79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
15.06.11 Справа № 2/109 (22/272)
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Дубник О.П.
суддів Скрипчук О.С.
Процика Т.С.
при секретарі судового засідання Ярмощук Н.П.
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Комплекс водних видів спорту»б/н від 05.11.2010 року та доповнення до апеляційної скарги від 02.03.2011 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2010 року
у справі № 2/109 (22/272)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня», м. Коростень
до Закритого акціонерного товариства «Комплекс водних видів спорту», м. Львів
про стягнення 46 844, 20 грн.
за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Комплекс водних видів спорту», м. Львів
до Відкритого акціонерного товариства «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня», м. Коростень
про стягнення 56 605, 40 грн. та зобов'язання до вчинення дій
За участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_2- представник (довіреність в матеріалах справи)
Судом роз'яснено учасникам процесу права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Заяв про відвід суддям та технічну фіксацію судового процесу не поступало.
Підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі суду від 24.05.11р.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2010 року у справі № 2/109 (22/272) (суддя Мазовіта А.Б.) первісний позов задоволено. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Комплекс водних видів спорту» на користь Відкритого акціонерного товариства «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня»38 240, 00 грн. заборгованості, 1 147, 40 грн. -3% річних, 7 456, 80 грн. -інфляційних втрат, 468, 44 грн. -державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано положеннями ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 837, 853 ЦК України; ст. 193 ГК України; ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 60, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України. Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що відповідач за первісним позовом не склав відповідні акти про недоліки виконаних підрядних робіт, які виконувались за кресленнями та розрахунками, виготовленими на його замовлення.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі від 05.11.2010р. та в доповненні до апеляційної скарги від 02.03.11р., Закрите акціонерне товариство «Комплекс водних видів спорту»(відповідач за первісним позовом, надалі - ЗАТ), оскаржило рішення суду. Зокрема, скаржник вказує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. А саме: наданий позивачем (за первісним позовом) Акт від 18.12.07р. про помилки в проекті, оформлений з порушенням вимог цивільного законодавства; підписаний невстановленою судом особою, яка не перебувала як на час датування цього акту, так і в загалі у трудових відносинах з ЗАТ «Комплекс водних видів спорту»; не підтверджений, а, навпаки, заперечений іншими наявними та наданими протягом нового розгляду справи доказами, - не може відповідати умовам належності та допустимості доказів відповідно до вимог ст.ст.32,34,36 ГПК України, та не може прийматись судом у якості доказу до уваги. Крім того, зазначає, що претензії апелянта від 25.03.08р.№ 25 та від 12.11.08р.№ 94, листи від 26.03.08р. за вих.№ 140, та від 21.05.08р. за вих. № 12/48, обґрунтовано свідчать на користь правомірності дій, заперечень та позовних вимог ЗАТ «Комплекс водних видів спорту», але ця аргументація, на порушення вимог ст. 43,п. 3, ч.1 ст.84 ГПК України, при постановленні Рішення була відкинута та не знайшла, на думку скаржника, відображення в Рішенні. Також, зауважує, що позивач у жодному зі своїх листів не наполягав на необхідності складання Акту про наявність недоліків у предметі підряду та протягом розгляду цієї справи, та не наполягало на тому, що відсутність такого Акту є причиною відмови усунення ними недоліків у продукції. Поряд з тим, судом першої інстанції, не надано оцінки та не наведено жодної аргументації на обґрунтування свого висновку, про те, що предметом договору було виготовлення металоконструкції згідно технічної документації та ТУ для гарячого цинкування, а не виконання робіт з гарячого цинкування, звідси, витрати замовника на усунення недоліків не можуть братися до уваги.
На підставі наведеного, скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2010 року у справі № 2/109(22/272) скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зобов'язати позивача за первісним позовом ліквідувати заборгованість та сплатити суму з урахуванням процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання і суми інфляції у загальному розмірі 56605,40 грн. 40 коп. та суму сплаченого державного мита та інших судових витрат шляхом перерахування зазначених сум на банківські реквізити апелянта.
