Справа: № 2-а/2506/785/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сапон А.В.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"05" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що він проходив військову службу на посаді начальника територіального центру комплектування особовим складом -заступника військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09 грудня 2005 року № 220 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «б» (за станом здоров'я) та наказом військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 28 грудня 2005 року № 244 виключений зі списків особового складу, однак йому не було призначено і виплачено одноразової грошової допомоги згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499. Позивач вважає, що дії відповідачів протиправні та такі, що порушують його права.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України та Чернігівського обласного військового комісаріату щодо непризначення і невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги. Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов призначення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 та надіслати дане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату. Зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 28.05.2008 року № 499.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Чернігівський обласний військовий комісаріат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Також апеляційна скарга містить клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначеного вище рішення суду першої інстанції, мотивоване ориманням копії вказаного рішення 01.03.2011 року.
Враховуючи вищенаведене та положення ст. 186 КАС України колегія суддів вважає, що Чернігівський обласний військовий комісаріат не пропустив строки апеляційного оскарження постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2011 року.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Позивач проходив військову службу на посаді начальника територіального центру комплектування особовим складом -заступника військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09 грудня 2005 року № 220 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «б»(за станом здоров'я) та наказом військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 28 грудня 2005 року № 244 виключений зі списків особового складу.
Під час виконання обов'язків військової служби позивач отримав травму.
При проходженні 30.01.2007 року медико-соціальної експертизи позивачу була визначена 2 група інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби.
При звільненні позивачу не було призначено і виплачено одноразової грошової допомоги згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вимог законодавства не було призначено та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу, а тому позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 військовослужбовцям у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби (без обмеження часом звільнення) виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, інвалідам 2 групи -у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до вказаної Постанови позивач 08 вересня 2010 року звернувся до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату з вимогою про виплату грошової допомоги.
Чернігівський обласний військовий комісаріат листом від 29.11.2010 року за № 1103 повідомив позивача, що у виплаті одноразової допомоги йому відмовлено згідно протоколу № 6 від 16.11.2010 року засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або (перевірочні) та спеціальні збори і деяких інших осіб" від 03.11.2006 року № 328-У, який набрав чинності 01 січня 2007 року були внесені зміни до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та введена одноразова грошова допомога.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У відповідності з п.п. 2 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 військовослужбовцям у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби виплачується одноразова грошова допомога, а саме: інвалідам 2 групи -у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб, що сталася після 01 січня 2007 року здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою, а саме: згідно абзацу 5 п.п. 4 п. 2 Порядку у разі інвалідності, що сталася включно до 31 грудня 2007 року, -виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 % грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 року № 925 та від 23 лютого 2002 року № 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 200 року № 829.
Згідно статті 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, а Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органі. Зазначене Положення затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83 «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда».
Згідно п. 1. Положення медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
При цьому пунктом 30 Положення визначено, що датою встановлення інвалідності вважається день надходження до медико-соціальної експертної комісії документів, необхідних для огляду хворого.
Таким чином, інвалідність позивача згідно витягу із акту огляду у МСЕК до довідки Серії МСЕ-ЧНВ № 257054 настала 30.01.2007 року, тобто після набрання чинності Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або (перевірочні) та спеціальні збори і деяких інших осіб".
Відповідно до п. 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають документи за місцем проходження служби (зборів) або до військомату.
Відповідно п. 7 вищевказаного Порядку головний розпорядник коштів, яким в даному випадку є Міністерство Оборони України, приймає у місячний строк після надходження документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулись за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відмова відповідачів у виплаті позивачу спірної одноразової допомоги є неправомірною та такою, що суперечить вимогам зазначеного вище законодавства, а тому позов є таким що підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату -залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: К.А. Бабенко
І.В. Федотов