05 липня 2011 року 15:06 Справа № 2а-0870/2715/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Максименко Л.Я.
суддів Киселя Р.В.
Садового І.В.
при секретарі Приймаку Є.О.
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтір», м. Запоріжжя
до:Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
від позивача:Яковлев М.І., - директор, наказ від 30.04.2001 № 3/к;
ОСОБА_3, довіреність від 19.05.2011 № 066
від відповідача:ОСОБА_4, довіреність від 02.12.2010 № 1494/10/10-014;
ОСОБА_5, довіреність від 31.05.2011 № 619/10/10-014
Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтір» (далі - позивач) звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 07.12.2010 № 0000642305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 231 483,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 154 322,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 77 161,00 грн., № 0000652305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 235 438,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 156 959,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 78 479,50 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що товариством було правомірно та на підставі вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми, пов'язані із придбанням у контрагентів ТОВ «ВК-06», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Жестен», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ «Будмонтаж Запоріжжя» товарів (робіт, послуг), оскільки такі суми підтверджуються належними, з точки зору законодавства, первинними бухгалтерськими документами та документами податкової звітності. Вважає посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів безпідставними, оскільки податковому органу не надано право самостійно визнавати договори платника податків нікчемними. На думку позивача, це є виключною прерогативою суду. У зв'язку із цим, вважає висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів лише припущеннями, що в свою чергу порушує вимоги п. п. 2.3.4 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
В доповненнях до адміністративного позову від 23.05.2011 позивач посилається на те, що договори між ТОВ «Орієнтір» та контрагентами було укладено для забезпечення здійснення основного виду господарської діяльності покупця, вартість отриманого товару (робіт, послуг) була оплачена. Будь-яких прямих доказів, які б спростовували факт одержання покупцем за договорами товарів (робіт, послуг) податковим органом в акті не наведено. Тому, на думку позивача, стверджувати, що правочин було здійснено сторонами без мети настання «реальних» наслідків, не має жодних підстав. Вважає, що валові витрати та податковий кредит у періоді, що підлягав податковому контролю, відображено платником податку у відповідності до норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».
Також, представником позивача 25.05.2011 подано уточнення до адміністративного позову в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.12.2010 № 0000642305/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 231 483,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 154 322,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 77 161,00 грн., № 0000652305/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 220 867,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 147 245,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 73 622,50 грн.
В судових засіданнях представники позивача підтримали уточнені вимоги з підстав викладених у позові та письмових поясненнях.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 25.05.2011 вх. № 17779 посилається на те, що проведеною плановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 ТОВ «Орієнтір» встановлено, що в порушення вимог п. 3.1, п. 4.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, п. п. 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податку на прибуток в сумі 154 322 грн., а також порушено вимоги п. 3.1, п. 4.1, п. п. 7.3.1, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.2 , п. п. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження сум податку на додану вартість всього в сумі 156 959 грн. Вказує, що в ході проведення перевірки податковим органом встановлено взаємовідносини ТОВ «Орієнтір» з контрагентами ТОВ «ВК-06», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Жестен», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ «Будмонтаж Запоріжжя», які здійснювали діяльність спрямовану на вчинення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. В ході перевірки також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ВК-06», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Жестен», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ «Будмонтаж Запоріжжя» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між суб'єктами господарювання та ТОВ «Орієнтір» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
На підставі вкладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заперечення з підстав, викладених вище.
В судовому засіданні 05.07.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
На підставі направлень від 11.10.2010 № 614, від 08.11.2010 № 614/1 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, державними податковими ревізорами-інспекторами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ «Орієнтір» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 3977/2305/31931213 від 24.11.2010.
29.11.2010 року за вих. № 60 ТОВ «Орієнтір» направило до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя заперечення до акту перевірки.
02.12.2010 за №10958/10/23-511 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя надало відповідь на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої висновки в акті планової документальної перевірки від 24.11.2010 щодо встановлених порушень є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
07.12.2010 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, на підставі акта перевірки № 3977/2305/31931213 від 24.11.2010, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000642305/0, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 231 483 грн., у т.ч. за основним платежем - 154 322 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 77 161 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000652305/0, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 235 438 грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем - 156 959 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 78 479 грн. 50 коп.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 14.12.2010 товариство звернулося з первинною скаргою до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень.
