Справа: № 2-а-1226/10 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко С.І.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
"22" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддівБорисюк Л.П.,
Бистрик Г.М., Дурицької О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовом до УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати провести нарахування та виплату недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 2007 по 2010 роки.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 за період до 25.04.2010 залишено без розгляду.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2010 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області щодо виплати ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення в меншому розмірі, ніж встановлено ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано УПСЗН Ірпінської міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік у урахуванням проведених виплат.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.1) та інвалідом ІІ групи.
Позивач у 2010 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення передбачену ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»-120 грн., оскільки ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, ІІ групи інвалідності виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Так, позивач має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах визначеними ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Всупереч ст. 48 Закону, позивачу щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562, позивачу неправомірно виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірах, визначених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно зі ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 12 листопада 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
суддя
суддя Л.П. Борисюк
Г.М. Бистрик
О.М. Дурицька