29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" липня 2011 р.Справа № 9/5025/1095/11
За позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Шепетівської районної державної адміністрації м. Шепетівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-2003" с. Чотирбоки Шепетівського району
про стягнення 8313,23 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки
Суддя Олійник Ю.П.
Представники сторін:
Від позивача -ОСОБА_1. -за дор. від 14.07.11,
Від відповідача - ОСОБА_2. за дов. від 25.02.11
За участю прокуратури області - Гончар І.О.
Суть спору: Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8313,23 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки. Позовні вимоги обгрунтовують тим, що відповідач у 2008 році, не маючи правоустановлюючих документів на землю, самовільно зайняв земельну ділянку площею 8,2га за межами населенного пункту Старобейзимської сільської ради, на якій проведено посів сільськогосподарських культур, що підтверджується актом перевірки управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області.
Представник позивача у додаткових письмових поясненнях посилається на те, що відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України землі, які знаходяться за межами населених пунктів належать до відання державних органів виконавчої власди. В данному випадку землі за межами с. Мирківці, які самовільно використовував відповідач належать до відання Шепетівської райдержадміністрації, в інтересах якої прокурором подано позов. Згідно положень Бюджетного кодексу України шкода, завдана самовільним зайняттям земельних ділянок 100% перераховується до місцевих бджетів, бто стягнення коштів повинно відбуватися на рахунок Старобейзимської сільської ради. Відповідно представник позивача вважає, що стягнення повинно бут на його користь для зарахування на рахунок Старобейзимської сільської ради.
Шепетівська міжрайонна прокуратура у письмових поясненнях стосовно заперечень відповідача зазначає, що строк позовної давності для позовних вимог про стягення шкоди -3 роки і починається він від дня, коли особа довідалась про порушення її права. Крім того, факт самрвільного використання відповідачем земельної ділянки підтверджується наявними в матеріалах справи актами, приписом, протоколом, а розмір шкоди обчислений відповідно до затвердженої Методики.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства складено з порушенням Методичних рекомендацій, а саме щодо того, що конкретна нумерація акту не визначена, не зазначено де проводилося обстеження земельної ділянки. В акті записано «за межами населеного пункту», а не визначено за межами якого населеного пункту. Не відображено план-схему земельної ділянки. Акт обстеження земельної ділянки представнику товариства не вручався та поштою не надсилався (підпункт 6.2. пункту 6 Методичних рекомендацій), а протокол про адміністративне правопорушення не може бути допустимим доказом у справі в розумінні ст.34 ГПК України. Вважає, що при стягненні коштів пропущений термін позовної давності. При цьому посилається на ст.238 ГК України, якою передбачено застосування адміністративно-господарських санкції . В даному випадку вважає, що це є безоплатне вилучення прибутку (доходу). Зазначає, що згідно ст.250 ГК України встановлено термін позовної давності до стягнення прибутку в дохід держави у шість місяців. Поряд з цим сплинув і загальний термін позовної давності 3 роки, оскільки початком перебігу терміну позовної давності є Акт перевірки вимог земельного законодавства від 05 травня 2008 року, а позовна заява складена 31 травня 2011 року.
Представник відповідача у додаткових письмових запереченнях посилається на те, що акт перевірки не відповідає Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. У позові відсутня правова оцінка того, у який спосіб та кому саме завдана шкода (чи державі, чи органу місцевого самоврядування, чи територіальній громаді). Необгрунтованим є предмет спору, бо прокурор ототожнює поняття шкода та збитки.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області 05.05.08 складений акт обстеження земельної ділянки №11-5 за межами населенного пункту з приводу самовільного зайняття земельної ділянки площею 9,2га, згідно якого виявлено самовільне використання відповідачем земель запасу Старобейзимської сільської ради.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області також складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.05.08, згідно якого встановлений факт самовільного використання відповідачем земель запасу Старобейзимської сільської ради за межами с. Марківці площею 9,2га та проведення посівів сільськогосподарських культур .
За результатами перевірки відповідачу винесений припис від 07.05.08 №004240 про усунення виявлених порушень у 30-денний термін, складений протокол про адміністративне правопорушення генерального директора відповідача ОСОБА_3 , яке полягає у тому, що відповідач самовільно без наявності документів, які посвідчують право власності чи користування землею зайняло земельну ділянку площею 9,2га на землях с/г призначення (землі запасу) Старобейзимівської сільської ради за межами с. Марківці Шепетівського району, а також винесена постанова від 13.10.08 про накладення адміністративного стягнення на гр. ОСОБА_3 у розмірі 1003грн. згідно ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За результатами перевірки управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області визначений розмір заподіяної самовільним використанням відповідачем землі у розмірі 8313,23грн. згідно розрахунку.