11.02.2011 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято рішення № 1179/10/23-118 про результати розгляду первинної скарги, якою оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга товариства без задоволення.
17.02.2011 за вих. № 11 товариство звернулося з повторною скаргою до ДПА у Запорізькій області, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги від 13.04.2011 за вих. 1653/10/25020, залишила податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 07.12.2010р. № 0000642305/0, № 0000652305/0 без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 07.12.2010 № 0000642305/0 та № 0000652305/0 ТОВ «Орієнтір» звернулося до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом в розділі 3.1.2 «Валові витрати» встановлено, що ТОВ «Орієнтір» в порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «ВК-06», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Жестен», ТОВ «НМП - 2009», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» безпідставно включено до складу валових витрат податкових декларації з податку на прибуток суму у розмірі 4 813 108 грн., у тому числі по періодам: за І квартал 2008р. у сумі 1635680 грн., за 2008р. у сумі 2610758 грн., за І квартал 2009р. у сумі 36936 грн., І півріччя 2009р. у сумі 645571 грн., за 3 квартали 2009р. у сумі 989634 грн., за 2009 рік у сумі - 1805517 грн., за І квартал 2010 року у сумі 396834 грн.
Податкова інспекція зазначає, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ВК-06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» та ТОВ «Жестен» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між СГД та ТОВ «Орієнтір» здійсненні без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до п. п.1, 2 ст. 215, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
При цьому, як вбачається із акту перевірки та пояснень представників відповідача, наданих у судових засіданнях, підставою для таких висновків послугували безпосередньо отримані від інших податкових інспекцій м. Запоріжжя листи «Щодо встановлених нікчемних правочинів» та акти перевірок контрагентів позивача - ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ВК-06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» та ТОВ «Жестен».
Однак, суд не погоджується із висновками податкового органу з огляду на таке.
Із наданих суду правоустановчих документів ТОВ «Орієнтір» встановлено, що товариство має право на зайняття такими видами діяльності, зокрема: будівництво будівель; будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; електромонтажні роботи; оптова торгівля будівельними матеріалами тощо. Також товариство отримало ліцензію серії АВ № 232099 від 12.02.2007 у сфері будівельної діяльності (проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій та монтаж інженерних мереж). Є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 11637628 від 29.06.2004.
ТОВ «Орієнтір» у перевіряємий період укладало угоди (у простій письмовій формі) з ТОВ «ЗНТК», ТК «Ольвія», ТОВ «ТЦ Октавія» та ТОВ «Жестен» на придбання ТМЦ, а саме - модулі для комутаторів, кабелі, кріплення для кабелю, пачкорд оптичний, вимірювальний пристрій, тросоход тощо. Вказані господарські операції фіксувалися шляхом виписки видаткової та податкової накладної, а також здійсненням оплати за отриманий товар шляхом перерахування безготівкових коштів (на підставі рахунків). Претензії у податкової інспекції щодо первинних бухгалтерських документів по вказаним операціям в акті перевірки відсутні.
Перевезення вказаних товарів здійснювалося на власному транспорті позивача, що підтверджується долученими до матеріалів справи подорожніми листами. Придбаний товар належним чином оприбутковувався, що зокрема вказано в самому акті перевірки шляхом здійснення відповідних бухгалтерських проводок. На придбані матеріальні цінності (зокрема на ті які включались до основних фондів) нараховувалась амортизація, а також вони списувались у встановленому законом порядок в ході використання їх у господарській діяльності позивача (зокрема складалися відомості використаних матеріалів).
Також, ТОВ «Орієнтір» для виконання умов договорів підряду, укладених із замовниками, залучало субпідрядників - ТОВ «ТБ «Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ВК-06» та ТОВ «ТСЦ Юг».
Із письмових пояснень позивача, наданих суду, встановлено, що кількість працюючих на підприємстві робітників за останні три роки коливається в межах 7-8 осіб, що обумовлено тими обсягами робіт, на які товариством укладено довгострокові договори. Для отримання додаткового доходу ТОВ «Орієнтір» також бере додаткові разові обсяги роботи з будівництва телекомунікаційних мереж у різних операторів зв'язку. Оскільки такі об'єми робіт виникають періодично та потребують додаткової робочої сили, товариство для цього залучає стороні організації на виконання конкретних робіт на конкретних об'єктах.
