29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" липня 2011 р.Справа № 12/5025/870/11
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин
до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” в особі Славутської філії ПАТ „Брокбізнесбанк” м. Славута
про визнання недійсним кредитного договору №02/213/07 від 14 травня 2007р.
Суддя Шпак В.О.
Представники сторін:
Позивач: не з'явився
Відповідач: ОСОБА_2 -за довіреністю №83/03 від 07.04.2011р.
Суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м. Нетішин звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” в особі Славутської філії ПАТ „Брокбізнесбанк” м. Славута про визнання недійсним кредитного договору №02/213/07 від 14 травня 2007р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютні операції в іноземній валюті при наявності відповідної індивідуальної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України. Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідач відзиві на позовну заяву повідомив, що проти позову заперечує. Зазначив, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі - Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, згідно зі ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
АТ „Брокбізнесбанк” на момент видачі кредиту здійснював свою діяльність на підставі банківської ліцензії Національного банку України №138 від 20 червня 2001р. та письмового дозволу Національного банку України №138 від 20 червня 2001р. На даний час АТ „Брокбізнесбанк” діє на підставі банківської ліцензії Національного банку України №138 від 04 червня 2009р. та письмового дозволу Національного банку України №138-4 від 22 вересня 2009р.
Таким чином, здійснення АТ „Брокбізнесбанк” кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Таку саму позицію зайняв Верховний Суд України, виклавши її в своїх Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.), від 07 жовтня 2010р.
Отже, оспорюваний кредитний договір №02/213/07 від 14.05.2007р. є дійсним.
Просить суд у позові відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
14 травня 2007 року між Акціонерний банк „Брокбізнесбанк” в особі Славутської філії (банк) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №02/213/07.
Відповідно до статті 1 Договору кредит надається в сумі 36000 доларів США; термін користування кредитом до 13.05.2010р.; процентна ставки за користування кредитом -14% річних.
Вказані кошти були надані Позивачу саме в доларах США.
Аналізуючи матеріали справи, оцінюючи їх у сукупності, господарський суд враховує наступне :
Підстави недійсності правочинів передбачені ст.215 Цивільного кодексу України. Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Частиною 2 цієї статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та порядку встановлених законодавством.
Частина 1 ст.533 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Разом з тим, частина 3 цієї статті допускає можливість використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законодавством.
Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений і Господарським кодексом України. Зокрема, ч.2 ст.198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам та іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти -гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Випадки, порядок та умови здійснення банками операцій в іноземній валюті унормовано Законами України „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України” та Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.
Статтями 47, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначено операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується, Такі операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю регулюються Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” №15-93 від 19.02.1993р., статтею 1 якого віднесено надання кредитів в іноземній валюті до валютних операцій.
Статтею 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. При цьому, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. (ч.2 ст.5 Декрету). Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам для здійснення разової валютної операції на період необхідний для здійснення такої операції (ч.4 ст.5 Декрету).
Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Чинним законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.
Листом за №13-210/7871-22612 від 07.12.2009р. „Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті” Національний банк України роз'яснив банкам, що операція з надання банками кредитів в національній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Відповідно до норм ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.198 Господарського кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України „Про Національний банк України”, ст.ст.2,47,49 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ст.ст.1,4, 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.
Необхідно зазначити, що порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України, як засобу платежу, регулюється окремим нормативним актом, зокрема, Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. №483, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. за №1429/10028).
Відповідно до п.1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.
Відповідно до наданих відповідачем доказів, Національний банк України видав Акціонерному банку „Брокбізнесбанк” (правонаступником якого на підставі п.п.1.1 статуту є Публічне акціонерне товариство „Брокбізнесбанк”) банківську ліцензію №138 від 20 червня 2001р. та письмовий дозвіл №138 від 20 червня 2001р. На даний час ПАТ „Брокбізнесбанк” діє на підставі банківської ліцензії Національного банку України №138 від 04 червня 2009р. та письмового дозволу Національного банку України №138-4 від 22 вересня 2009р.
В зв'язку з цим, відповідач, на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, волевиявлення сторін на укладення оспорюваного договору було вільним.
Зазначеним підтверджено, що позивач просив надати йому кредит саме в іноземній валюті.
Згідно ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
В зв'язку з цим, банк повинен здійснювати контроль за законністю операцій по використанню іноземної валюти позичальником при розрахунках з нерезидентами.
Відповідного до ч.2 п.”а” ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України, від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів.
Відповідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Господарський суд прийшов до висновку, що кредитний договір №02/213/07 від 14.05.2007р. укладено сторонами відповідно до норм чинного законодавства України, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. В задоволенні позову необхідно відмовити.
Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України покласти на позивача.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Нетішин до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” в особі Славутської філії ПАТ „Брокбізнесбанк” м. Славута про визнання недійсним кредитного договору №02/213/07 від 14 травня 2007р. відмовити.
Суддя В.О. Шпак
Повний текст рішення складено 11.07.2011р.
Віддруковано 3 примірника:
1 -позивачу;
2 -відповідачу;
3 -до матеріалів справи.