Справа: № 2а-5497/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В жовтні 2010 року ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі -відповідач, ДПІ у місті Чернігові), в якому просив скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0001731720/0 від 20.04.2010 року; № 0001731720/1 від 08.06.2010 року; № 0001731720/2 від 12.08.2010 року та № 0001731720/3 від 19.10.2010 року про визначення СПД ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 65 542,50 грн..
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 14.04.2010 НОМЕР_1.
Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 та абз. 2 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірне застосування нульової ставки з податку на додану вартість за період, що перевірявся, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 43 695,00 грн.
На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.04.2010 № 0001731720/0 про сплату 43 695,00 грн. податку на додану вартість та 21 847,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладалися договори про надання транспортно-експедиційних послуг по здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні. При цьому, договорами передбачено право позивача на укладання договорів на подальше виконання зобов'язань за цим договором, зокрема, договорів субпідряду на надання вказаних послуг.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право на застосування нульової ставки ПДВ згідно із вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету регламентуються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР).
Відповідно до підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР визначено, що у разі коли: поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.
Згідно підпункту 6.1 статті 6 вищезазначеного Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим: Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Транспортно-експедиторська діяльність в Україні здійснюється у порядку та за правилами, визначеними Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Відповідно до ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення, відповідно до якого одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»встановлено, що під транспортно-експедиторською послугою розуміється робота, безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Таким чином, право на застосування пільгової нульової ставки податку на додану вартість на цій підставі має платник податку, що безпосередньо надає транспортні послуги з перевезення.
Згідно наданих на перевірку міжнародних товарно-транспортних накладних, які заповнюються відповідно до ст. 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах у графі 16 «перевізник (найменування, адреса, країна)»та у графі 23 «підпис та штамп перевізника»зазначено не позивача, що свідчить про те, що позивач безпосередньо транспортних послуг не надавав, а діяв на підставі договору з резидентом-замовником і резидентом-перевізником, тобто виступав як окремий продавець всього комплексу послуг, у тому числі і придбаних у платника-перевізника за нульовою ставкою, тому операції з такого продажу комплексу послуг підлягають оподаткуванню ПДВ у повному обсязі за ставкою 20% до бази оподаткування.
Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 етапі 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, позивачу правомірно донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 43 695,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 21 847,50 грн.
Згідно зі ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано -04.07.11 р.