"07" липня 2011 р.
Справа № 9/72.
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства “ Хотинське автотранспортне підприємство -17741” м. Хотин
про стягнення 290561,74 грн.
Суддя М.І.Ніколаєв
представники:
від позивача -не з'явився
від відповідача -Бурма С.В. представник.
СУТЬ СПОРУ: ТОВ «Українська лізингова компанія»м. Київ звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства “ Хотинське автотранспортне підприємство -17741” м. Хотин стягнення 290561,74 грн. боргу, у тому числі 85390,99 грн. заборгованості згідно договору фінансового лізингу від 27.07.2007 року №01-103/07 за жовтень 2008 року -серпень 2010 року, 7044,43 грн. інфляційних, 2126,32 грн. річних та 196000 грн. штрафу, що нарахований згідно пункту 11.2.6 договору за неподання інформації за 1 та 2 квартал 2010 року.
Ухвалою від 06.09.2010 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.09.2010 року за участю представників сторін.
Ухвалою суду від 21.09.2010 року розгляд справи відкладено на 12.10.2010 у зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання.
Ухвалою суду від 12.10.2010 року провадження у справі зупинено до набуття законної сили ухвалою господарського суду Чернівецької області по справі №5/86/б про затвердження реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 14.06.2011 року провадження у справі поновлено, розгляд справи відкладено на 29.06.2011 року.
Ухвалою суду від 29.06.2011 року розгляд справи у зв'язку з неявкою представників сторін відкладено на 07.07.2011 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відтак його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Розглянувши подані відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -
27.07.2007 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу №01-103/07-обл (Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати для підприємницьких цілей на визначений строк відповідачу предмет лізинг (майно), за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Згідно пункту 2.1 договору строк користування майном становить 60 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі майна.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна вартість майна становить 490 000 грн.
Відповідно до пункту 3.5 договору відповідач зобов'язався здійснювати лізингові платежі відповідно до графіку (додаток №1 до договору).
Згідно пункту 8.2 договору відповідач зобов'язався щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення звіту у встановленій формі (додаток №3 до договору).
Пунктом 11.2.4 договору сторони передбачили, що за неподання інформації про стан майна, недопущення до інспектування -штраф у розмірі 5% від загальної вартості майна, вказаної в пункту 3.2 договору.
Відповідно до пункту 11.2.6 договору за порушення умов статті 7, пункту 5.3,5.5,8.2,9.2,9.3,18.9 договору -штраф у розмірі 20% від загальної вартості майна, вказаної в пункту 3.2 договору
Відповідно до акту приймання-передачі майна від 14.08.2007 року позивач передав, а відповідач прийняв 2 Юмбо тандема причіпа загальною вартістю 490 000 грн.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.09.2010 р. порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Хотинське автотранспортне підприємство -17741” згідно ст.ст. 6, 7, 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів
Ухвалою підготовчого засідання від 23.09.2010 р. введена процедура розпорядження майном, призначений розпорядник майна арбітражний керуючий Бурма С.В. та зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство.
Оголошення про банкрутство надруковано в газеті “Урядовий кур'єр” від 06.10.2010 р. №185.
29.10.2010 року позивач в порядку статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звернувся із кредиторськими вимогами до відповідача в сумі на загальну суму 977 116,37 грн., в тому числі: 673 658,96 грн. заборгованості по лізингових платежах ( у тому числі 95687,49 грн. основного боргу згідно договору №01-103/07-обл за жовтень 2008 року -вересень 2010 року), 51 345,11 грн. інфляційних ( у тому числі 8069,13 грн. згідно договору №01-103/07-обл), 15 112,30 грн. три проценти річних ( у тому числі 2245,64 грн. згідно договору №01-103/07-обл), 237 000,00 грн. штрафних санкцій ( у тому числі 49000 грн. згідно договору №01-103/07-обл), що нараховані на підставі пункту 11.2.4 договору.
Згідно додаткових пояснень до заяви про визнання кредиторських вимог у справі №5/86/б кредитором (відповідачем) нараховано 49 000 грн. штрафу за неподання квартальної звітності за другий та третій квартали 2010 р. на підставі пункту 11.2.4 договору №01-103/07-обл.
Ухвалою суду по справі №5/86/б від 02.12.2010 року, частково зміненою Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року, визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” на загальну суму 858 616,37 грн., у тому числі згідно договору №01-103/07-обл - 95687,49 грн. основного боргу за жовтень 2008 року -вересень 2010 року, 8069,13 грн. інфляційних, 2245,64 грн. три проценти річних та 24500 грн. штрафних санкцій, що нараховані на підставі пункту 11.2.4 вищезазначеного договору. При цьому відмовлено у визнанні грошових вимог ТзОВ “Українська лізингова компанія” в сумі 118 500,00 грн. (у тому числі 24500 грн. згідно договору №01-103/07-обл).