Позивач -Відкрите акціонерне товариство «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня»(надалі -ВАТ) скористалось правом, наданим ст. 96 ГПК України, та направило відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, в якому зазначило, що листом № 140 від 26.03.2008р. ним було запропоновано відповідачу(за первісним позовом) зняти висотні металоконструкції та підготувати їх для доробки позивачем, однак дана пропозиція останнім була проігнорована, тим самим порушено ч. 1 ст. 858, ч. 3 ст. 853 ЦК України та поставлено перед фактом виконаних робіт. Як зазначає позивач (за первісним позовом), проектна документація, щодо якої було складено Акт від 18.12.07р., була виготовлена на замовлення відповідача та прийнята останнім 09.07.07р., інші акти недоліків конструкції, які мають бути підтверджені та підписані сторонами, відсутні. Крім того, зазначає, що Акт від 18.12.07р. окрім начальника управління капітального будівництва ЗАТ «Комплекс водних видів спорту»Общанского А.С., також підписували: головний інженер ТзОВ ВП «Галтрансрембуд»керівник проекту Івчук Ю.В., головний технолог ПАТ «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня»Іваненко А.С., виконроб ДП ЛСУ «Сталь конструкція»№137 Савчин С.М. Як видно з вказаного Акту, представником ПАТ «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» був головний технолог Іваненко Андрій Сергійович, відповідна довідка видана начальником відділу кадрів додана до справи, відтак, відповідачем не надано доказів про заперечення факту підписання Акту від 18.12.07р. неуповноваженим представником.
Враховуючи викладене, позивач (за первісним позовом) просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.10р. залишити без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, вислухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів зробила висновок про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
При цьому колегія суду виходила з наступного:
Господарським судом Львівської області при розгляді спору між сторонами встановлено, що Відкрите акціонерне товариство „Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня”, м.Коростень звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Комплекс водних видів спорту”, м.Львів про стягнення 46 844,20 грн.
23.01.2009р. Закрите акціонерне товариство „Комплекс водних видів спорту”, м.Львів подало зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства „Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня”, м.Коростень про стягнення 8 254 381,65 грн. та зобов'язання відповідача (позивача за первісним позовом) вчинити дії. В подальшому клопотанням від 20.02.2009р. позивач за зустрічним позовом уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача (позивача за первісним позовом) 56 605,40 грн. та зобов'язати останнього вчинити дії.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2009р. відмовлено повністю у задоволенні первісного позову ВАТ „Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня” до ЗАТ “Комплекс водних видів спорту” про стягнення заборгованості в сумі 46 844,20 грн. Зустрічний позов задоволено частково. В частині вимог зобов'язати ВАТ “Коростенський завод шляхових машин “Жовтнева кузня” передати належну документацію на предмет підряду та іншу інформацію щодо експлуатації та використання предмета договору підряду залишено позов без розгляду; стягнуто з ВАТ “Коростенський завод шляхових машин “Жовтнева кузня” на користь ЗАТ “Комплекс водних видів спорту” 2 600,84 грн., 26,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.
За результатами апеляційного перегляду справи Львівський апеляційний господарський суд 23.02.2010р. прийняв постанову, якою рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2009р. скасував, прийняв нове рішення, яким первісний позов задоволив повністю та стягнув з ЗАТ “Комплекс водних видів спорту” на користь ВАТ „Коростенський завод шляхових машин “Жовтнева кузня” 38 240,00 грн. основного боргу, три відсотки річних в розмірі 1 147,40 та 7 456,80 грн. інфляційних втрат. У задоволенні зустрічного позову відмовив.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010р. рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010р. у справі № 22/272 скасовано, а справу № 22/272 направлено до господарського суду Львівської області на новий розгляд.
Справі присвоєно номер 2/109 (№ 22/272).
Судом першої інстанції встановлено, що між ВАТ „Коростенський завод шляхових машин “Жовтнева кузня”(виконавець) та ЗАТ “Комплекс водних видів спорту”(замовник) 04.09.2007р. було укладений договір № 04/09-01-2007 та додатки № 1, № 2 до нього від 17.10.2007р. та 26.11.2007р. відповідно (надалі - Договір), згідно умов яких виконавець зобов'язувався виготовити металоконструкції згідно технічної документації та ТУ для гарячого цинкування, а замовник прийняти та оплатити виконанні роботи на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 укладеного Договору та додатку № 2 вартість робіт за цим договором становить 564 240 грн.