Правовідносини із вказаними субпідрядниками оформлювалися договорами на виконання підрядних робіт (із визначенням предмету договору), із погодженням договірної вартості робіт, складанням кошторисів та відомостей встановленого устаткування та використаних матеріалів; розрахунки здійснювались на підставі рахунків, довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних робіт.
Вказані первинні документи долучені до матеріалів справи і порушень щодо порядку їх оформлення податковою інспекцією не встановлено.
Про реальність надання вказаними суб'єктами господарювання послуг позивачу також говорить той факт, що вказані операції належним чином оприбутковані в бухгалтерському обліку ТОВ «Орієнтір», що в свою чергу призвело до змін майнового стану платника податків. Крім того, вказані роботи в подальшому були передані ТОВ «Орієнтір» своїм замовникам за укладеними договорами. Наявність результату виконаних робіт податковим органом під сумнів не ставиться.
Крім того, виходячи із виду діяльності підприємства позивача, можна дійти висновки про те, що придбані ТМЦ та послуги були використані ним у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).
Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.
Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом на підставі долучених до справи доказів було встановлено, що придбання ТОВ «Орієнтір» товарів (робіт, послуг) у контрагентів ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ВК-06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» та ТОВ «Жестен» викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.
Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства, витрати пов'язані із придбанням товарів у вищевказаних суб'єктів господарювання.
Той факт, що в актах перевірки контрагентів позивача, - ТОВ «ЗНТК», ТК «Ольвія», ТОВ «ТЦ Октавія» та ТОВ «Жестен» значиться про відсутність підприємства за місцем реєстрації, або про втрату ними первинних бухгалтерських документів не є беззаперечним доказом того, що товар взагалі був відсутній, а послуги не надавалися. Вказане свідчить лише про те, що податкова інспекція не вжила всіх необхідних та достатніх заходів для отримання документального підтвердження вказаним обставинам.
Також слід зазначити, що відсутність у підприємства основних засобів, зареєстрована невелика кількість осіб, відсутність зареєстрованих транспортних засобів тощо, не може впливати на права контрагента - платника податків до тих пір, поки в судовому порядку не буде доведено наявність у посадових осіб такого підприємства умислу на укладення із таким суб'єктом господарювання угод з метою ухилення від сплати податків.
З цього приводу суд зазначає, що відсутність основних та транспортних засобів може бути пов'язана з тим, що підприємство їх орендує, невелика кількість зареєстрованих працівників на підприємстві контрагента, може бути пов'язана із ухиленням підприємства від необхідності сплати обов'язкових внесків до Фондів (пенсійного, соціального страхування, тощо) та як наслідок використання праці громадян без їх належного оформлення.
При цьому, у разі якщо податковий орган посилається на наявність таких обставин, він повинен вжити усіх належних заходів для їх належного підтвердження та доведення.
Натомість, судом було встановлено, що позивач при укладанні вказаних правочинів проявляв достатньо розумну обачність та отримував у підприємств-контрагентів: відомості щодо реєстрації юридичної особи (згідно відповіді управління статистики усі підприємства-контрагенти наразі знаходяться в ЄДРПОУ); свідоцтво платників ПДВ; ліцензії на провадження будівельної діяльності тощо. Перевіряння інших обставин діяльності сторони за правочином на платника податків чинним законодавством не покладається та фактично є неможливим.
Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.
При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.
Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.
Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.
З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги.
Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Пунктом 2.3.4 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.
З огляду на це, висновок податкового органу про завищення ТОВ «Орієнтір» валових витрат за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 в сумі 4 813 108 грн. є безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими у справі доказами.
В акті перевірки розділ 3.1.1 «Валовий дохід» податкова інспекція встановила, що в порушення вимог п. 3.1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Орієнтір» завищено суму валового доходу за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 в сумі 4 204 378 грн.
При цьому, податковий орган вказує на те, що ТОВ «Орієнтір» протягом перевіряємого періоду мало взаємовідносини із Запорізькою філією ТОВ «Оптіма Телеком» в межах укладеного договору № 06/02/08 від 06.02.2008 та додаткових угод до нього на будівництво кабельних ліній.
