Справа: № 2-а-53/11 Головуючий у 1-й інстанції: Скляренко В.М.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
"30" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Лосік Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Черкаського міського голови, Виконавчого комітету Черкаської міської ради та Департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив визнати протиправними дії Черкаського міського голови Одарича С.О. щодо відмови у наданні йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб, зобов'язати Департамент забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради нарахувати вказану матеріальну допомогу за 2009 рік та зобов'язати Черкаського міського голову Одарича С.О. негайно видати відповідне розпорядження.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач -Департамент забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що надання допомог здійснюється виключно у межах затверджених видатків на оплат праці. У 2009 році було передбачено видатки на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб п'яти заступникам міського голови, які й було виплачено. Відтак, відсутнє джерело фінансування рішення суду про виплату вказаної допомоги ОСОБА_2
Під час судового засідання представник Департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради, яка також є представником інших відповідачів у даній справі, підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої було постановлено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування -відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради -задовольнити, постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2011 року -скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що згідно розпорядження секретаря Черкаської міської ради № 270-р(к) від 20 вересня 2006 року ОСОБА_2 приступив до виконання повноважень члена виконавчого комітету, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади.
Згідно п. 3 рішення Черкаської міської ради «Про встановлення порядку виплати та розмірів надбавок, преміювання та надання матеріальної допомоги ОСОБА_2»№ 2-156 від 03 жовтня 2006 року позивачу щорічно повинна надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі середньомісячної середньої заробітної плати кожну.
Розпорядженням Черкаського міського голови № 286-р(к) від 20 жовтня 2008 року позивач був звільнений із займаної посади.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2009 року вищевказане розпорядження Черкаського міського голови було визнане неправомірним і скасоване, а ОСОБА_2 поновлено на раніше займаній посаді.
Розпорядження про поновлення позивача на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Черкаським міським головою було видане 13 серпня 2010 року.
Позивач звернувся до відповідачів із вимогою виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб, в задоволенні якої було відмовлено.
Не погоджуючись із такими діями відповідачів ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок виплачувати позивачу матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб передбачений рішенням Черкаської міської ради № 2-156 від 03 жовтня 2006 року, а тому у відповідачів були відсутні підстави для відмови у виплаті вищевказаної матеріальної допомоги.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Як раніше зазначалося ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади 20 жовтня 2008 року, поновлений на роботі рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2009 року з дня незаконного звільнення. Розпорядження про поновлення його на раніше займаній посаді було видане 13 серпня 2010 року.
Кодексом законів про працю України закріплено принцип захисту працівника від незаконного звільнення та встановлено гарантії та компенсації особам, які були незаконно звільнені з роботи.
У відповідності до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Положеннями ст. 2371 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, завданої працівнику порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, Кодексом законів про працю України передбачено, що за незаконно звільненим працівником залишається право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу та право на відшкодування моральної шкоди.
Збереження за незаконно звільненим працівником інших прав, в тому числі права на виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб, зазначеним Кодексом -не передбачено.
Порядок визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлений постановою КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»№ 100 від 08 лютого 1995 року.
Згідно абз. «б»п. 4 вказаної постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Таким чином, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб не враховується при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_2 про виплату йому вищевказаної матеріальної допомоги за 2009 рік, протягом якого він перебував у вимушеному прогулі, не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню.
Крім того, п. 3 рішення Черкаської міської ради № 2-156 від 03 жовтня 2006 року передбачено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується при наданні щорічної відпустки.
Разом з тим, розпорядження про надання ОСОБА_2 у 2009 році щорічна відпустка -не видавалося, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні даного адміністративного позову.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради -задовольнити, постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2011 року -скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту забезпечення діяльності виконавчого комітету Черкаської міської ради -задовольнити.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2011 року -скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак
Постанова складена в повному обсязі 05 липня 2011 року.