Справа: № 2-а-3882/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Лосік Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Житомир»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Житомир»про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
У червні 2010 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути ТОВ «Караван Житомир»адміністративно-господарські санкції у розмірі 45992 грн. 62 коп.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частині вимог про стягнення 27595 грн. 29 коп.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що звіт про зайнятість не є належним доказом вини ТОВ «Караван Житомир»у невиконанні нормативу працевлаштування інвалідів.
Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Караван Житомир»-залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року -без змін виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
ТОВ «Караван Житомир» 26 березня 2010 року було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ.
У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 238 осіб. У зв'язку з цим кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог частини першої ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»повинна становити 10 осіб.
Фактично, згідно наданого відповідачем звіту за формою № 10-ПІ, на підприємстві відповідача у 2009 році працювало 5 інвалідів.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.
Також, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Тобто, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами -безпосереднього звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
При цьому, ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю -виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги ч. 3 ст. 18 вказаного Закону відповідачем виконані не були.
Так, відповідачем у 2009 році звіт про наявність вакансій до Житомирського міського центру зайнятості подавався лише станом на 30 березня 2009 року, 15 травня 2009 року та 01 червня 2009 року.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після 01 червня 2009 року у ТОВ «Караван Житомир»були наявні вакансії для працевлаштування інвалідів, про наявність яких Житомирський міський центр зайнятості не був повідомлений у встановленому законом порядку.
Представником відповідача було подано до суду першої інстанції довідку про склад працівників, що мають інвалідність і які були працевлаштовані в ТОВ «Караван Житомир», у якій були зазначені дата прийняття інвалідів на роботу та дата їх звільнення.
Із вказаної довідки вбачається, що після подання останнього у 2009 році звіту про наявність вакансій (01 червня 2009 року) із ТОВ «Караван Житомир» були звільнені 13 інвалідів.
У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не було виконано обов'язок щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
За таких обставин посилання представника ТОВ «Караван Житомир»на те, що ним було вжито всіх передбачених законом заходів щодо недопущення господарського правопорушення -невиконання нормативу працевлаштування інвалідів колегія суддів вважає необґрунтованими.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «Караван Житомир»не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 11 листопада 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Караван Житомир»-залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Житомир»-залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак
Ухвала складена в повному обсязі 05 липня 2011 року.