Встановлено, що прийняття продукції оформляється актом прийому-передачі в присутності уповноваженого представника виконавця (п.2.2 Договору).
Кінцевий розрахунок здійснюється на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 3.1 Договору, термін дії даного Договору сторони встановили до 01.11.2007р.
З актів прийому-передачі продукції, які підписані сторонами без зауважень, вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв металоконструкції на загальну суму 574240,00 грн.
Місцевим судом зазначено, що протягом вересня та листопада 2007р. відповідач здійснив часткову оплату виконаних виконавцем за укладеним договором робіт, перерахувавши лише 536000,00 грн., що підтверджується виписками банку, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 38 240,00 грн.
25.03.2008р. відповідач на адресу позивача надіслав лист №25 про понесення додаткових витрат через виготовлення останнім неякісних металоконструкцій на суму 24733,00 грн., що підтверджується калькуляцією затрат, актом здачі-приймання №ЕК-1902 та виставленим рахунком-фактурою від 20.12.2007р., крім того, відповідач зазначив, що остаточний розрахунок буде здійснений після отримання технічної документації.
Відомо, що у відповідь на даний лист, позивач зазначив, що витрати значно завищені і запропонував зняти висотні металоконструкції для доробки своїми працівниками.
Позивач надіслав на адресу відповідача претензії № 12/47 від 16.05.2008р. та № 12/89 від 14.10.2008р. про оплату заборгованості, які були залишенні останнім без задоволення, що стало підставою звернення до суду.
18.12.2007р. між сторонами був підписаний акт про помилки в проекті, які призвели до переробки конструкції в процесі монтажу.
Також встановлено, що місцевим господарським судом на вимогу Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 20.05.2010р., витребувано у сторін проектну документацію на металоконструкції, що були предметом договору № 04/09-01-2007 від 04.09.2007р. З поданих відповідачем документів встановлено, що проектна документація була виготовлена фірмою Bytomska pracownia projektowa „BUDOPROJEKT”, м.Битом, Республіка Польща, на замовлення відповідача, та прийнята останнім 09.07.2007р.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору положенням ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з чч. 1,2,3,4 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Господарським судом Львівської області на підставі аналізу документальних доказів правильно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази негайного повідомлення виконавця про виявлення недоліків. Лист № 25 від 25.03.2008р., на який посилається відповідач (за первісним позовом) як на доказ повідомлення позивача про наявні недоліки, не може бути належним доказом, оскільки замовник всупереч нормі ч. 3 ст. 853 ЦК України, усунув за свій рахунок виявлені недоліки та просить відшкодувати відповідні витрати. Такі недоліки мають бути визначені у відповідному акті, погодженому та підписаному сторонами договору, останні в матеріалах справи відсутні.
Ґрунтуючись на актах прийому-передачі продукції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності зауважень відповідача до якості, невідповідності виконаних робіт технічній документації або строку виконання робіт, а відтак, вказані акти є підставою для розрахунків між сторонами.
Аналізуючи вищевказані норми та враховуючи факт прострочення оплати виконаних робіт, місцевий суд дійшов правильного висновку про правомірність стягнення 38240 грн. боргу, а також нарахуваних трьох відсотків річних в розмірі 1147,40 грн. та 7456,80 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2007р. по жовтень 2008р., а тому вказані суми підлягають до задоволення.
З огляду на наведене та враховуючи, що металоконструкції виконувалися за кресленнями та розрахунками, виготовленими на замовлення відповідача, і виконані відповідно до цих розрахунків (за відсутності письмових доказів зворотнього), останній не має права вимагати відшкодування витрат на усунення помилок проекту.
Відповідно до вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, Господарським судом Львівської області було належним чином досліджено обставини, що мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому воно є таким, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.10р. у цій справі без змін.
2. Судові витрати покласти на ЗАТ «Комплекс водних видів спорту».
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 ГПК України.
Головуючий-суддя Дубник О.П.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Скрипчук О.С.
Повний текст складено:
08.07.2011 року