Справа: № 8/129 Головуючий у 1-й інстанції: Пилипенко О.Є.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
Іменем України
"22" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління комунальної власності в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління комунальної власності м. Києва, треті особи: Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, Шевченківська районна у м. Києві рада, Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_1»про визнання нечинними рішень суб'єктів владних повноважень, -
У жовтні 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва, за участю третіх осіб: Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району м. Києва, Шевченківської районної у м. Києві рада, ОСББ «АДРЕСА_1», в якому просили:
- визнати нечинним наказ Головного управління комунальної власності м. Києва про надання права власності на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 від 07 червня 2007 року № 713-В, зареєстрований в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 08 серпня 2007 року, про що зроблено запис в реєстровій книзі № 156п-10 за реєстровим номером № 8483п;
- визнати нечинним Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1, від 07 червня 2007 року серія САВ №283076, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- визнати нечинним «Договір купівлі-продажу нежилого приміщення», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 13 серпня 2007 року, укладений Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, та застосувати до нього двосторонню реституцію;
- зобов'язати відповідача не перешкоджати у здійсненні права користування підвальними приміщеннями мешканцям будинку;
- зобов'язати відповідача передати спірне підвальне приміщення загальною площею 125,5 кв. м. по АДРЕСА_1 на баланс ОСББ «АДРЕСА_1».
В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачі уточнили свої вимоги та просили суд визнати нечинним наказ Головного управління комунальної власності м. Києва про надання права власності на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 від 07 червня 2007 року № 713-В, зареєстрований в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»08 серпня 2007 року, про що зроблено запис в реєстровій книзі № 156п-10 за реєстровим номером № 8483п.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено.
Визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 07.10.2007 р. № 713-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна».
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачами вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі є власниками квартир у АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_2 є власником квартири № 15 на підставі Договору дарування частки квартири серії ВСА № 126033 від 28.01.2005 р.; ОСОБА_6 є власником квартири № 1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 16760 від 12.02.1997 р.; ОСОБА_7 є власником квартири № 20 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 28604 від 17.11.2000 р.; ОСОБА_8 є власником квартири № 4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № 5769 від 21.02.2006 р.. Крім цього, позивачі є членами ОСББ «Велика Житомирська».
Балансоутримувачем АДРЕСА_1 у м. Києві, в якому мешкають позивачі, є Комунальне підприємство «Керуюча дирекція», а сам багатоповерховий будинок обслуговується експлуатуючою організацією Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Михайлівська», у складі якого знаходиться Житлово-експлуатаційна контора № 1005 (раніше КП № 601).
На підставі протоколу установчих зборів власників квартир багатоквартирного АДРЕСА_1 від 21.04.2006 р., було прийнято рішення про створення в багатоповерховому будинку за вищевказаною адресою ОСББ «АДРЕСА_1», головою правління якого було обрано ОСОБА_10.
Пунктом 165 Додатку 11 до рішення Київради № 208/1642 від 27.12.2001 р. «Про формування комунальної власності територіальної громади районів м. Києва» до об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва було включено житловий АДРЕСА_1, загальною площею 1501,42 кв. м.
Рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради «Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва», нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м. по АДРЕСА_1 було затверджено на приватизацію.
07.06.2007 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва було видано Наказ № 713-В про надання права власності на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» 08.08.2007 р., про що було зроблено запис в реєстровій книзі № 156п-10 за реєстровим № 8483п.
07.08.2007 р. Головним управлінням комунальної власності м. Києва було видано Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення загальною площею 125,5 кв. м., розташовані за адресою АДРЕСА_1, серія САВ № 283076.
13.08.2007 р. Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради було укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
За твердженням позивачів, нежиле приміщення № 29-а, площею 125,50 кв.м. по АДРЕСА_1 для оформлення права власності на яке відповідачем було видано спірний наказ № 713-В «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна», не являється об'єктом комунальної власності Шевченківського району, а тому не являється нежилим приміщенням, а по суті є допоміжним приміщенням.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Об'єкти нерухомого майна розмежовуються на жилі та не жилі під час вводу цих об'єктів в експлуатацію і оформлення на них права власності. Підставою розмежування є норми чинного законодавства України, матеріали технічної інвентаризації та акт вводу об'єкта в експлуатацію.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Житлового кодексу Української РСР, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Вимогами ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачено, що приватизація державного житлового фонду -це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (далі -жилої площі у гуртожитках) (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд -це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до ч. 3 п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Згідно з п. 2 ст. 10 цього ж Закону, власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Під поняттям «допоміжні приміщення багатоквартирного будинку»в розумінні статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»мається на увазі приміщення,призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговуванням мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Пунктом 41 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15.09.1992 р., передбачено, що не підлягають приватизації допоміжні приміщення житлових будинків, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, приміщення, через які прокладені мережі комунікації, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу, та складські приміщення). Власником перелічених приміщень після приватизації квартир будинку є товариство власників квартир. Вільні підвальні приміщення за згодою власників квартир будинку переобладнуються під кладові і передаються їм у власність безкоштовно у встановленому порядку.
Згідно роз'яснення, викладеного в Рішенні Конституційного суду України № 4-рп від 02.03.2004 року, з моменту приватизації житла подоміжні приміщення є спільною власністю мшканців будинку, а тому орган місцевого самоврядування без згоди мешканців не може розпоряджатися подоміжними приміщеннями (здавати в оренду, передавати у користування, перебудовувати тощо), а тим більше відчужувати їх.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що допоміжні приміщення переходять у спільну власність співвласників багатоквартирного будинку одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується документами про право власності на квартиру. Тому момент виникнення права власності мешканців будинку на належні ним квартири є одночасно моментом виникнення права спільної власності мешканців будинку на допоміжні приміщення.