Відтак, судовим слуханням встановлено, що вимоги позивача в сумі 94561,74 грн. визнані ухвалою суду від 02.12.2010 року, частково зміненою в части вимог іншого кредитора Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року. У свою чергу вимоги позивача щодо стягнення 196 000 грн. штрафу, нарахованого згідно пункту 11.2.6 договору за неподання інформації за 1 та 2 квартал 2010 року, до боржника у встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не пред'являлись.
У відповідності до статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги позивача вважаються конкурсними вимогами, оскільки виникли до 03.09.2010 року. Враховуючи вищезазначене та у відповідності до статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” позивач, як конкурсний кредитор, протягом 30 календарних днів з дня виходу відповідного оголошення, звернувся до господарського суду, боржника та розпорядника майном Відкритого акціонерного товариства “Хотинське АТП -17741” м. Хотин з заявою про визнання грошових вимог в межах провадження у справі №5/86/б, його вимоги частково визнані судом та включені в реєстр вимог кредиторів в порядку черговості, що встановлена статтею 3 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме підпунктом 1.2 роз'яснено особливий порядок задоволення майнових вимог кредиторів і неприпустимість задоволення цих вимог в індивідуальному порядку, що забезпечує створення необхідних умов для більш повного задоволення вимог кредиторів, визначеності об'єму майна боржника та вимог кредиторів, забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, а задоволення вимог окремого кредитора в індивідуальному порядку, шляхом задоволення окремого позову поза межами провадження у справі про банкрутство і подальше виконання такого рішення порушує принцип справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника та черговість такого розподілу, що встановлена законом.
У свою чергу пунктом 8.13 даних рекомендацій передбачено, що Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.
Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.
Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.
Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.
У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України (пункти 54-55 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство»).
Згідно частини 2 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Судовим слуханням встановлено, що ухвалою суду від 02.12.2010 року по справі №5/86/б визнано кредиторські вимоги позивача згідно договору №01-103/07-обл на загальну суму 94561,74 грн., відтак в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України.
В частині стягнення 196000 грн. штрафу, що нарахований згідно пункту 11.2.6 договору за неподання інформації за 1 та 2 квартал 2010 року, у позові слід відмовити, оскільки позивач з такими вимогами у місячний строк з дня публікації оголошення з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство не звернувся, відтак його вимоги вважаються погашеними. При цьому суд враховує, що кредиторські вимоги позивача в частині 237 000,00 грн. штрафних санкцій за неподання інформації за 2 та 3 квартал 2010 року ( у тому числі 49000 грн. згідно договору №01-103/07-обл) ґрунтуються саме на підставі пункту 11.2.4 договору, а не на підставі пункту 11.2.6 договору, про що йдеться в позовній заяві по справі №9/72, тож кредиторські та позовні вимоги в цій частині мають різний предмет.
Відмовляючи в цій частині позовних вимог суд також виходить з того, що позивач безпідставно застосував до відповідача штрафну санкцію на підставі пункту 11.2.6 договору, не враховуючи при цьому те, що санкція за неподання інформації про стан майна встановлена саме пунктом 11.2.4 договору.
Судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом. При цьому суд виходить з того, що Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. У свою чергу позивач, звертаючись 31.08.2010 року з позовом до суду, не знав та не міг знати, що ухвалою суду від 03.09.2010 року по справі №5/86/б порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, відтак, враховуючи приписи ч.3 статті 49 ГПК України та виходячи з того, що саме неправильні дії відповідача (несплата лізингових платежів) призвела до виникнення спору, суд дійшов висновку про необхідність покладення на ВАТ “ Хотинське автотранспортне підприємство -17741” судових витрат.
За таких обставин справи в частині стягнення 94561,74 грн. провадження у справі слід припинити, а в решті позову - відмовити.
Керуючись статтями ст.ст. 49, п.2 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити частково.
2. В частині стягнення 94561,74 грн. провадження у справі припинити.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Хотинське автотранспортне підприємство -17741” (м. Хотин вул. Васильєва,61 код 05461316) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(м. Київ вул. Михайлівська, 12 код 30575865) 945,61 грн. державного мита та 76,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повне рішення складено та підписано 08.07.2011 року
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя М.І. Ніколаєв