Рішення від 08.06.2011 по справі 2-996/11

Справа 2-996/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності на частку домоволодіння, придбаного в шлюбі,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, про визнання права власності на частку домоволодіння, придбаного у шлюбі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що відповідач є її колишнім чоловіком, в зареєстрованому шлюбі із ним вона перебувала в період з 04 березня 1989 року по 11 квітня 1994 року. 27 листопада 1992 року ОСОБА_2 придбав у Державного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства «Дніпротрансавтоматика»25/100 частин житлового будинку А-1 із відповідною часткою надвірних побудов по АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що вона в цей час перебувала із відповідачем в шлюбних відносинах, дана частина домоволодіння є їх спільною сумісною власністю.

Після розірвання шлюбу вона продовжувала проживати із відповідачем в спірному домоволодінні, користуються квартирою та ніяких перешкод один одному не чинять. Відповідач не заперечує проти визнання за нею права власності.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати за нею право власності на 25/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 3-4).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі, не заперечував порти задоволення позову.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку про необхідність задовольнити позову з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 04 березня 1989 року уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 04 березня 1989 року (а.с. 5).

27 листопада 1992 року ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу в Державного спеціалізованого будівельно-монтажного підприємства «Дніпротрансавтоматика»25/100 частин житлового будинку А-1 із відповідною частиною надвірних побудов по АДРЕСА_1, що складається: житловий будинок А-1 жилою площею 97,4 кв.м, збірні дерев'яні щити обкладені цеглою, погріб Б цегляний, сараї В, Е дощаті, сарай Г дощатий обкладений залізом, сарай Д цегляний, огородження 1-3, водоколонка № 4, мощення І, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27 листопада 1992 року, посвідченим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 3-2677 (а.с.а.с. 7-8). Також ОСОБА_2 було отримано технічний паспорт на 25/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 9-13).

11 квітня 1994 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 11 квітня 1994 року (а.с. 6).

Спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України, нормами Сімейного кодексу України.

У відповідності до ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За змістом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Положеннями ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи та вищенаведеними правовими нормами, суд вважає, що позовні вимоги позивача є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в дійсності 25/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 було набуто відповідачем під час шлюбу із позивачем, жодних заперечень в судовому засіданні відповідач не заявляв, позов про збільшення його частки не пред'являв.

За таких обставин, враховуючи те, що в порядку ст. 174 ЦПК України відповідач позов визнав, жодних заперечень не має, суд доходить висновку про необхідність задовольнити позов у повному обсязі.

Також, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати по справі зі сплати судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 22 КпШС України, ст. ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 4 -8, 10, 11, 18, 57 -60, 88, 174, 208, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 25/200 ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_1, як Ѕ частку належної ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, укладеного з Державним спеціалізованим будівельно-монтажним підприємством «Дніпротрансавтоматика», посвідченого Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 27 листопада 1992 року, зареєстровано в реєстрі за №3-2577, та зареєстрованого Дніпропетровським міжміським БТІ 25 грудня 1992 року за № 557-29, що складається в житловому будинку А-1 з приміщень: 4-1- сіни, 4-2, 4-4 -жилі кімнати, 4-3 -кухня; Г -сарай, № 1, 2 -огородження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 600 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков