Справа: № 2-а-665/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
"21" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання нечинним та скасування припису №СК-421/10-1317 від 27 грудня 2010 року,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 березня 2011 року у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання нечинним та скасування припису №СК-421/10-1317 від 27 грудня 2010 року відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає, що в діях ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»відсутнє порушення ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки розрахунок суми страхового відшкодування здійснено відповідно до норм чинного законодавства України та виплачено потерпілому. Крім того, апелянт вважає, що в частині порушення п.37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»на момент розгляду справи відповідачем останній мав закрити провадження у справі, оскільки пеня на цей момент була фактично сплачена.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України проведено перевірку по страховій справі за зверненням ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 у зв'язку з порушенням ЗАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»(на час розгляду справи в суді найменування змінено на ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут») умов договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8668836, за наслідками якої працівниками відповідача складено акт про порушення законодавства у сфері страхування №624/42/6-ап від 13 грудня 2010 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства України, а саме: ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних з пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності до порядку встановленого законодавством; п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо нездійснення виплати страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених в ст.35 Закону документів; п.37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо несплати пені за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.
27 грудня 2010 року директором інспекційного департаменту від імені Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України винесено припис №СК-421/10-1317, згідно якого позивачу приписано усунути виявлені порушення вимог нормативно-правових актів чинного законодавства України, зокрема, ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних з пошкодженням транспортного засобу, не у відповідності до порядку, встановленого законодавством; п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо невиконання страховиком обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування протягом одного місяця з дня отримання визначених в ст.35 Закону документів; п.37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо невиконання обов'язку страховика за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня, також приписано інформацію про виконання цього припису подати до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України до 24 січня 2011 року.
Відповідно до п.4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04 квітня 2003 року № 292/2003, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю, зокрема, страхових компаній та страхових брокерів.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Статтею 40 вищезазначеного Закону визначено види заходів впливу до порушників законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, серед яких і зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення. Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.
Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року № 125 (в редакції розпорядження від 17 вересня 2004 року № 2384), визначає умови, порядок і строки провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг, порядок прийняття рішень про застосування заходів впливу та процедуру їх оскарження. Відповідно до п.1.5 Положення Держфінпослуг обирає і застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та наслідки раніше застосованих заходів впливу (за наявності). Згідно п.2.2 Положення зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення -це письмове розпорядження (припис), що надається особі для усунення у визначений у ньому строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги. Про виконання (невиконання) вимог розпорядження (припису) особа зобов'язана письмово повідомити Держфінпослуг у визначений у розпорядженні (приписі) термін. Невиконання вимог розпорядження (припису) є підставою для застосування інших заходів впливу у визначених законодавством випадках.
Як встановлено судом першої інстанції, 16 вересня 2009 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8668836. 24 квітня 2010 року за участю зазначеного транспортного засобу відбулась дорожньо-транспортна пригода. За результатами розгляду матеріалів страхової справи позивачем було складено страховий акт №376го, відповідно до якого розрахунок розміру страхового відшкодування було визначено без врахування податку на додану вартість. Так, вартість матеріального збитку згідно звіту №0277 від 10 травня 2010 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ОСОБА_3, визначено 20486,89 грн. (з ПДВ) та 17072,41 грн. (без ПДВ). 19 липня 2010 року ОСОБА_3 виплачено страхове відшкодування в розмірі 16562,41 грн. (за виключенням ПДВ та франшизи).
У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п.п.2.3, 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу -грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу, а вартість матеріального збитку (реальні збитки) -вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості).
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» вимог ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та вважає, що позивачем обґрунтовано виплачено ОСОБА_3 суму страхового відшкодування в сумі 16562,41 грн., тобто суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу за виключенням податку на додану вартість, оскільки виплата здійснена фізичній особі, яка не є платником податку на додану вартість і не має підстав для здійснення нарахування податку на додану вартість, отримувачем страхового відшкодування не надано страховику при зверненні за страховим відшкодуванням розрахункових документів, що підтверджують оплату податку на додану вартість під час придбання послуг по ремонту та відновленню пошкодженого транспортного засобу, а отже, за таких умов зазначені суми не можуть розглядатися як шкода (збитки), понесена страхувальником, а також виплата страхового відшкодування в розмірі 16562,41 грн. узгоджується з положеннями ст.9 Закону України «Про страхування», оскільки не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник, а тому припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-421/10-1317 від 27 грудня 2010 року в частині визначення порушення ст.29 Закону України «Про страхування»є незаконним та підлягає скасуванню.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності винесення припису в частині порушення позивачем вимог п.п.37.1, 37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст.35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем порушено вимоги п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки позивач останній документ, необхідний для підтвердження факту настання причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків по справі ОСОБА_3 (заяву про виплату страхового відшкодування), отримав 16 червня 2010 року, а тому був зобов'язаний у строк до 16 липня 2010 року сплатити страхове відшкодування ОСОБА_3, проте згідно платіжного доручення №3805 така виплата здійснена лише 19 липня 2010 року.
Згідно з п.37.2 ст.37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
На виконання п.37.2 ст.7 вищенаведеного Закону позивачем 23 грудня 2010 року платіжним дорученням №7028 сплачено на користь ОСОБА_3 пеню в розмірі 23,14грн.
Порушення позивачем п.п.37.1, 37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»були виявлені під час проведення перевірки та зазначені в акті №624/42/6-ап від 13 грудня 2010 року. Нарахування та сплата пені у відповідності до п.37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивачем здійснено 23 грудня 2010 року, тобто після виявлення відповідачем зазначеного порушення законодавства у сфері страхування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідності до п.4.2 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу у відповідача відсутні підстави для закриття провадження у справі в цій частині, а тому Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України припис №СК-421/10-1317 від 27 грудня 2010 року в частині порушення позивачем п.п.37.1, 37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 березня 2011 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»-задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 березня 2011 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання нечинним та скасування припису №СК-421/10-1317 від 27 грудня 2010 року задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 грудня 2010 року №СК-421/10-1317 в частині порушення ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
В іншій частині в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2011 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький