Справа: № 2а/2570/542/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Лосік Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МейнПак»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У лютому 2011 року ТОВ «МейнПак»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0005672320/0 та № 0005682320/0 від 30 вересня 2010 року, № 0005672320/1 та № 0005682320/1 від 22 жовтня 2010 року, № 0005672320/2 та № 0005682320/2 від 16 листопада 2010 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та ПП «Інтерметлуга»має ознаки фіктивного правочину, а тому витрати за вказаною операцією не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та валових витрат.
Під час судового засідання представник відповідача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року -без змін виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Чернігові було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МейнПак»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, про що складено акт № 681/23/30977482 від 22 вересня 2010 року.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0005672320/2 від 16 листопада 2010 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 138600 грн. 00 коп., з них 126000 грн. 00 коп. -за основним платежем та 12600 грн. 00 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0005682320/2 від 16 листопада 2010 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 151200 грн. 00 коп., з них 100800 грн. 00 коп. -за основним платежем та 50400 грн. 00 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Згідно висновків акту перевірки № 681/23/30977482 від 22 вересня 2010 року позивачем було допущено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, відповідач вважає неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої ПП «Інтерметлуга», оскільки правочин, укладений із вказаним суб'єктом господарювання, містить ознаки фіктивності. Також, на думку відповідача, позивач не мав права відносити до складу валових витрат витрати, понесені ним на оплату договорів із таким суб'єктом господарювання.
Приймаючи рішення про задоволення вимог ТОВ «МейнПак»суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається відповідач, не є підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «МейнПак»та ПП «Інтерметлуга»було укладено договір постачання № 3103-10 від 31 березня 2010 року.
У зв'язку з виконанням вказаного договору ПП «Інтерметлуга»було видано позивачу податкову накладну № 26044 від 26 квітня 2010 року на загальну суму 504000 грн. 00 коп., з яких податок на додану вартість -100800 грн. 00 коп.
В акті № 681/23/30977482 від 22 вересня 2010 року зазначено, що в ході перевірки податковим органом було отримано документи, з яких вбачається, що у ПП «Інтерметлуга»відсутні необхідні умови для проведення господарської діяльності, а угоди, укладені ним у квітні-травні 2010 року мають ознаки фіктивності.
Відповідач вважає, що податкова накладна № 26044 від 26 квітня 2010 року у зв'язку з вищевикладеним є недійсною.
З огляду на наведене ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в акті перевірки закріплено висновок про те, що податковий кредит ТОВ «МейнПак»на суму 100800 грн. 00 коп. є непідтвердженим та донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.
Колегія суддів вважає, що дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 100800 грн. 00 коп. на підставі податкової накладної, виданої ПП «Інтерметлуга», у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 100800 грн. 00 коп. відповідну податкову накладну.
Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкову накладну № 26044 від 26 квітня 2010 року як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.
У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як було встановлено судом першої інстанції, на час укладення та виконання договору постачання № 3103-10 від 31 березня 2010 року та видачі податкової накладної № 26044 від 26 квітня 2010 року ПП «Інтерметлуга»було зареєстроване як платник податку в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
У відповідності до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії.
Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на те, що на момент формування позивачем податкового кредиту на суму 100800 грн. 00 коп. на підставі податкової накладної № 26044 від 26 квітня 2010 року ПП «Інтерметлуга»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, колегія суддів вважає що такі дії позивача не можуть вважатися правопорушенням та слугувати підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Таким чином, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0005682320/2 від 16 листопада 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Також ДПІ у м. Чернігові в акті перевірки № 681/23/30977482 від 22 вересня 2010 року було зроблено висновок про те, що позивач не мав права включати до складу валових витрат ті витрати, які були ним понесені у зв'язку з оплатою договору постачання № 3103-10 від 31 березня 2010 року, укладеного з ПП «Інтерметлуга».
Відповідач вважає, що вказаний договір є недійсним з огляду на відсутність фактичної поставки товару, зазначеного у податковій накладній № 26044 від 26 квітня 2010 року.
У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Придбання (виготовлення) товарів (робіт, послуг) здійснюється, зокрема, на підставі правочинів.
Підставою для визнання недійсним правочину у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України є недотримання вимог, встановлених ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Відповідач, як на підставу вважати недійсносним правочин, укладених між позивачем та ПП «Інтерметлуга»посилається на недотримання в момент його вчинення вимоги ч. 5 ст. 203 ЦК Украни.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним у звязку тим, що він не бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним -лише в судовому порядку.
ДПІ у м. Чернігові, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок доказування, не надала суду доказів того, що договір постачання № 3103-10 від 31 березня 2010 року є нечинним чи визнаний недійсним в судовому порядку.
Також відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження свого висновку про те, що поставка товару, зазначеного у податковій накладній № 26044 від 26 квітня 2010 року, не відбулася.