У зв'язку з цим прокурором в інтересах позивача поданий позов до суду.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду від 10.11.08 у справі №12/4913 задоволено позов Шепетівського міжрайонного прокурора м. Шепетівка в інтересах держави в особі Шепетівської районної державної адміністрації м. Шепетівка до Товариства з обмеженою відповідальністю „Левада-2003” с.Чотирбоки Шепетівского району про стягнення 6325,28грн. та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, а рішенням суду від 21.12.10 задоволено позов Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Шепетівської районної державної адміністрації м. Шепетівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада - 2003" с. Чотирбоки Шепетівського району про стягнення 12650,57 грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного використання землі.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.
Згідно ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно з ст. 83, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України різновидом права користування є право оренди земельної ділянки, тобто засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Положеннями ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” встановлено, що будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки.
Факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.05.08, актом обстеження земельної ділянки від 05.05.08, приписом від 07.05.08, протоколом про адміністративне правопорушення від 07.05.08 та постановою про адмінправопорушення від 13.10.08. Відповідачем не надано суду будь-яких правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою площею 9,2га земель запасу. Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.
Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.
Оскільки факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки є доведеним, що підтверджується відповідними матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, він являється підставою для обрахунку розміру шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки відповідачем.
Розмір шкоди обгрунтовано визначено відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р., шкода склала 8313,23грн.
При цьому не приймаються до уваги доволи відповідача про перебіг трирічного строку позовної давності від акту перевірки від 05.05.08 (позов подано 16.06.11) з огляду на те, що згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Судом враховується, що позов в інтересах позивача подано Шепетівським міжрайонним прокурором, який дізнався про відповідача, як про особу, яка заподіяла шкоду державі в особі позивача, лише з моменту звернення позивача до прокурора з листом від 15.07.08 №106/08 (одержаний 16.07.08) для вжиття заходів прокурорського реагування. Тому саме з цієї дати і почався перебіг строку позовної давності у три роки.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушення суб'єктом правил здійснення господарської діяльності, але не пізніше як через один рік з дня порушення згідно ст.232 ГК України з огляду на те, що види адміністративно-господарських санкцій визначені ст.239 ГК України. У переліку адміністративно-господарських санкцій стягнення школи, заподіяної самовільним використанням земельною ділянкою відсутнє. При цьому стягнення школи, заподіяної самовільним використанням земельною ділянкою не є вилученням прибутку (доходу), як це вважає відповідач, оскільки розмір шкоди визначається не з прибутку господарюючого суб'єкта, а за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу. При цьому судом враховується, що позовні вимоги про стягненя шкоди грунтуються на положеннях ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України.
Посилання відповідача на невідповідність складених актів вимогам чинного законодавства не можуть вважатися підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки є доведеним, розмір шкоди, заподіяної самовільним використанням землі визначений правомірно відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу", позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню. При цьому сума заподіяної шкоди згідно ст.69 Бюджетного кодексу України зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову шляхом стягнення їх у доход Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД
Позов Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Шепетівської районної державної адміністрації м. Шепетівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-2003" с. Чотирбоки Шепетівського району про стягнення 8313,23 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-2003" с. Чотирбоки Шепетівського району (код 31975072) на користь Шепетівської районної державної адміністрації м. Шепетівка (вул. К.Маркса, 47, код 23565207) для зарахування на рахунок Старобейзимської сільської ради Шепетівського району 8313,23грн. (вісім тисяч триста тринадцять гривень 23 коп.) шкоди внаслідок самовільного використання землі. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада-2003" с. Чотирбоки Шепетівського району (код 31975072) в дохід Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м.Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) державне мито в розмірі 102,00грн. (сто дві гривні 00 коп.) та в дохід Державного бюджету України через відділення державного казначейства (на рахунок 31211264700002, одержувач УДК у м.Хмельницькому, МФО 815013, банк одержувача ГУДКУ у Хмельницькій області, ОКРО 23565225, код бюджетної класифікації доходів 22050003, за символом звітності 264) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень). Видати наказ, який направити податковому органу.
Суддя Ю.П. Олійник
Повне рішення складено і підписано 14.07.2011
Віддруковано 5 примірників:
1 -до справи,
2 -позивачу,
3 -відповідачу,
4,5 -прокуратурі обл. і рай.