Справа: № 2а-536/10 Головуючий у 1-й інстанції: Кухта В.О.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши, в порядку письмового провадження, справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Чернігівському районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни, -
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2010 року позов задоволено, а саме: визнано дії управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року незаконними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги ОСОБА_2 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 26 квітня 2010 року по 26 жовтня 2010 року з урахуванням проведених виплат; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 листопада 2010 року - без змін.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Головуючий: Н.В. Безименна
Судді: Л.В. Белова
А.Ю. Кучма