Так, ДПІ у м. Чернігові як на підставу для задоволення своїх вимог посилалася на те, що позивачем не було надано доказів транспортування товару.
Дослідивши договір постачання № 3103-10 від 31 березня 2010 року колегія суддів встановила, що обов'язок поставки товару покупцю покладається на покупця (п.п. 5.2, 5.4 договору).
На підтвердження факту перевезення товару від ПП «Інтерметлуга»до позивача у даній справі представником ТОВ «МейнПак»була надана завірена копія товарно-транспортної накладної № 135 від 25 квітня 2010 року.
Згідно вказаної накладної автопідприємство ОСОБА_2 на замовлення вантажовідправника ПП «Інтерметлуга»(з м. Луганська вул. Леніна, 38) здійснило транспортування пульверизаторів у кількості 525000 шт. вартістю 604800 грн. 00 коп. до вантажоодержувача ТОВ «МейнПак»(в м. Чернігів, вул. Широка, 2).
Колегія суддів вважає, що товарно-транспортна накладна № 135 від 25 квітня 2010 року є належним доказом здійснення фактичної поставки партії товару за договором № 3103-10 від 31 березня 2010 року.
Висновок податкового органу про те, що операція, на підставі якої видано податкову накладну № 26044 від 26 квітня 2010 року, була безтоварною ґрунтується на відсутності у відповідача довіреності на отримання спірної партії товару.
Згідно п. 5.4 договору № 3103-10 від 31 березня 2010 року товар відпускається покупцю за умови наявності довіреності, виданої особі, якій доручено отримати відповідну партію товару на складі покупця за адресою: м. Чернігів, вул. Широка, 2.
Представником позивача була надано суду довіреність № МП-00195 від 19 квітня 2010 року. Вказана довіреність була видана ОСОБА_3 на отримання від ПП «Інтерметлуга»цінностей за нкл № 26044 від 26 квітня 2010 року. У довіреності також було зазначено перелік цінностей, які належить отримати -дозатори у кількості 525000 шт.
В матеріалах справи також наявна накладна № 26044 від 26 квітня 2010 року, на яку міститься посилання в довіреності № МП-00195 від 19 квітня 2010 року. У вказаній накладній вказано, що предметом поставки є пульверизатори у кількості 525000 шт. вартістю 604800 грн. 00 коп.
Як на підставу для відмови в задоволенні позову представник відповідача посилається на те, що вищевказані товарно-транспортна накладна та довіреність не були надані податковому органу, у зв'язку з чим їх надання під час розгляду справи в суді не може бути підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів вважає вказані доводи ДПІ у м. Чернігові необґрунтованими з огляду на наступне.
В акті перевірки № 681/23/30977482 від 22 вересня 2010 року містяться підписи директора та головного бухгалтера ТОВ «МейнПак»про те, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні.
Разом з тим, колегією суддів враховується, що деякі первинні, бухгалтерські та інші документи, які підтверджують фактичне виконання поставки партії товару, що відображена у податковій накладній № 26044 від 26 квітня 2010 року, з огляду на характер та умови договору постачання № 3103-10 від 31 березня 2010 року зберігаються у покупця, а інші -у продавця.
Як раніше зазначалося, умовами договору постачання було передбачено, що поставлення товару здійснюється продавцем. Відтак, товарно-транспортна накладна № 135 від 25 квітня 2010 року є документом, який підлягає зберіганню у вантажовідправника -ПП «Інтерметлуга». Обов'язок зберігати товарно-транспортні документи на вантажоодержувача чинним законодавством -не покладений.
Довіреність № МП-00195 від 19 квітня 2010 року на отримання ТМЦ за своїм характером є документом, який надається покупцем у розпорядження продавця та, відповідно, зберігається у нього.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відсутність у позивача на час проведення перевірки товарно-транспортної накладної № 135 від 25 квітня 2010 року та довіреності № МП-00195 від 19 квітня 2010 року не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки вказані документи зберігалися у контрагента (ПП «Інтерметлуга») та були ним надані на письмовий запит позивача.
На підтвердження вказаної обставини представником позивача був наданий відповідний супровідний лист.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Чернігові не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 01 березня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
На думку колегії суддів важливим доказом того, що оспорювана податковим органом операція дійсно мала місце є надання платником податку документів, які засвідчують використання придбаного товару у власній господарській діяльності.
Представником позивача колегії суддів були надані усні пояснення та письмові докази, згідно яких придбані у ПП «Інтерметлуга»пульверизатори були використані ТОВ «МейнПак»для виготовлення парфумерно-косметичної продукції -рідкого мила. В подальшому виготовлена продукція була поставлена позивачем ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА».
За таких обставин судова колегія виходить з того, що угода № 3103-10 від 31 березня 2010 року є чинною, а висновки акту перевірки про її недійсність є передчасними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Отже, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що вимоги адміністративного позову ТОВ «Мейн-Пак»є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак
Ухвала складена в повному обсязі 05 липня 2011 року.