Вказано, що ТОВ «Орієнтір» роботи виконувало частково власними силами, а частково для виконання робіт протягом перевіряємого періоду було залучено наступних виконавців: ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ Будмонтаж», ТОВ «НМП-2009».
Після правового аналізу господарської діяльності кожного з контрагентів ТОВ «Орієнтір», податкова інспекція робить висновок про те, що у зв'язку із не підтвердженням валових витрат, відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупця, а саме - ТОВ «Орієнтір». Встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у перевірених періодах, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Тобто, підстава таких висновків податкової інспекції одна і таж сама, що і у випадку не прийняття валових витрат - нікчемність правочинів укладених ТОВ «Орієнтір» з контрагентами та відповідно неможливість передати права на те, що фактично не придбавалось за угодою.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, 4.1. валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
У зв'язку із тим, що суд вже спростував доводи податкового органу про не підтвердження позивачем валових витрат по операціям з ТОВ «ВК-06», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ТЦ «Октавія», ТОВ «Жестен», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТБ «Будмонтаж Запоріжжя» з підстав викладених вище, то як наслідок твердження відповідача про завищення валових доходів ТОВ «Орієнтір» у перевіряємому періоді в сумі 4 204 378 грн. є безпідставними.
Крім того, в акті перевірки (арк. 10) податкова інспекція зазначає, що «аналогічно взаємовідносини відбувались з іншими покупцями». При цьому в тексті акту перевірки не наведено такий перелік покупців та суми завищення валового доходу по конкретним господарським операціям.
Лише у запереченнях на позовну заяву, ДПІ у Комунарському районі зазначила, що в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на прибуток, а саме: порушення ст. 3, пп. 4.1.1. п.4.1 ст.4, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 із змінами і доповненнями, в частині відображених валових доходів на загальну суму 4204378 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Голден телеком» (код 19028202) на суму 1 478 444 грн. ТОВ «Голден Файбер» (35265594) на суму 523361 грн., ТОВ «Оптіма Телеком» (код 21653930) на суму 451038 грн., ТОВ «Велтон ТЕЛЕКОМ» (35074228) на суму 160947 грн., ТОВ «Промелектромонтаж» (код 34910353) на суму 1126 грн., ЗАТ «Інженерно-комерційний центр» ( код 13608418) на суму 6535 грн., ВАТ «Запоріжжяобленерго» (код 00130926) на суму 544567 грн., ТОВ «Еміта конструкшн компані» ( код 33746597) на суму 2735 грн., ЗАТ «Речфлотекспедіція» ( код 26468278) на суму 1122 грн., ВАТ «Запорізьке карьєроуправлення» ( код 00110183) на суму 5722 грн., АКБ «Індустріалбанк» ( код 13857564) на суму 6177 грн., ТОВ «ТІТ -Зв'язок», ( код 30241262) на суму 10905 грн., ТОВ «Базіс промресурс» (код 32923128) на суму 1 1538 грн., ТОВ ПКЦ «Крок» ( код 30487373) на суму 805 грн., ЗАТ «Украинские радіосистеми» (код 23151188) на суму 903958 грн. Публічне Акціонерне товариство «Акціонерно комерційний промислово інвестиційний банк» ( код 00039002) на суму 2220 грн., ВАТ «Мотор Січ» (код 14307794) на суму 1667 грн., РП ЗАО «Датагруп» (код 31720260) на суму 71024 грн., ТОВ «Трідекс центр» (код 34407308) на суму 1559 грн., ТОВ «Інтер січ 99» (код 30294039) на суму 1547 грн., ТОВ «ТД Альтера» (код 36167449) на суму 1744 грн., ЗАТ «Склопласт», (код 13615370) на суму 15638 грн.
З цього приводу суд зазначає, що згідно п. 2.3.2 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;
- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
Пунктом 2.3.3 Порядку передбачено, що виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового, валютного та іншого законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами суб'єкта господарювання.
Суд, не заперечуючи проти права податкової інспекції на групування однотипних порушень у таблиці звертає увагу на те, що вказані таблиці зовсім не містять будь-яких посилань на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені позивачем, а також той факт, що сам текст акту взагалі позбавлений узагальнених сум завищення валового доходу по кожному з таких покупців.