Крім цього, колегія суддів зважає на Рішення Конституційного Суду України у справі за № 1-2/2004 від 02.03.2004 року, яким надано офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та вирішено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Як вбачається з матеріалів справи, спірним наказом відповідача від 07.10.2007 р. № 713-В було оформлено право власності на підвальне приміщення № 29-а, площею 125,50 кв.м. по АДРЕСА_1 висота якого становить 1,87 м, про що зазначено в Плані БТІ.
Згідно Додатку Б «Терміни та визначення понять» ДБН В.2.2.-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», затверджених наказом Держбуду України від 18.05.2005 р. № 80 та надано чинності наказом Держбуду України від 28.09.2005 р. № 175, нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду, є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин; підсобні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори , колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо); поверх технічний - поверх для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій, можу бути розташований у нижній (технічне підпілля), верхній (технічне горище) або в середній частині будинку; приміщення технічні -приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерних, електрощитових, веткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок тощо; технічне оснащення багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для забезпечення санітарно - гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир (загальнобудинкові мережі тепло - водо - електропостачання, бойлерні, обладнання пожежної безпеки, вентиляційні канали, та канали для димовидаляння, пристрої ліфтів, центральних розподільних щитів, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території").
В робочому проекті, виготовленому ВАТ „Київ ЗНДІЕП" п. 2.3 (арх. 2116/5), зокрема було зазначено, що жилі приміщення в будинку мають розміщуватися на 2-8 поверхах будівлі. Перший поверх проектом передбачено для розміщення виставкового залу клубу «Киевовед» та його допоміжних приміщень. В підвалі дому запроектовані бойлерна та насосна, а також приміщення для прокладення інженерних комунікацій.
На сторінці арх. 2116/11 Робочого проекту визначено, що вузол вводу тепломережі розташовується в підвалі в приміщенні бойлерної і обладнується запорною арматурою і контрольно вимірювальними приладами, а сторінкою арх. 2116/15 Робочого проекту визначено, що джерелом гарячого водопостачання являється бойлерна, що знаходиться в підвалі дому.
Розділами 4-6 Робочого проекту (арх. 2116/11 - 2116/20) передбачено проектні рішення щодо розміщення в будинку опалення, вентиляції, теплопостачання, газопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання, які розташовані згідно проекту в підвалі будинку, що в свою чергу підтверджено листом начальника Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація «Михайлівська»від 17.09.2009 р з вих. № 455 підтверджено наявність в підвалі дому передбачених проектом комунікацій, а саме зазначено наступне. При обстеженні підвального приміщення АДРЕСА_1 виявлено, що по підвальному приміщенню проходять горизонтальні трубопроводи (лежаки) ГОП, ХВП, опалення та каналізації житлових та нежитлових приміщень. Вказані трубопроводи мають крани керування подачі холодного, гарячого водопостачання та опалення. На лежаках каналізації розміщені ревізії для профілактичної прочистки засмічення. Дані трубопроводи повинні мати вільний доступ.
Згідно даних КП ЖЕК «Михайлівська» по даному приміщенню проходять інженерні мережі, а саме: загально будинкові мережі тепло- водо - електропостачання, каналізаційний провід (в лівій частині підвалу знаходяться три ревізійних доступи до каналізаційного каналу), ливневий стік з єдиним технологічним ревізійним доступом до каналу стоку, спускні системи води котрі знаходяться під кожним стояком системи опалення (з лівої частини будинку їх налічується сім), вузол вводу холодного водопостачання Водоканалу (з лічильниками та системою водозапірної арматури аварійного чи профілактичного перекриття водопостачання) поливна система з виходом на вулицю Велика Житомирська, ввід в будинок силових кабелів (один основний, другий резервний та два обладнаних пустих каналів на випадок виходу з ладу двох інших), розводка всіх електричних і слаботочних проводів від основної електрощитової будинку на першому поверсі з технологічними канальцями і комутаційними металевими шафами через підвал на всі поверхи в усі напрямки будинку, підвальна електрощитова, в цій частині підвалу знаходяться два входи в два стояки електричних каналів - перший на поверхове освітлення сходової клітини будинку, а другий розводки по будинку електричного постачання до лічильника і електромережі кожної із 28 квартир.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»наведено визначення поняття «нежилих приміщень», під якимим розуміють приміщення, які належать до житлового комплексу, але не відносяться до житлового фонду, є самостійним об'єктом цивільно-правових угод.
Нормами Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств»(малу приватизацію) від 06.03.1992 р. № 2171-ХІІ та Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, визначено нежилі приміщення є окреме індивідуально визначене майно, яке підлягає приватизації як об'єкти державної власності групи А.
Підвали та горища, які є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, а також загальне і неподільне майно житлового комплексу не призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, а отже, не належать до категорії нежилих.
В свою чергу, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція» є лише балансоутримувачем жилого комплексу, який призначається Рішенням міської ради. Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/225 від 02.04.1994 р., баланс є формою бухгалтерського обліку, визначення складу та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) комунального підприємства». Отже, балансоутримувач не має права на власний розсуд здійснювати розпорядження в будь-який спосіб переданим на його баланс майном, в тому числі самостійно відносити окремі приміщення майнового комплексу до категорії нежилих. Рішення про розмежування категорій приміщень приймається власником жилого будинку на підставі акта вводу будинку в експлуатацію, де вказуються категорії приміщень в будинку з їх розподілом на жилі та нежилі, а також на підставі матеріалів інвентаризації БТІ, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (довідки-характеристики).
Таким чином, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано -29.06.11 р.