справа № 2а-2901/10/0770
рядок статзвіту -6.19
код - 08
22 лютого 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання -Семаль Т.М.,
за участью:
представника прокуратури - Свистак В.І.,
представник позивача -Міжгірської райдержадміністрації Закарпатської області, не з'явився;
представник відповідача 1 -Міжгірської селищної ради Закарпатської області, не з'явився,
представник відповідача 2 -колективного підприємства агрофірми «Верховина», не з'явився,
представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог -відділ земельних ресурсів у Міжгірському районі Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області, не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою прокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Міжгірської райдержадміністрації Закарпатської області до Міжгірської селищної ради Закарпатської області, колективного підприємства агрофірми «Верховина», третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог -відділ земельних ресурсів у Міжгірському районі Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, а також визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 22 лютого 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 25 лютого 2011 року.
Прокурор міста Ужгорода в інтересах держави в особі Міжгірської райдержадміністрації Закарпатської області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міжгірської селищної ради Закарпатської області, колективного підприємства агрофірми «Верховина», третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - відділ земельних ресурсів у Міжгірському районі Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області, та уточнивши позовні вимоги остаточно просить визнати частково незаконним та скасувати пункт 17 рішення V сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 24 вересня 1998 року, визнати недійсним державний акт серії ІІ-ЗК № 001956 від 28 грудня 1998 року на право постійного користування землею площею 925,4 га, виданий КП Агрофірма «Верховина».
Позов обґрунтовано тим, що прокуратурою Міжгірського району Закарпатської області проведена перевірка стосовно відповідності вимогам Земельного кодексу України, рішень органів місцевого самоврядування та державних актів на право постійного користування землею агрофірмі „Верховина".
Проведеною перевіркою встановлено, що агрофірма «Верховина»створена в зв'язку з реструктуризацією КСП «Верховина»на землях резервного фонду КСП.
Розпорядженням голови Міжгірської районної державної адміністрації від 22 грудня 1997 року № 550 зареєстровано суб'єкт підприємницької діяльності -юридичну особу Агрофірма «Верховина»з кооперативною організаційно-правовою формою господарювання і колективною формою власності.
Так, згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001956 від 28 грудня 1998 року КП АФ «Верховина»являється користувачем 925,4 га. землі, розташованої на території Міжгірської селищної ради. Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до рішення V сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 24 вересня 1998 року.
При прийнятті даного рішення та виготовленні державного акту не було дотримано вимог земельного та лісового законодавства.
А тому, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги зменшив щодо скасування рішення V сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 24 вересня 1998 року, та остаточно просив скасувати лише пункт 17 рішення V сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 24 вересня 1998 року, визнати недійсним державний акт серії ІІ-ЗК № 001956 від 28 грудня 1998 року на право постійного користування землею площею 925,4 га, виданий КП Агрофірма «Верховина»з мотивів, що наведені в позовній заяві.
У судові засідання, що відбулися 10 грудня 2010 року, 17 січня 2011 року та 22 лютого 2011 року, відповідач в судові засідання не з'явився, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 3 Розділу II КАС України. Разом з ти м у матеріалах справи є клопотання відповідача - Міжгірської селищної ради Закарпатської області про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши представника прокуратури, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Колективне підприємство агрофірма «Верховина»22 грудня 1997 року зареєстровано Міжгірською районною державною адміністрацією Закарпатської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи (а.с. 19).
Відповідно до довідки Відділу статистки у Міжгірському районі, адресою колективного підприємства агрофірми «Верховина»є: 90000, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Прохідна, 1, ідентифікаційний код 22074128 (а.с. 20).
Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до рішення V сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 24 вересня 1998 року, (а.с. 8).
Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 001956 від 28 грудня 1998 року, КП АФ «Верховина» являється користувачем 925,4 га землі, розташованої на території Міжгірської селищної ради (а.с.а.с. 17-18).