В розділі 3.1.3 акту перевірки податкова інспекція встановила факт завищення ТОВ «Орієнтір» амортизаційні відрахування в сумі 8 555 грн.
Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на тому, що оскільки ТОВ «Орієнтір» фактично не понесені витрати на придбання основних фондів, то товариством неправомірно зменшено прибуток шляхом завищення амортизаційних відрахувань в сумі 8 555 грн.
Однак, суд не погоджується із таким висновком податкового органу та зазначає, що відповідно до п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Згідно п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.
Оскільки, факт оплати придбаного товару підтверджується платіжними документами, основні фонди належним чином оприбутковані та поставлені на облік на підприємстві, то у ТОВ «Орієнтір» були всі передбачені законом підстави для нарахування амортизації.
З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ТОВ «Орієнтір» вимог п. 3.1, п. 4.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 07.12.2010 № 0000642305/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Орієнтір» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 231 483,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 154 322,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 77 161,00 грн. підлягає скасуванню повністю.
Щодо порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
В акті перевірки вказано, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 встановлено його завищення всього у сумі 997 833 грн.
Як зазначалося вище, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 07.12.2010 № 0000652305/0 лише в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 220 867,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 147 245,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 73 622,50 грн. Порушення в частині включення до податкового кредиту суму 9 714 грн. вартості з придбання у постачальника ТОВ «Авто-Р» легкового автомобіля Dacia Logan позивач не оскаржує.
Як вбачається із акту перевірки, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2, п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме ТОВ «Орієнтір» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям з придбання кабелю, послуг телефонізації, прокладки кабелю у підприємств ТОВ «ТЦ Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «ВК -06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» та ТОВ «Жестен» всього у сумі 988 119 грн.
Податкова інспекція вважає, що у ТОВ «ТЦ Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «ВК -06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» та ТОВ «Жестен» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість в розумінні ст.. 3 Закону. Посилаючись на положення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТЦ Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «ВК -06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» та ТОВ «Жестен» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЄЦК України.
Такого висновку податкова інспекція дійшла посилаючись на листи податкових інспекцій м. Запоріжжя «Щодо встановлених нікчемних правочинів» та актів перевірок контрагентів позивача.
Тобто, обставини неприйняття ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя податкового кредиту ТОВ «Орієнтір», нарахованого по взаємовідносинам з ТОВ «ТЦ Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «ВК -06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» та ТОВ «Жестен» ті ж самі, що і викладені у розділі «Валові витрати».
Суд не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.
Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ «Орієнітр» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.
Із наданих представниками відповідача актів податкових інспекцій м. Запоріжжя про результати позапланових невиїзних перевірок контрагентів ТОВ «Орієнтір» вбачається, що ТОВ «ТЦ Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «ВК-06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» та ТОВ «Жестен» на момент вчинення правочинів з позивачем були платниками податку на додану вартість, що посвідчувалось відповідним свідоцтвом.
Також, вказані правочини, як вже зазначалось, безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Орієнтір».
Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
В розділі 3.2.1 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 встановлено їх завищення у сумі 840 874 грн.
В письмових запереченнях відповідач зазначив, що позивачем допущено порушення пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, в частині відображених сум ПДВ, віднесених до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 840876 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ «Голден телеком» (код 19028202) на суму 295 688 грн. ТОВ «Голден Файбер» (35265594) на суму 104672 грн., ТОВ «Оптіма Телеком» (код 2165330) на суму 90208 грн., ТОВ «Велтон ТЕЛЕКОМ» (35074228) на суму 32189 грн., ТОВ «Прол.злектромонтаж» (код 34910353) на суму 225 грн., ЗАТ «Інженерно-комерційний центр» ( код 13608418) на суму 1307 грн., ВАТ «Запоріжжяобленерго» (код 00130926) на суму 108913 грн., ТОВ «Еміта конструкцій компані» ( код 33746597) на суму 547 грн., ЗАТ «Речфлотекспедіція» ( код 26468278) на суму 224 грн., ВАТ «Запорізьке карьєроуправлення» ( код 00110183) на суму 1144 грн., АКБ «Індустріалбанк» ( код і: 57564) на суму 1235 грн., ТОВ «ТІТ -Зв'язок», ( код 30241262) на суму 2181 грн., ТОВ «Базіс промресурс» (код 32923128) на суму 2308 грн., ТОВ ПКЦ «Крок» ( код 30487373) на суму 161 грн., ЗАТ «Укр аїнскі радіосистеми» (код 23151188) на суму 180792 грн., Публічне Акціонерне товариство «Акціонерно комерційний промислово інвестиційний банк» ( код 00039002) на суму 444 грн., ВАТ «Мотор Січ» (код 14307794) на суму 333 грн., РП ЗАО «Датагруп» (код 31720260) на суму 14205 грн., ТОВ «Трідекс центр» (код 34407308) на суму 312 грн., ТОВ «Інтер січ 99» (код 30294039) на суму 309 грн., ТОВ «ТД Альте і» (код 36167449) на суму 349 грн., ЗАТ «Склопласт» ( код 13615370) на суму 3128 грн.
