_7 біля даного домоволодіння. А тому відсутні підстави для визнання державних актів на право власності на земельні ділянки на ім»я ОСОБА_2 та договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними.

Керуючись ст.ст.529,537 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст.203,1268 ЦК України, ст.126 ЗК України,ст.ст.10,11,58-60,79,209,215,294 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 позові до ОСОБА_2,ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає чинності відповідно до ст.223 ЦПК України.

Суддя Н.М.ДЗЮБА