79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.06.11 Справа № 5015/184/11
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвської М.В.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) “Страхова компанія “Український страховий стандарт”, м.Київ № 0943 від 08.04.2011р.
на рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2011 р.
у справі №5015/184/11
за позовом: ЗАТ “Страхова компанія “Український страховий стандарт”, м.Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) “Галка ЛТД”, м.Львів
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
ПАТ “Укрсиббанк”, м.Київ
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Скарбниця”, м.Львів
про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 54 400, 42 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача : Пристай А.Б. - представник
від третьої особи на стороні позивача: не з”явився
від третьої особи на стороні відповідача: Соколова А.В. - представник
Представникам відповідача та третьої особи роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2011 р. у справі № 5015/184/11 (суддя Шпакович О.) у задоволенні позову ЗАТ “Страхова компанія “Український страховий стандарт”, м.Київ до відповідача ТОВ “Галка ЛТД”, м.Львів за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ПАТ “Укрсиббанк”, м.Київ та на стороні відповідача: ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Скарбниця”, м. Львів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 54 400, 42 грн відмовлено.
ЗАТ “Страхова компанія “Український страховий стандарт”, м.Київ подано апеляційну скаргу № 0943 від 08.04.2011 р., в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, посилаючись на те, що судом не оцінено належним чином встановлених фактів та прийняв у зв»язку з цим незаконне рішення. На думку скаржника, висновок суду, що в наданих суду матеріалах недостатньо доказів, які підтверджують продаж ліквідних залишків застрахованого автомобіля, не має жодного відношення до предмету позову -стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Скарбниця” у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення та заперечення представників відповідача та третьої особи, суд встановив наступне.
09.07.2001р. між ЗАТ “Страхова компанія “Український страховий стандарт” (правонаступник АСТ „АИС-Поліс”) (страховик) та ТзОВ “Львівська пивна компанія” (страхувальник) укладено договір № 05/К 019514 (добровільного страхування транспортого засобу), згідно з умовами якого товариство застрахувало у позивача вантажний автомобіль ГАЗ -3309 (реєстраційний номер ВС 5383 ВВ) (том І а.с.23-34).
Договір (згідно з Додатковою угодою № 1 від 09.07.2007 р.), укладено на підставі Правил добровільного страхування наземного транспорту №050/2 (зареєстрованих 22.03.2007р.) (т.І а.с.35).
Як вбачається із матеріалів справи, 03.08.2007р. (на автодорозі Львів - Краковець) відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої вантажному автомобілю страхувальника завдано значних пошкоджень.
Факт ДТП підтверджується Довідкою Восьмого міжрайонного відділу ДАІ при УМВСУ у Львівській області (т.І а.с. 58-76) та Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 28.02.2008р. (у справі № 3- 1625/2008) (т.І а.с.144), у яких зазначено про факт порушення водієм марки “Мерседес Бенц”, що належить відповідачу (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 11.02.2005), Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснено зіткнення з автомобілем ТзОВ “Львівська пивна компанія” (застрахованого у позивача).
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ст.25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок настання зазначеного страхового випадку, позивач, на виконання умов договору №05/ К 019514 від 09.07.2007р., здійснив відшкодування страхувальнику шкоди, завданої транспортному засобу, у розмірі 54 400, 42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7434 від 15.01.2008р. на суму 44 681,81 грн. та № 680 від 17.03.2008р. на суму 9 718,61 грн. (т.І а.с.121-122).
Розмір відшкодування, який визначено відповідно до вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (зазначеної в експертному звіті № 680/07 від 07.11.2001р. про оцінку автомобіля та Додатку до звіту від 29.01.2008р. (т.І а.с.78-87_), вказано у розрахунках суми страхового відшкодування від 12.01.2008р. та 14.02.2008р. (т.І а.с.117-120).
Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається із даних, що зазначені у вищезазначених документах (про визначення суми відшкодування), спірна сума розрахована як вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Проте, згідно з умовами п.24.8 договору страхування та п.1 Правил добровільного страхування, - зазначений розрахунок застосовується лише у випадку пошкодження транспортного засобу, при якому вартість відновлювального ремонту не перевищує 75 % дійсної вартості самого автомобіля.
Згідно із зазначеним пунктом 1 Правил добровільного страхування, -пошкодження транспортного засобу, що унеможливлює його подальшу експлуатацію (і відновлення до стану, у якому він знаходився на момент виникнення пошкодження, перевищує 75 % його дійсної вартості), вважається “ повною конструктивною загибеллю ТЗ”.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля ГАЗ-3309 перевищує 75 % дійсної вартості самого транспортного засобу (68 504,83 грн.), наявний факт повної конструктивної загибелі ТЗ.
Відповідно до умов п.24.10 договору страхування розмір прямого збитку, - у разі конструктивної загибелі ТЗ, - визначається як різниця між дійсною вартістю ТЗ (на момент виникнення пошкодження) і вартістю залишків ТЗ (за вирахуванням франшизи та зносу ТЗ за період дії договору).
З огляду на вищевикладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що оскільки позивачем не проведено належного розрахунку розміру збитків (згідно з вимогами п. 24.10 договору) і, крім цього, взагалі не визначено вартості конструктивних залишків застрахованого автомобіля, які залишились у ТзОВ “Львівська пивна компанія” і оцінки їх вартості не проведено, зазначена у позові сума страхового відшкодування не відповідає дійсним обставинам справи та нарахування проведено всупереч умовам договору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :
1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2011 р. у справі № 5015/184/11 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.
Головуючий -суддя Галушко Н.А.
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.