Головним управлінням держкомзему у Закарпатській області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при набутті колективним підприємством агрофірмою «Верховина»у користування земельних ділянок лісового фонду, згідно вимоги Закарпатської обласної прокуратури від 26 квітня 2010 року № 07/4-154, виявлено грубі порушення вимог законодавства, про що складено акт №00021 від 27 травня 2010 року, де зазначено, що при прийнятті пункту 17 рішення V сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 24 вересня 1998 року та виготовленні державного акту не було дотримано вимог земельного та лісового законодавства, яке діяло на час винесення оскаржуваного рішення, що призвело до грубих порушень його.
Зокрема, згідно статті 4 Земельного кодексу України, який діяв на час винесення оскаржуваного рішення, - не можуть передаватись у колективну та приватну власність: землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 га.) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств);
Згідно статті 5 Земельного кодексу України, який діяв на час винесення оскаржуваного рішення, - площа земель, що передаються у колективну власність становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності - землі запасу, лісовий, водний, резервний фонди);
Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України, який діяв на час винесення оскаржуваного рішення, земля у постійне користування для ведення лісового господарства надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності спеціалізованим підприємствам;
Відповідно до статей 19, 77, 79 Земельного кодексу України (районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користування державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей...). В даному випадку допущено порушення норм Земельного кодексу України, в редакції від 18 грудня 1990 року, який діяв на час винесення оскаржуваного рішення.
Крім того, допущено порушення вимог Лісового кодексу України в редакції закону №3853 від 21 січня 1994 року, зокрема статті 17 Лісового кодексу - у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку на даються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища);
статті 30 Лісового кодексу України (Верховна Рада АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: п.3 - передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад жіет Києва і Севастополя та припиняють користування ними;
п.31 ст.30 Лісового кодексу України - Рада міністрів АРК, обласні, ІСиївська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: - п.п.4 п.31 ст.ЗО Кодексу-передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності на відповідній території; п.ЗЗ - сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: п.п.1 п.ЗЗ - передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними) (а.с.а.с. 10-11).
Порушення вимог земельного законодавства при набутті колективним підприємством агрофірмою «Верховина»у користування земельних ділянок лісового фонду також встановлено Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області та надано інформацію заступнику прокурора Закарпатської області, зокрема, перевіркою, проведеною Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області встановлено, що комплекс ведення лісового господарства на лісових фондах КП Агрофірмою «Верховина»не забезпечено, чим порушено ст.ст.64, 86 Лісового кодексу України. На лісових землях, наданих у постійне користування КП АФ «Верховина»ведення лісового господарства забезпечується філією ГДСЛАП Закарпатагроліс «Міжгір'ядержспецлісгосп», в тому числі й заходи з охорони, захисту, використання та відтворення лісів на загальній площі 1478га на території Міжгірської селищної ради. Договір про забезпечення ведення лісового господарства між філією «Міжгір'ядержспецлісгосп»та КП АФ «Верховина»- відсутній. Враховуючи наведене, встановлено, що КП АФ «Верховина»не забезпечує комплекс ведення лісового господарства, організацію охорони, захисту, використання та відтворення лісів, наданих їй у постійне користування, чим порушуються вимоги ст.ст.19, 64, 80, 81, 83, 84, 86 Лісового кодексу України.
Враховуючи викладене, суд вважає зменшені позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовні вимоги прокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Міжгірської райдержадміністрації Закарпатської області до Міжгірської селищної ради Закарпатської області, колективного підприємства агрофірми «Верховина», третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог -відділ земельних ресурсів у Міжгірському районі Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, а також визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею - задоволити повністю.
2. Визнати частково незаконним та скасувати пункт 17 рішення V-ї сесії 23-го скликання Міжгірської селищної ради від 24 вересня 1998 року.
3. Визнати недійсним державний акт серії ІІ-ЗК № 001956 від 28 грудня 1998 року на право постійного користування землею площею 925,4 га, виданий КП Агрофірма «Верховина».
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі скарги про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Іванчулинець Д.В.