Суд, знову ж таки зауважує, що в акті перевірки відомості по сумам завищення по кожному із покупців послуг - відсутні.
Загальним висновком ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя по вказаному розділу було те, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, в розумінні ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підставою для такого висновку стали ті ж самі доводи податкового органу, що викладені у розділі «Валовий дохід» акту перевірки.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. А пп. 7.7.2. Закону визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Враховуючи те, що роботи фактично виконувались та передавались замовникам, що і не оспорює податкова інспекція, ТОВ «Орієнтір» правомірно нараховувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Посилання податкової інспекції на порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України суд до уваги не приймає.
Так, під поставкою товарів розуміються за п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Судом вже досліджено, встановлено та описано вище підстави, з яких суд вважає, що укладені ТОВ «Орієнтір» з контрагентами ТОВ «ТЦ Октавія», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «НМП-2009», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Ольвія», ТОВ «ВК -06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя» та ТОВ «Жестен» угоди фактично виконувались, тобто були реальними. Також судом вище вже дано оцінку висновкам податкового органу щодо нікчемності вказаних правочинів.
З огляду на це, підстави вважати, що у ТОВ «Орієнтір» була відсутнє як база так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість, відсутні.
Щодо висновків про нікчемність правочинів суд вже зазначав вище.
Посилання податкової інспекції на те, що ТОВ «Орієнтір» не укладало договорів сервітуту із КП «ВРЕЖО № 3», КП «ВРЕЖО № 5» КП «ВРЕЖО № 8», КП «ВРЕЖО № 9» КП «ВРЕЖО № 10», КП «ВРЕЖО № 11» суд до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Так, згідно вимог ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до ч. 1 ст. 403 Цивільного кодексу України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ч. 1 ст. 404 Цивільного кодексу України).
Враховуючи обставини конкретної справи, суд зазначає, що отримувати сервітут для прокладання та експлуатації ліній зв'язку мав власник таких мереж (ТОВ «Оптіма Телеком», ЗАТ «Українські радіосистеми» тощо). Це ж стосується і отримання будь-яких дозвільних документів на прокладку кабелю, будівництво телефонної каналізації, будівництво мережі для Інтернет. Вказане також підтверджується відповідями КП «ВРЕЖО № 11», КП «ВРЕЖО № 8», які долучені до матеріалів справи.
З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення ТОВ «Орієнтір» вимог п. 3.1, п. 4.1, п. п. 7.3.1 п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.2, п. п. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 07.12.2010 № 0000652305/0 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Орієнтір» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 220 867,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 147 245,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 73 622,50 грн. підлягає скасуванню.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.
Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про заниження позивачем податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 154 322 грн. і заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 147 245,00 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Орієнтір» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя 07.12.2010 № 0000642305/0 скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення від 07.12.2010 № 0000652305/0 лише в частині визначення ТОВ «Орієнтір» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 220 867,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 147 245,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 73 622,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтір» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 07.12.2010 № 0000642305/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Орієнтір» податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 231 483,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 154 322,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 77 161,00 грн., та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 07.12.2010 № 0000652305/0 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Орієнтір» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 220 867,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 147 245,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 73 622,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтір» 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.Я. Максименко
судді Р.В. Кисіль
І.В. Садовий