Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/510/11
Стаття 185 ч.2
12 липня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді: Андрушкевича С.З.
суддів: Захарчука С.В., Єрещенка А.М.
з участю прокурора: Селюченко І.І.
засудженого: ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 травня 2011 року
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродження с.Горбулів Черняхівського району Житомирської
області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого,
невійськовозобов'язаного, непрацюючого, проживаючого в
АДРЕСА_2 зареєстрованого АДРЕСА_1, раніше судимого: 19.11.1996 року Черняхівським
районним судом за ст. 140 ч.3 КК України до 3 років позбавлення
волі з конфіскацією 1/2 особистого майна, 22.03.2000 р.
Черняхівським районним судом за ст. 81 ч.3 КК України до 3 років
позбавлення волі з конфіскацією особистого майна, 27.05.2005 року
Черняхівським районним судом за ст. 185 ч.3 КК України до 1 року 8
місяців позбавлення волі, 24.12.2010р. Черняхівським районним
судом за ст. 185 ч.2 КК України до 5 місяців арешту,
засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів визначено шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та згідно вироку Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.12.2010 року за правилами ст. 72 КК України у виді 3 років 10 днів позбавлення волі. Зараховано в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, відбуту частину покарання за попереднім вироком.
Запобіжний захід залишено попереднім - тримання під вартою.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено, стягнуто 700 гривень матеріальної шкоди.
Як визнав суд, 19.12.2010 року близько 19 години в с.Торчин Коростишівського району ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою, яка оголошена в розшук, з метою крадіжки чужого майна прийшли до домоволодіння №30 по вул. Подол, звідки таємно шляхом вільного доступу поблизу підсобного приміщення викрав борону, марки БЗСС-1 та металобрухт загальною вагою 250 кг, чим завдали потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 805 грн.
В апеляціях:
засуджений просив вирок суду скасувати за суворістю призначеного покарання, винести новий вирок, яким призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, або у вигляді обмеження волі. Посилається на те, що суд при винесенні вироку не врахував те, що він сприяв розкриттю злочину, щиросердно розкаявся, а також сімейні обставини: те, що він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та співмешканку, яка на даний час не працює, заради яких і вчинив крадіжку, щоб придбати продукти харчування.
Вважав негативні характеристики, надані сільською радою, необ'єктивними та упередженими. Вказував на те, що після звільнення з місць позбавлення волі став на шлях виправлення.
Прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого, просив вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, постановити по справі новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати в строк покарання відбуту частину покарання за попереднім вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.12.2010 року та остаточно визначити покарання із застосуванням ст. 72 КК України у виді 3 років 10 днів позбавлення волі. Посилався на те, що відповідно до ст. 335 ч. 4 КПК України покарання повинно бути визначене таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом. Тому, суд при застосуванні ч. 4 ст. 70 КК України повинен був застосувати лише принцип зарахування покарання, а не часткове складання.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора в підтримання своєї апеляції та заперечення проти апеляції засудженого, засудженого, який свою апеляцію підтримав та проти апеляції прокурора не заперечував, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим і законним, ніким з можливих апелянтів не оскаржується.
Що стосується покарання, яке суд обрав ОСОБА_1, то воно призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, даних про його особу, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, думку потерпілого.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обтяжуючих відповідальність засудженого обставин не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання засудженого, є щире каяття.
Крім того, суд при обранні покарання врахував те, що ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, його негативні характеристики з місця проживання, думку потерпілого.
Щодо даних про особу ,то згідно характеристики Торчинської сільської ради , ОСОБА_1 проживає разом з співмешканкою ОСОБА_3 та її дітьми, але не зареєстрований (а.с. 61). У матеріалах справи не міститься документів, підтверджуючих наявність на утриманні засудженого неповнолітніх дітей.
На думку колегії, при призначенні покарання суд правильно застосував норму ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки після постановлення вироку в справі було встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, та остаточно визначив покарання із застосуванням ст. 72 КК України у виді 3 років 10 днів позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання відбуту його частину за попереднім вироком, помилково вказавши про часткове складання покарань.
Згідно подання слідчого СВ Коростишівського РВ УМВС України в Житомирській області про зміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою ОСОБА_1 14 січня 2011 року він направлений для відбуття покарання за попереднім вироком (а.с. 72-73).
Тому колегія суддів вважає правильним рахувати початок строку відбування покарання з 14.01.2011 року.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 травня 2011 року щодо засудження ОСОБА_1 за ст. ст. 185 ч. 2, 70 ч. 4 КК України змінити, виключивши як зайву з резолютивної частини вказівку на визначення остаточного покарання шляхом часткового складання призначених покарань за цим та попереднім вироком. Вважати засудженим ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати у строк покарання відбуту частину покарання за попереднім вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2010 року та остаточно призначити покарання із застосуванням ст. 72 КК України у виді трьох років десяти днів позбавлення волі.
Уточнити вирок суду в резолютивній частині, де вказати, що строк відбуття покарання ОСОБА_1 слід рахувати з 14 січня 2011 року.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді: