Справа: № 2-а-6625/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"05" липня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Житомирцукор»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -
11.08.2010 позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 25749,00 грн. (основний платіж - 17166,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 8583,00 грн.).
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.07.2010 № 0002252301/0, винесене Державною податковою інспекцією у м. Житомирі в частині донарахування 11000 грн. ПДВ та 5500 грн. фінансових санкцій, а всього 16500 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати її та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в м. Житомирі була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Житомирцукор»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2008 по 31.12.2009. Актом виїзної позапланової перевірки № 4760/23-1/00372339/0100 від 21.07.2010 встановлено порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбання послуг по яких не доведено фактів використання та пов'язаності з господарською діяльністю. На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення від 28.07.2010 № 0002252301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 38987,00 грн., в тому числі основний платіж - 25991,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 12996,00 грн.
Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та полягають у тому, що у позивача є право на формування податкового кредиту лише за наявності підтвердження факту сплати сум ПДВ в ціні придбаних товарів та послуг.
Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Із положень п 1.8 ст.1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що право платника податку -покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку -постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму ПДВ, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг). Відсутність підтвердження сплати ПДВ попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару (послуг) не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту в залежність від неналежного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань і сплати ними сум до державного бюджету, що вірно зазначено судом першої інстанції. При цьому, підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, як виплаває з акту перевірки, є не доведення факту використання та пов'язаності з господарською діяльністю придбаних послуг.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт отримання послуги по будівництву системи водопостачання за адресою: Житомирський район, с. Іванівка, вул. Санаторна, 2 на суму 66000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11000,00 грн.) є доведеним належним чином, оскільки він підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 року, довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2008 року, зведеним кошторисом розрахунку вартості будівництва, договірною ціною та договором на будівництво системи водопостачання від 03.06.2008. Отже, податкове повідомлення-рішення від 28.07.2010 № 0002252301/0 в частині донарахування 11000 грн. ПДВ та 5500 грн. фінансових санкцій було правомірно скасовано оскаржуваною постановою суду.
В свою чергу, відповідно до п. 2 ст. 307 глави 32 ГК України перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників та вантажоодержувачів бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 товарно-транспортна накладна визначена, як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Підпунктом 11.1 зазначених Правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.4. визначено, що оформлення перевезень вантажів товаро-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Відповідно до п.п. 11.5. цих же Правил товаро-транспортна накладна на перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник засвідчує всі екземпляри товаро-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Враховуючи, що апелянтом не надано товарно-транспортної накладної, яка б підтверджувала факт отримання каменю буту, то суд першої інстанції правомірно вважав, що ВАТ «Житомирцукор»не мало права на віднесення до складу податкового кредит суму податку на додану вартість в розмірі 6166,00 грн. за придбання цього в кількості 60 м. куб.
При цьому, апелянтом в порушення вимог ч. 1 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Житомирцукор»-залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді: